Тема 2. Податкова політика і податкова система україни

2.1. Сутність, цілі, завдання|задачі| податкової політики

Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не тільки джерелом поповнення бюджетів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів. Свідоме використання податків для досягнення відповідних цілей проходить у рамках податкової політики, яку проводить держава. А отже один з основних інструментів державного регулювання економічних процесів – податкова політика, яка є системою цілеспрямованих|ціленаправлених| дій держави в області оподаткування на основі економічних, правових і організаційно-контрольних заходів.

Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Податкова політика відноситься до непрямих методів державного регулювання. Її зміст і цілі залежать від об'єктивних і суб'єктивних чинників|факторів|, політичного устрою, завдань|задач|, що стоять перед державою. Через ці причини представляється першорядним завданням|задачею| формування| концепції податкової політики з позиції рівноваги фінансових інтересів держави і господарюючих суб'єктів. Соціально-економічний сенс|зміст| податку — зміна форми власності або перехід права власності на фінансові ресурси платників податків в державну бюджетну сферу.

Податкові стосунки, що склалися в державі, відбиваються в податковій політиці, завдання|задача| якої полягає в забезпеченні фінансовими ресурсами самої держави, створенні|створінні| сприятливих умов для збільшення ефективності національної економіки і підвищення рівня життя населення.

Податкова політика визначає роль податків в суспільстві|товаристві|, яка може бути позитивна або негативна по відношенню до суб'єктів господарювання. Для держави зростання|зріст| податкових вилучень є позитивним чинником|фактором|, а для суб'єктів господарювання — негативним|заперечним|. Проблема полягає у визначенні кордонів|меж| вилучення, оптимальному поєднанні функцій податків, їх впливі на полягання|статок| економічної, соціальної і політичної системи в суспільстві|товаристві|.

Центральне питання податкової політики — необхідність наукового обґрунтування межі податкових вилучень, тобто величини розміру ставки податків, не пригноблюючої виробників і відтворення робочої сили. Питання про межі оподаткування має два вектори. Перший пов'язаний з розміром індивідуального оподаткування, тобто розміром податку, що покладається на конкретного платника, другий — з розміром податкового тягаря на макрорівні, тобто йдеться про тому, яка доля створеного ВВП повинна перейти до держави.

Через відмінності організацій по фондомісткості, матеріаломісткості, трудомісткості, рентабельності продукції величина показників податкового тягаря різна.

Цілі податкової політики:

• фіскальна — основна, яка виражається|виказує| в забезпеченні держави фінансовими ресурсами шляхом мобілізації частини|частки| створеного ВВП країни для фінансування його витрат;

• економічна — цілеспрямована|ціленаправлена| дія на економіку через оподаткування для регулювання попиту і пропозиції|речення|, проведення структурних змін суспільного|громадського| відтворення;

• соціальна — згладжування нерівності в рівнях доходів населення шляхом перерозподілу національного доходу і ВВП;

• стимулююча — активізація інвестиційної і інноваційної діяльності, створення|створіння| умов для прискореного накопичення капіталу в найбільш перспективних галузях економіки;

• екологічна — охорона довкілля і раціональне природокористування за рахунок введення|вступу| екологічних податків і штрафних санкцій;

• контрольна — для прийняття|приймання| державою рішень|вирішень| в області функціонування як окремих видів податків, так і всієї податкової системи;

• міжнародна — введення|вступ| податків відповідно до вимог міжнародних угод для зміцнення економічних зв'язків з|із| іншими країнами.

Методи здійснення податкової політики залежать від цілей, яких прагне досягти держава. У сучасній практиці широкого поширення|розповсюдження| набули такі методи, як зміна податкового навантаження на платника податків, введення|вступ| диференційованих податкових ставок, встановлення або відміна податкових пільг.

Суб'єкт податкової політики — держава. Об'єкт податкової політики — оподаткування.

Податкова політика багатогранна і включає:

вироблення науково обґрунтованої концепції розвитку податкової системи;

визначення основних напрямів|направлень| і принципів оподаткування;

розробку заходів, направлених|спрямованих| на досягнення поставлених конкретних цілей в області соціально-економічного розвитку суспільства|товариства|, збільшення прибуткової частини|частки| бюджету і так далі

Залежно від тривалості періоду і характеру вирішуваних завдань податкова політика підрозділяється на податкову стратегію і податкову тактику.

