14. Філософські основи європейського модернізму та їхнє відображення в літературознавстві.

Розроблені філ..концепції особливо Ф.Ніцше, А.Бергсона, К.Г.Юнга, З.Фройда, Г. Гадамера, Р. Інгардена та ін.. значно вплинули на хід літературознаво Модер-му і ПМ. Значний внесок зробив Ф.Ніцше розвинувши концепції апол. та діоніс. першопочатків у мистецтві як виражальників світів сну і сп’яніння. Він розробив концепцію надлюдини, яка керується власною моральністю і живе виражаючи власну волю до влади, могутності (це – бунт проти міщанських цінностей). Крім того, він заявив, що Бог помер, і людина зобов’язана сама відповідати за власне життя. Це мало величезний вплив на літературу та філософію модер-му: тв.-ть М.Пруста, Дж. Джойса, П.Сартра та ін. Ідеї інтуїтивізму належать А. Бергсону . він розмірковує про душу людини та свободу, моральність, релігію, творчу еволюцію. В праці «вступ до метафізики» подає два варіанти пізнання дійсності: обходження речі і входження в неї завдяки інтуїції для виявлення властивого, але не вираженого. А. Бергсон доводив, що лю­дина може осягнути природу явищ, «життєвий порив», якщо звернеться не до розуму, а до інтуїції. К.Г. Юнг розробив концепцію колективного несвідомого, що має універсальний первісний х-р, виявив архетипи, властиві всьому людству (матері-землі, старого чоловіка, дерева, аніми (ідеальної жінки)). З. Фройд попрацював над теорією психоаналізу спричинивши появу численних психоан.студій, що досліджували письмо на наявність в ньому вираженого несвідомого., комплексу Едіпа та Електи, Еросу і Танатосу; Г. Гадамер займався розробкою теоретичної основи герменевтики та ідеями про дуалізм суб’єктивно-об’єктивного пізнання світу. Він вважав, що поетичне та філософське мовлення не можуть бути фальшивим, бо немає зовн.стандарту за якими їх слід оцінювати. . Він визначає мову як носія розуміння історичних культурних утворень, бо вона яка повторює мотиви і стимули гри. Р. Інгарден досліджував феномен «живого світу», який є звільненим від б-я психолог.настанов та ідеологій. Виділив 4 форми буття: абс., ідел, реал, інтенційне (належать всі мист.твори). Отже, множинність філ..надбань спричинило множинність літ.інтерпретації твору, плюралізм, семіозис- множинність тлумачень.

11,12 Літературознавство і літ.Критика доби модернізму і хХст.

Епоха модернізму кін. ХІХ.-І пол..ХХ ст.. особлива завдяки надзвичайній різноманітності течій і напрямків: символізму, експресіонізму, дадаїзму, сюрреалізму, футуризму, екзистенціалізму, герменевтики, літературою потоку свідомості, новим романом. Тому недивно, що і літературознавство доби мало багату основу для розвитку, аналізу. Значний внесок зробили філ..концепції Ф.Ніцше, А.Бергсона, К.Г.Юнга, З.Фройда, Г. Гадамера. Літ. Критика пройшла довгий час становлення, від ототожнення з публіцистикою (на думку позитивістів) до реконструкції металітературного статусу критики, через піддачі сумніву іі критеріїв істинності/хибності в другій половині ХХ ст. (Ж. Дерріда, Р. Барт, П. де Ман). Слід зупинитися на структурально-семіотичних і формальних студіях в літ-знавстві. Рос.Формалізм зявився в 10х20ст.. авангардиська течія, що акц..увагу на мист. Формі. Акт.роль відіграє суб’єкт сприймання, орієнтація на функціоналізм. У процесі худ. відтворення форма (мотиви, сюжетні схеми) поступово втрачає свою новизну, її сприйняття автоматизується, стає механічним, не вплив.на сприймання твору свідомістю. (В. Шкловський)

Структурально-семіотичні студії: Я. Мукаржовський(струк рура генерує значення твору, семіологічна ф-я твору в тому, що він автон.і комунік.знак ). Московський лінгвістичний гурток (П. Богатирьов, Р. Якобсон(мова- структурнаСистемаДинам.звязкі), Г. Шпет), Товариство вивчення поетичної мови (В. Шкловський, Б. Тома-шевський), «Формальна» («морфологічна») школа (В. Виноградов, В. Журмунський). Розробляли конц. форми (морфології) твору. Досліджували мовні системи, які об'єднують слова як носії граматичних вражень, як основу для нових формоутворень. Структуралізм (К,Леві-Стросс (структури підсвід.творять будь-які системи), Р.Барт(«Від твору до тексту» текст- сплетіння культ.кодів, про які автор не здогад, вони існують підсвід)),логоцентризм. Структурализм в літзнавстві вивчає словесне мистецтво як таку систему, елементи якої здатні інтегрувати і трансформ-ся. Виникла під впл. лингв, семиотики, логики, этнологии и за рахунок переосмислення ідей рос. ОПОЯЗа, феноменологической эстетики (P. Ингарден).Семіотика займ. дослідженням побудови і функцін. знакових систем –напр. мови, як вона зберігає і передає інф.Мова – сукупність знаків, код – спосіб упорядкування знаків у систему. Коди складають тексти, які підлягаютьдекодуванню/інтерпретації. Рос."формальна школа", группа "Тель Кель", Р.Барт, Деррида), – (Ю.Лотман (мова-первинна, літ-ра, мист-во,кіно-вторинні, феномен «тексту в тексті»),(Тартуськомоск.школа), У,Еко(теорія семіо-ки пов’язана з з естетикою рецепції, вона інтердисциплінарна.)). Наратологія,. теорія розповіді Допоміжна або і самоцінна при інтерпретації твору. з'ясовує проблеми влаштування і функціонування розповідних текстів. (Р.Барт 1966 "Вступ до структурального аналізу наративів",)

Школа нової критики (Т.Еліот), студіх М.Бахтіна. Всі ці школи вважали, що їх метедологія розуміння літ-ри єдиноправильна.