- •Предмет історії економіки та економічної думки.
- •Методи дослідження та джерела історії економіки та економічної думки.
- •Підходи до періодизації історії економіки та економічної думки.
- •Особливості господарства в добу каменю та металів.
- •Неолітична революція та її господарське значення.
- •Господарство та економічна думка в Стародавньому Єгипті.
- •Закони царя Хамураппі.
- •Господарство часів трипільської культури та Східних слов'ян.
- •Господарство та економічна думка Стародавнього Китаю, Стародавньої Індії.
- •Господарство та економічна думка Стародавньої Греції.
- •11.Господарство та економічна думка Стародавнього Риму
- •12. Встановлення та розвиток феодального господарства держави Франків
- •13.Форми феодального землеволодіння в Зх. Європі.
- •14.Економічна думка доби Середньовіччя:а)”Салічна правда”,б) «Капітулярій про вілли» в) Еконочмічні погляди Фоми Аквінського
- •15.Середньові́чні міста, ремісничі цехи та торгівельні гільдії.
- •16.Господарство України в добу Київської Русі та в Литовсько-Польську добу
- •18. Великі географічні відкриття та їх роль економічна роль. Первісне нагромадження капіталу.
- •19.Розвиток мануфактурного виробництва в країнах західної Європи та на українських землях
- •21. Український меркантилізм та його представники.
- •25. Суть та особливості промислового перевороту
- •26. Досягнення промислового перевороту
- •27. Розвиток господарства в Англіі в сер хvii- пер пол. Хіх
- •29. Господарство Німеччини сер.Хvii- пер пол. Хіх
- •31. Основні пол. Марксистської економічної теорії (Вчення про капітал, Додаткова вартість, Відтворення)
- •32. Економічні умови та особливості виникнення сша.
- •34. Передумови виникнення та основні методологічні принципи маржиналізму
- •35.Австрійська школа граничної корисності (Видатні представники – Карл Менгер, Фрідріх Візер, Ойген фон Бем –Баверк).
- •36.Економічнівчення а. Маршала.(принцип ціноутворення)
- •37.Американська школа маржиналізму.
- •38.Математична школа маржиналізму.
- •40.Рефоми 1848 та 1861рр в Україні.
- •41. Укр. Ек. Думка до реформаційного періоду. Головні напрямки економічних поглядів м.Драгоманова
- •43.Особливості та досягнення промислового перевороту на українських землях.
- •44. Економічні причини та наслідки Першої світової війни
- •46. Плани Дауеса та Юнга.
- •47. Причини виникнення виникнення та наслідки економічної кризи 1929 – 1933 років .
- •48. Сутність політики «Нового курсу» ф.Д.Рузвельта.
- •49. Теоретична система та економічна програма Дж. Кейнса (теорія ефективного попиту, зайнятості,теорія мультиплікатора)
- •50.Наслідки Другої світової війни.(Суть Плану Маршала)
- •51.Формування 3-ох центрів економічного розвитку(сша, фрн, Японія). Умови їх зростання.
- •52.Неокейнсіанські теорії економічного зростання.
- •53. Теорії конкуренції е. Чемберлена, Дж. Робінсона,Шумпетра.
- •54.Посткейнсіанство та кейнсіансько- неокласичний синтез.
- •55. Укр. Економіч. Література 20-30хрр????????????
- •56. Укр. Економіч. Література 20-30хрр?????????????
- •58. Суть політики „воєнного комунізму” і неПу
- •59.Лібералізація адміністративно-командної сис-и гос-ва вперіод „хрущовської відлиги”.
- •60Суть та наслідки Косигінської реформи.
- •61. Економіка України у 70-80-хрр. 20 ст
- •62Горбачовська перебудова та її наслідки.
- •63.Стан економіки України на момент проголошення незалежності.
- •64.Укр. Економічна думка 1-ої пол. 90-х.Р.
- •65.Ринкові перетворення в Укр. (1991-1994рр)
- •66.Економіка України 2-ої пол. ХХст.
- •67.Сучасний стан Укр. Господарства.