Податкова стратегія передбачає вирішення великомасштабних завдань, пов'язаних з розробкою концепції розвитку податкової системи країни.

Податкова тактика передбачає вирішення завдань конкретного періоду шляхом своєчасної зміни податкової системи.

Стратегічні напрями|направлення| податкової політики визначаються найвищими органами виконавчої і законодавчої влад держави.

Можна виділити наступні|слідуючі| стратегічні напрямі|направленні| податкової політики:

• побудова|шикування| стабільної податкової системи;

• полегшення податкового тягаря товаровиробників;

• скорочення податкових пільг;

• розвиток податкового федералізму.

Залежно від масштабу і сфери впливу податкова політика підрозділяється на внутрішню і зовнішню.

Зовнішня податкова політика направлена на уникнення подвійного оподаткування, зближення податкових систем різних країн, посилення податкового контролю при здійсненні міжнародних торгівельних операцій.

Внутрішня податкова політика проводиться в рамках національної економіки і передбачає вирішення внутрішніх завдань.

Існує три типи податкової політики:

• політика максимальних податків;

• політика розумних податків;

• політика високих податків з|із| високим рівнем соціальних гарантій.

При першому типі держава встановлює високі ставки податків, скорочує податкові пільги, переслідуючи лише|тільки| фіскальну мету|ціль|. Таку політику держава проводить в певні моменти розвитку. Подібна політика здійснювалася в Україні в 1992 р. В той же час|разом з тим| передумов для її проведення не існувало, через що вона привела до негативний наслідкам, суть яких полягала в наступному:|

по-перше, у платників податків після|потім| сплати|виплати| податків практично не залишалося фінансових ресурсів, що робило|чинило| неможливим розширене відтворення. У економіці країни назрівала криза, падали темпи зростання|зросту| виробництва у всіх галузях.

по-друге, широкі масштаби придбало|набуло| масове ухилення від оподаткування, що привело до того, що по більшості податків держава збирала ледве|трохи| більше половини доходів, що належать. Практика ухилення від сплати|виплати| податків фактично ставила під сумнів доцільність функціонування російської податкової системи. Кожен третій легальний платник податків, вартий па обліку|урахуванні| в податковому органі, податків взагалі не платив, практично кожен другий платив менше, ніж належить згідно із законом, і лише один з шести платників податків справно і в повному|цілковитому| об'ємі|обсязі| розраховувався з|із| державою по своїх зобов'язаннях.

по-третє, масового характеру набула так звана тіньова економіка, рівень виробництва в якій, по різних оцінках, досягав від 25 (за офіційними даними) до 40% (по експертних оцінках). Але|та| фінансові ресурси, що вкриваються|укривають| від оподаткування, як правило, не йшли на розвиток виробництва, а перекладалися на рахунки в зарубіжних банках і «працювали» на економіку інших країн.

Все це стало однією з головних|чільних| причин гострої фінансової кризи, що вибухнула в серпні 1998 р., наслідком|результатом| якої стали податкова політика, що змінилася, і посилення регулюючої ролі держави в розвитку економіки за допомогою активнішого використання ринкових механізмів, і тому числі податків.

При другому типі держава не лише|не тільки| враховує фіскальні інтереси, але і створює максимально сприятливі умови для розвитку економіки і підприємницької діяльності. Дана політика приводить до скорочення податкових надходжень до бюджету, отже, до згортання соціальних програм. Мета|ціль| такої політики полягає в тому, аби|щоб| забезпечити пріоритетне збільшення капіталу, стимулювання інвестиційної активності за рахунок забезпечення найбільш сприятливого податкового клімату. Подібна політика проводиться в період, коли намічається стагнація економіки, що загрожує перейти в економічну кризу. Ці методи податкової політики були використані, зокрема, в США на початку 80-х рр. XX століття|ст.| і отримали|одержували| назву «рейгономіка|».

Третій тип податкової політики є чимось середнім між другим і першим. Його суть полягає у встановленні високого рівня оподаткування і розробці значного числа державних програм.

Податкова політика, яка проводиться у державі і формується відповідними державними структурами, на практиці виявляється у податковій системі країни.