- •Світове госп-во, його структуризація й особл-сті розвитку.
- •2. Форми тА рівні мев.
- •3. Характеристика суб’єктів мев.
- •4. Принципи мев і політ серед-ще їх реалізації.
- •5. Ключові показники розвитку національних економік і показники інтернаціоналізації.
- •6. Тенденції глобалізації та регіоналізації у розвитку світової економіки та їх оцінка.
- •7. Міжнародний поділ праці (мпп), його форми і фактори розвитку.
- •8. Середовище мев, його особливості та структуризація.
- •9. Міжнародні конфлікти.
- •10. Дискримінаційні та преференційні режими взаємовідносин між країнами.
- •11. Ек. Середовище розвитку мев і суч. Класиф-ції країн світу.
- •12. Загальна характеристика країн з перехідною економікою.
- •14. Країни-лідери світ. Ек-ки та їх заг. Хар-тика.
- •15. Соціально-культурне середовище розвитку мев та його осн. Хар-тики.
- •16. Складові суч. Інфраструктури мев та їх заг. Хар-тика.
- •17. Сутність меркантилізму. Співвідношення понять “відкрита економіка” і “закрита економіка” у сучасній теорії і практиці.
- •18. Абсолютні і порівняльні переваги в теорії міжн. Економіки.
- •19. Модель “Хельшера-Оліна-Самуельсона” і “Парадокс Леонтьєва” у теорії міжн. Торгівлі.
- •20. Неофакторні моделі.
- •21. Моделі неотехнолог. Розвитку.
- •22. Еклектична теорія міжн. Вир-ва Дж. Данінга.
- •23. Теорії міжн. Руху капіталу (мрк) і прямих заруб. Інвестицій (пзі).
- •24. Теорії торгової політики і міжнародна інтеграція.
- •25. Поняття конкурентноспроможності економіки в теорії міжнародної економіки. Модель м.Портера.
- •26. Міжнародна торгівля, її показники і тенденції розвитку.
- •27. Характеристика видів міжнародної торгівлі
- •28. Зустрічна (компенсаційна) торгівля та її різновиди.
- •29. Методи міжнародної торгівлі та їх порівняльна характеристика.
- •30. Міжнародна торгівля через посередників. Сутність і сучасні особливості біржової торгівлі.
- •31. Систематизація методів міжн торгівлі. Види, способи і порядок проведення аукціонних торгів.
- •32. Критерії вибору методу здійснення міжнародних торговельних операцій. Види міжнародних торгів та порядок їх проведення.
- •33. Ціноутворення у міжнародній торгівлі.
- •34. Визначення ціни при здійсненні міжнародної торгової операції. Базисні умови поставки.
- •35. Система регулювання міжнародних торгових відносин.
- •36. Тарифне регулювання.
- •37. Нетарифне регулювання міжн торгівлі.
- •38. Демпінг і антидемпінгові процедури в сучасних торговельних відносинах.
- •39. Сучасні інструменти стимулювання експорту.
- •40. Протекціонізм і його сучасні форми.
- •41. Світовий товарний ринок.
- •42. Світовий ринок послуг, його структура і особливості розвитку.
- •43. Типи і форми міжн маркетингу
- •44. Система міжнародних маркетингових досліджень.
- •45. Сучасний міжнародний маркетинговий комплекс.
- •46. Розробка міжнародної маркетингової стратегії.
- •47. Організація та контроль міжнародної маркетингової дільності.
- •Три основні вимоги до контролю в міжнародних компаніях:
- •48. Міжнародний рух капіталу і характеристика його форм.
- •49. Мотивація прямого зарубіжного інвестування на мікро- та макроекономічному рівні.
- •50. Міжнародне портфельне інвестування…
- •51. Офіційна допомога розвитку. Основні донори і реціпієнти технічної допомоги.
- •52. Система факторів міжнародного інвестування.
- •53. Міжнародний кредит, його функції та різновиди.
- •54. Джерела зовнішнього фінансування національних економік та їх порівняльна характеристика.
- •55. Показники зовнішньої заборгованості країн. Характеристика сучасної світової боргової кризи.
55. Показники зовнішньої заборгованості країн. Характеристика сучасної світової боргової кризи.
Зовнішня заборгованість — це сума фінансових зобов'язань країни іноземним кредиторам, що підлягають погашенню в обумовлені терміни. Найгостріше проблема зовнішньої заборгованості стоїть перед країнами, що розвиваються. Її причини охоплюють усю систему відносин з приводу руху капіталів, товарів і послуг. Тому криза заборгованості має трактуватися не просто як криза фінансово-кредитних відносин розвинутих країн з молодими державами, а як найбільш узагальнюючий прояв кризи всієї системи світогосподарських відносин між ними. Загальний обсяг зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються, на кінець 90-х років перевищив 2 трлн. дол. США. Проте тягар заборгованості визначається навіть не стільки абсолютним обсягом боргу, скільки сумою платежів по його погашенню, їх відношенням до ВНП і експорту. Погіршення умов кредитування молодих держав останнім часом супроводжувалося більш швидкими темпами збільшення виплат з обслуговування боргу, особливо відсотків, ніж зростання самого боргу. Саме ця обставина в поєднанні із різким скороченням експорту, погіршенням умов торгівлі, зростанням масштабів нееквівалентності в обміні та посиленням протекціоністських дій ТНК не дала змоги країнам, що розвиваються, своєчасно сплачувати заборгованість. З кожним роком молоді держави змушені витрачати все більшу частину своїх експортних надходжень на відшкодування боргу і оплату відсотків, що істотно обмежує можливості імпорту потрібного цим країнам виробничого устаткування та технології і негативно позначається на перспективах їхнього економічного розвитку. У деяких країнах, що розвиваються, платежі з боргу навіть перевищують експортні надходження. Це не лише стримує економічний розвиток молодих держав, а й практично не дає змоги підтримувати навіть той рівень споживання в багатьох з них, який було досягнуто в 70-ті роки. Усе це гальмує і навіть паралізує економічний прогрес країн, що розвиваються, блокує підвищення життєвого рівня населення, відкидаючи його нерідко на багато років і навіть десятиріччя назад. Країни, що розвиваються, економічно не спроможні сплатити величезні борги і відсотки по них. Водночас ситуація, що склалася, реально загрожує і кредиторам, оскільки може викликати ланцюгову реакцію банкрутств, практичний розвал усієї фінансово-кредитної системи, а тому змушує уряди і керівників міжнародних фінансових кіл здійснювати певні заходи щодо лібералізації фінансово-кредитних відносин із країнами, що розвиваються. Країни з розвинутою ринковою економікою також мають зовнішні борги (а деякі і досить значні), проте у зв'язку з їх відносною економічною стабільністю зовнішня заборгованість не набула тієї гостроти, як для країн, що розвиваються, та держав Східної Європи. У високорозвинутих країнах, як правило, більшому чи меншому державному боргу протистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів. Оцінюючи платоспроможність окремих країн, використовують показник норми обслуговування державного боргу (НОБ), який визначається відношенням суми платежів, яку країна має виплатити іноземним державам за певний період(СП), до суми іноземної валюти, отриманої від експорту товарів і послуг (СВ): НОБ = СП : СВ • і00% .У міжнародній практиці прийнято вважати, якщо НОБ перевищує 20%, країна є неплатоспроможною.