33. Використання екранно-звукових засобів навчання

Навчальний кіно- і відеофільм характеризується рядом особливостей: інформаційна насиченість, сильний емоційний взаємовплив на аудиторію, темп подання інформації з екрану, управління процесом сприйняття, цілісність і закінченність.

Інформаційна насиченість кінофільму полягає в тому, що за допомогою демонстрації за короткий відлік часу можна передати такий обсяг інформації, який нереально уявити при словесному викладу з використанням інших засобів навчання.

Емоційний взаємовплив проявляється в різноманітних можливостях фільму (про який вже йшла мова у розділі другому), дозволяючих впливати не тільки на свідомість, але й на відчуття глядача, залучаючих його в дію, що відбувається на екрані.

Темп подачі інформації з екрану задається його творцями, і глядач може тільки пристосуватися до нього, чи весь фільм необхідно розбити на фрагменти і показувати їх з відповідними паузами.

Управління процесом сприйняття інформації з екрану визначається не тільки темпом її подання, але й логікою викладу, використанням засобів зйомки, виділенням загального, середнього і розгорнутого планів аж до їх детального зображення, дикторським текстом, включаючими кадрами анімації і т. і. Глядач нічого змінити не може.

Цілісність і закінченність екранно-звукових посібників заключається в тому, щоб воно в принципі підготовлено для використання як основного джерела інформації і тому включає логічно цілісну інформацію з відповідною методикою її подання.

Застосування навчальних фільмів доцільно в таких навчальних ситуаціях, коли необхідно познайомити навчаючих:

а) з об’єктами, процесами, явищами, які неможливо відтворити в умовах школи чи навпаки поспостерігати в реальних умовах;

б) з внутрішніми процесами і явищами, характерною особливістю яких являється рух, розвиток;

в) з дуже швидко чи дуже повільною протікаючими процесами чи явищами;

д) з мікро- і макрооб’єктами.

Нагадаємо, що навчальні фільми можуть бути у вигляді цілісного фільму, курсу, що складається з декількох частин; хрестоматії; фрагментів і кінокінцівок; відеофільмів.

Вимоги до навчального фільму:

1. чітке і продумане дозування інформації, щоб не допустити перевантаженості фільму;

2. відсутність багатотемності;

3. проста композиційна побудова кадру з чітким виділенням основного;

4. дикторський текст повинен бути гранично лаконічним, виразним, доступним, не замінюючим зображення;

5. дикторський текст повинен мати паузи, для того щоб не заважати сприйняттю глядацького залу і дати вчителю можливість додати свої доповнення і пояснення;

6. цікавість фільму, використання різноманітних способів і прийомів зйомки;

7. показ вивчаючого об’єкту чи явищах в усіх можливих варіантах;

8. створення проблемної ситуації;

9. включення в текст викладу запитань, завдань, якщо необхідно, інструкцій;

10. короткі за часом чи з чітким поділом сюжети чи фрагменти всередині більш тривалої стрічки.

Дидактичні функції навчального фільму на уроці: джерело нових знань, засіб ілюстрації навчального матеріалу, узагальнення і систематизації знань, глядацька чи глядацько-слухова опора для наступної самостійної роботи навчаючих, допоміжний засіб при контролі знань. Переважна більшість фільмів можна використати в різних навчальних ситуаціях в залежності від цілей і змісту уроку. Так, видові фільми про пори року («Весна», «Зима», «Осінь», «Літо») на уроках природознавства спочатку можна розглянути по частинам: ознаки пір року, діяльність людей, а на узагальнюючому уроці – переглянути цілісно. Але це не означає, що структура і зміст фільму чітко визначають його дидактичні функції на уроці. Часто один і той же фільм в різних навчальних ситуаціях можна застосовувати для розв’язку різноманітних дидактичних задач.

Широко використовуються фільми для творчої роботи на уроці російської мови. Якщо вчитель ставить ціль навчити дітей писати твори-описи, краще звернутися до видових фільмів. Для розвитку логічного мислення, здібностей мислити і доводити доцільність використовувати документальні, історичні фільми, фільми-екскурсії. Для формування вмінь давати характеристики героям відеосюжетів, оцінку розвиваючим на екрані подіям рекомендується перегляд короткометражних художніх сюжетно-рольових фільмів.