- •68.Неолібералізм та інституціоналізм: представники та основні положення.
- •69. „Рейганоміка” та „Тетчеризм”.
- •70. Теорія монетаризму. М. Фрідмен.
- •71. Теорема р.Коуза.
Господарство та економічна думка Стародавньої Греції.
Суспільне життя античної Греції зосереджувалося у полісах —- містах-державах, розташованих по берегах та островах Егейського й Іонічного морів. Греція не була єдиним політичним цілим, кожне місто-поліс жило власним життям. економічні зв'язки за умов панування натурального господарства були досить вузькими, господарське життя переважно зосереджувалося в окремих родинах, у їх домашньому («ойкісному» — від давньогр. «ойкос» — дім) господарстві. . На чолі такої патріархальної родини стояв родоначальник або домовласник, який у господарському відношенні виступав як управитель та землевласник. Саме право на землеволодіння визначало участь у державному управлінні, а клієнти, які знаходилися під захистом та заступництвом патріархальної родини, таких прав не мали. У мі-стах-полісах крім повноправних громадян існували та Інші категорії населення, зокрема метки (іноземці), які прав на землю не мали і вимушені були займатися ремеслом та торгівлею, заняттями, які греки вважали негідними громадянина.Така патріархальна родина була самодостатньою і не потребувала господарських зв'язків з іншими, подібними до неї, адже забезпечувала власні потреби за рахунок власного ж господарства. Лише деякі блага, передусім предмети розкошу, здобувалися шляхом обміну на власну продукцію. Саме таке господарство І називали ойкісним. Діяльність їх зосереджувалася в сільському господарстві, землеробство ставало головним джерелом існування патріархальної родини. Ремесло вже виникає, але також виключно для забезпечення власних родинних потреб.Поділ праці у патріархальній родині ще не визначав суспільного поділу праці, хоча й породжував появу нових форм господарської діяльності як складових ойкісного господарства. Власник такого господарства спрямовував трудову діяльність як рабів, так й іншої челяді, а продукція споживалася безпосередньо в ньому.Але в інших містах-полісах натуральне господарство вже з VII ст. починає витіснятися за рахунок розвитку ремесла та торгівлі. Найбільшим центром стають Афіни. В Афінах, як і в більшості грецьких міст-полісів, існувала демократична форма правління, а влада вже з VIII ст. до Р.Х. належала аристократії. Основа цієї влади визначалася низкою причин, серед яких найважливіше місце належало великому землеволодінню, яке дозволяло господарям підкоряти собі як орендарів, так і масу дрібних зем-левласників-співгромадян, більшість з яких була боржниками великих власників.Право власності охоронялося законодавчо. Позики надавалися під заставу землі, а на ділянках боржників встановлювалися так звані боргові (іпотечні) стовпи, на яких записувалися імена боржників, кількість боргу та строк виплати. Проценти були дуже високими, борги росли швидко.Такі явища були підтвердженням розкладу ойкісного господарства. Спробу уповільнити ці процеси і водночас підтримати торгівлю та ремісництво було зроблено у 594 р. архонтом Солоном, який здійснив низку реформ.Так, реформи Солона вирішували питання привілейованого стану землевласників, закріпивши за ними права повного громадянства. Реформи Солона знищили також боргову кабалу, боргове рабство було заборонене, а рабами могли бути лише іноземці, рабство одноплемінників було заборонене. Були також анульовані всі борги під заставу земель. Таким чином реформи захистили інтереси землевласників і певною мірою -— старого ойкісного господарства.Статус ремісників істотно підвищується, відкриваються можливості залучення до занять ремеслом не лише рабів або метеків, а й громадян Афін. У сфері політичній реформи Солона встановлювали юридичну рівність між громадянами перед законами, всі громадяни були рівними незалежно від їх майнового стану. Реформував вій і спадкове право, надавши можливість тим, хто не мав дітей, передавати своє майно у спадок на власний розсуд.Отже, реформи Солона, заклали основи нового суспільно-економічного та політичного устрою в Афінах і зміцнили економіку полісу, відкрили шлях до посилення економічної та політичної могутності.