Перед використанням будь-якого відеоматеріалу (кіно- чи відеофільму) вчителю необхідно дуже уважно вивчити: в якій мірі його влаштовує об’єм, якість змісту і характер його подачі; які акценти роблять автори фільму і співпадають чи вони з тим, що хотів би донести при вивченні даного матеріалу сам вчитель (вихователь); наскільки вдалий і доцільний дикторський текст; які дидактичні можливості фільму в порівнянні з іншими наявними засобами наочності (наприклад, за допомогою досвіду в кабінеті фізики можна продемонструвати більш ефективно частину того, що намагаються показати в фільмі); в якій степені він відповідає віковим особливостям учнів і рівню їх підготовки. Якщо вчитель вирішує, що фільм буде показаний повністю, то потрібно продумати запитання і завдання для перегляду фільму, щоб організувати його перегляд в потрібному напрямку, і після його демонстрації – для роботи по осмисленню і розумінню побаченого. Якщо приймається рішення про пофрагментний перегляд, необхідно визначити межі кожного фрагменту і розпланувати роботу до і після перегляду. Тривалість фрагментів не повинна перевищувати 4 - 6 хв, загальна кількість фрагментів на одному уроці – не більше 20 – 30 хв. Переривати показ фільму необхідно лише в крайніх випадках, коли зображення на екрані не буде сприйнято навчаючими без коментарів вчителя.

Необхідно продумати час фільму в структурі заняття.

При відборі матеріалу фільму доцільно відмітити те, що можна буде використати на наступних заняттях чи на інших навчальних предметах, чи в інших класах, фрагменти фільму, які можна призначити для самостійного перегляду навчаючими.

Відбираючи фільм, необхідно звернути увагу не тільки на його освітню, але й виховну цінність.

Важливим моментом при підготовці до використання екранно-звукового посібника є встановлення його зв’язку з посібником й іншими джерелами, що визначає характер домашнього завдання й іншої самостійної роботи навчаючих як на уроці так і поза ним.

Незалежно від дидактичної цілі використання фільму на уроці, перед його демонстрацією вчитель промовляє нетривале вступне слово, в якому намагається пробудити інтерес до фільмуі вивчаючої теми, звернути увагу на відповідні моменти фільму, не розкриваючи його змісту; пояснити найбільш важкі чи неповністю розкриті в фільмі місця. Під час демонстрації необхідно стримуватися від його коментування; він доцільний тільки у випадку використання фільму без дикторського тексту. Але і цей коментар повинен бути гранично лаконічним, чітким, щоб не відволікати навчаючих від фільму, не заважати екранному зображенню.

Таким чином, супроводжуюча фільм мова вчителя необхідна тільки в тих випадках, коли необхідно:

• пояснити незрозумілі місця фільму;

• звернути увагу дітей на головні моменти зображення, які необхідно твердо запам’ятати;

• підкреслити суттєві деталі зображення, які без вказівки вчителя залишуться непоміченими;

• тісніше пов’язати окремі кадри фільму, поглиблюючи їх зміст;

• пов’язати ілюстративну сторону зі всім змістом уроку.

Інколи доцільно задати запитання до фільму по мірі його демонстрації. Але при цьому необхідно враховувати, щоб стисло сформульоване запитання уклалося в кадри, до яких він відноситься. Краще все-таки задати запитання по фільму до його демонстрації. Запитань повинно бути небагато – два-три. Постановка запитань сприяє більш глибокому сприйняттою, тривалому зберіганню кадрів в пам’яті, більш повному їх відтворенню після перегляду. З ціллю розвитку мови навчаючих необхідно ставити запитання, спрямовані на опис картин, особливостей ландшафтів, природних явищ і т. п.

Перед переглядом фільму обов’язково необхідно провести словникову роботу: нові чи малознайомі слова розібрати, написати на дошці і записати в зошит.

Якщо фільм використовується як джерело знань і включає нові для навчаючих відомості, то для його якісного запам’ятовування необхідно відтворити ті вивчені раніше поняття і закономірності, які служать теоретичною базою для сприйняття екранного матеріалу. Далі вчитель мобілізує навчаючих на активну цілеспрямовану роботу в процесі перегляду фільму. Цільову установку можна дати в формі запитань, на які учні повинні самостійно знайти відповідь на основі фільму.

Наприклад, до фрагменту «В тундрі Північної Америки» можна запропонувати такі запитання: чому в тундрі поширена вічна мерзлота, багато боліт і озер? Як рослини і тварини тундри пристосовуються до умов клімату? Чому в тундрі смужки лісу зустрічаються лише по берегам річок?

Інколи увагу навчаючих до змісту фільму можна звернути, розглянувши з ними план фільму, що відображає в ньому головне. Пункти плану визначеним чином орієнтують учнів в процесі перегляду фільму, дозволяють їм відрізнити головне від другорядного, виділити істотне, дають напрям для сприйняття.

Ефективною формою мобілізації уваги навчаючих, підвищення їх відповідальності при перегляді фільму, активізації сприйняття є завдання, які перед його демонстрацією формулює вчитель.

Наприклад, перед переглядом фільму з ботаніки «Будова стебла,пересування речовин в рослині» навчаючим пропонується особливу увагу звернути на будову стебла, назву його частин, а по закінченні по пам’яті замалювати в зошиті стебло, рух речовин в ньому і зробити відповідні написи до малюнка.

Учням можна дати домашнє завдання: намалювати ілюстрації до фільму і зробити до них підписи. На заняттях з природно-навчальних і технічних дисциплінах по темі фільму вони можуть повторити неважкий експеримент, зробити прості моделі чи макети, а на уроці російської мови і літератури підготувати переказ фільму за планом фільму, відтворити діалог дійових облич, написати есе, виклад, твір за мотивами побаченого.

Завдання навчаючим можна доповнити запитаннями.

Наприклад, перед демонстрацією кінофрагменту з природознавства «Джерело. Ріка» отримують завдання зобразити в зошитах схему освіти джерела і відповісти на запитання: як утворюється джерело? Як утворюється ріка? Чим гірська ріка відрізняється від рівнинної?

Навчальний кінофільм – ефективний засіб навчання, надаючий значної уваги на навчаючих. Після його демонстрації учасники ще деякий час знаходяться під враженням переглянутих кадрів і не можуть відразу переключитися на інший вид діяльності. Цей фактор потрібно враховувати при організації подальшої роботи над екранним матеріалом.

Важливо врахувати ще й те, що одного лише перегляду фільму для засвоєння навчаючими закладеної в ньоиу навчальної інформації недостатньо. Якість засвоєння навчаючими екранного матеріалу визначається також правильною роботою після перегляду фільму.

Після перегляду фільму необхідно з'ясувати у навчаючих, що їм було незрозуміло, пов’язати новий екранний матеріал з раніше вивченим, привести його у визначену систему, зробити висновки, узагальнення, спрямувати думку школярів на підтвердження теоретичних положень уроку, на засвоєння формулювань, правил, закономірностей.

Частіше всю цю роботу проводять у формі бесіди, в процесі якої вчитель не просто відтворює в пам’яті навчаючих матеріал фільму, а побачене піддається глибокій логічній переробці: аналізу, зіставленням, розкриттю причинно-наслідкових зв’язків і т. д.

Буває необхідність переглянути фільм повторно на цьому чи наступному уроці. Це допоможе звернути їх увагу на ціль екскурсії. Знятий на відеокамеру хід екскурсії використовується в полеекскурсійній роботі для більш детального осмислення того, що на ній було побачено і почуто, для доповнення і розширення отриманого матеріалу, виявлення рівня отриманих знань.

Зручні й ефективні для створення проблемних ситуацій відеофрагменти. Вони можуть бути використані в якості ввідного матеріалу, передуючого формулюванню проблеми. В іншому випадку за допомогою фрагменту повідомляється опорний фактичний матеріал, ведучий до появи запитання. Фрагмент може відображати історію виникненння проблеми в науці чи житті і шляху її вирішення. Добре, коли він містить факти, дивуючі учнів, викликаючі бажання докопатися до істини.

Потрібно помітити, що виробництво навчальних фільмів зараз організовано набагато гірше, чим раніше, а багато із старих фільмів приходять в непридатність. Проте на допомогу вчителю все ж випущені відеофільми (див. додаток), і разом з учнями він сам може підготувати відеозаписи.

Відеомагнітофоном користуватися простіше і зручніше, чим кіноапаратом, з його допомогою (чи використовуючи відеокамеру) можна зафіксувати на плівку кінофрагменти чи кінофільми, зняти самостійний відеофільм, зустріч з цікавою людиною, оперативний репортаж про події, показати телепередачу, діакадри, зображення з кодотранспарантів, фонозаписи, карту, таблиці, схеми, будь-які об’єкти живої і неживої природи.

Підготовлений відеофільм вчитель може продемонструвати на уроці повністю чи зупинити перегляд, щоб звернутися до учнів, здійснити записи чи які-небудь завдання на дошці самому чи викликати учнів. На протязі всього уроку з використанням відеозаписів зберігається зворотній зв’язок між вчителем і класом.

Відеозаписи можна багаторазово повторяти в класі для уточнення і узагальнення знань, формування навичок доказу й аггументації, аналізу відповідей навчаючих, контролю знань. Навчаючі можуть багаторазово переглянути їх індивідуально для самоаналізу, самокоректування, перезапису відповіді, виступу, повідомлення й ін. Простота управління процесом самозапису і відтворення дозволяють організувати різноманітні види самостійної роботи учнів.

Дидактичні можливості застосування відеозаписів багатообразні. Фрагмент відеозаписів легко поєднується з іншими СО, які групуються навколо нього. Він порівняно просто коментуються вчителем чи навчаючими і може використовуватися в будь-якій частині уроку.

За допомогою навчальних відеозаписей вчитель може створювати проблемну ситуацію, повідомити навчаючим умови пізнавального завдання.

Навчальний відеозапис корисний і на етапі узагальнення навчального матеріалу. Вчитель може підготувати записи, фіксуючі основні моменти однієї теми, групуючи матеріал по окремим темам курсу. Навчаючі переглядають записи з нових позицій, він стає предметом обговорення, доповнення і критики. Активне відношення навчаючих до відеозапису досягається не лише за рахунок його змісту, але і за рахунок своєрідності композиційного рішення, монтажу матеріалу. Два однакових фрагменти із різних постановок одного і того ж спектаклю направляють думку школяра на зіставлення, порівняння. Показ незакінченого експерименту викликає необхідність самостійного продовження роботи, пропуск визначеного етапу у викладі матеріалу вимагає відновлення пропущеного за допомогою тексту і т. д. Оскільки запис готується вчителем для класу, інтереси якого йому відомі, запитання і завдання закладаються в сценарій таким чином, щоб активізувати думку визначеної групи навчаючих, до яких можна звернутися з екрану безпосередньо, що дозволяє диференціювати й індивіалізувати пояснення чи повторення навчальної теми. Значний ефект можна отримати, застосовуючи на уроках з використанням відеозапису спеціально підготовлений роздаточний матеріал у вигляді неважких завдань, що виконуються за вказівкою й інструктажу з екрану монітора. На відеоплівку можна записати відповіді навчаючих.

Розробка і зйомка навчального фільму може стати засобом колективної самостійної творчої роботи навчаючих. Це не тільки викликає інтерес всього класу, але і дозволяє перетворити її в колективну творчу справу, в яку будуть враховані інтереси й можливості окремих груп навчаючих й індивідуальні потреби й інтереси кожного вихованця. Відеозаписи відкривають необмежені можливості для творчої роботи вчителя чи вихователя.

Відеозаписи частіше відтворюються на екрані телевізора. Він попадає в поле сприйняття цілком, і глядач бачить все розгортаючу дію, але з чітким виділенням основного. На телеекрані ефективно сприймаються деталі, тому при зйомках відеофільму треба частіше використовувати крупний план, подетальне зображення. Більша інтимність і особиста зверненість до глядача тут досягається тим, що говорячий, як правило знаходится в самому кадрі і як би пояснює безпосередньо тому, хто дивиться фільм. На телеекрані гірше передається перспектива, втрачається все масштабне, грандіозне.