- •1.Багатство й різноманітність змісту та художніх форм
- •2.Бароко в українській літературі
- •4.Види рим і принципи їх аналізу. Способи римування
- •IV. Способи римування
- •5.Використання здобутків культурно-історичної школи, порівняльно-історичного та психологічного методів літературознавства у творчій практиці і.Франка
- •6.Вчення про прекрасне в художньому творі
- •7.Дискурс у літературі і мистецтві
- •8.Драматургія. Основні прикмети творів драматичного роду
- •9.Епос. Структура творів епічного роду
- •10.Естетичні категорії
- •11. Естетичні категорії та їх втілення у художній літературі
- •13.Естопсихологія е.Еннекена
- •14.Жанри лірики
- •15.Закони сценічного часу і сценічної дії в драматургії
- •17. Зв'язок тематики з системою образів
- •Зміст і форма у літературному творі
- •Зміст як філософська категорія. Значення терміну „зміст" у літературознавстві
- •20.І.Франко про індивідуальний стиль
- •21.Іван Франко - теоретик літератури
- •2S22.Індивідуалізація образів. Єдність типізації та індивідуалізації зображення
- •23.Індивідуальний стиль і стиль епохи
- •24. Індивідуальний стиль письменника. Ознаки індивідуального стилю
- •Історична конкретність реалістичних образів. Історичний колорит твору
- •27.Категорія стилю в мовознавстві і л-рі
- •28.Класицизм як літературний напрям
- •Культурно-історична школа у літературознавстві
- •Культурно-історичні епохи. Класицизм
- •31.Літературознавство серед інших гуманітарних наук
- •32. Малі та великі епічні форми
- •33 Місце о.Потебні у формуванні психологічного напрямку у літературознавстві
- •34.Модернізм у літературі і мистецтві
- •35.Основні системи віршування
- •36.Основні творчі принципи романтизму
- •Побудова епічних та ліричних творів
- •38. Поема. Сучасні жанрові різновиди поем
- •Поняття про зміст твору. Основні компоненти змісту твору
- •Поняття про методи вивчення літератури. Міфологічна школа
- •Постмодернізм
- •43.Проблема прекрасного. Прекрасне в житті і літературі
- •42. Принципи художньої правди в реалістичній літературі
- •44.Проблема специфіки літератури (г.-е.Лессінг, і.Франко)
- •45. Проблеми специфіки художньої літератури. Художня література і наука. (?)
- •4 7.Проблем и новаторства у літературі та мистецтв і.На ксероксах
- •Проблеми образної специфіки у художньому творі
- •49.Проблеми романтизму. Виникнення й розвиток романтизму
- •50.Проблеми тенденційності літератури й мистецтва. І.Франко про тенденційність літератури
- •51.Проблеми теорії літератури у трактаті і.Франка „Із секретів поетичної творчості"
- •Проблеми успадкування в літературі і мистецтві
- •Процес розвитку і диференціації жанрів
- •54.Психоаналітичний метод у літературознавстві. Вчення к.Юнга Фройдизм
- •55.Психологічна школа у літературознавстві (в.Вундт, о.Потебня)
- •57.Рима. Роль рими у поезії
- •IV. Способи римування
- •58.Риторичні фігури і їх значення у поетичній мові
- •2. Фігури зіставлення: ампліфікація, градація, парономазія.
- •59.Різноелементні жанрові структури
- •60.Розвиток естетичної думки в античну епоху. Концепція мистецтва Платона і Аристотеля. Погляди на мистецтво в епоху середньовіччя
- •61. Розвиток теорії літератури в працях викладачів Києво-Могилянської Академії
- •62.Роман і повість і їх жанрові різновиди
- •64.Сентименталізм як творчий напрям
- •65.Система образів у літературному творі
- •66.Специфічні особливості літератури як виду мистецтва
- •68.Суть формалізму в літературі й мистецтві
- •70.Сучасні дискусії з питань реалізму
- •71.Сучасні нерївноскладові та вільні вірші
- •72.Сюжет в епічному творі. Різноманітність форм і способів сюжетоскладання у творах епічного роду.
- •73.Типове як соціальна, психологічна і естетична категорія
- •74.Філологічний метод у літературознавстві
- •75.Формальний метод у літературознавстві
- •76.Художня правда в літературі і мистецтві
17. Зв'язок тематики з системою образів
Зміст і форма у літературному творі
Єдність змісту і форми в художній літературі характеризує структуру, цілісність завершеного твору і водночас виступає принципом його аналізу, критерієм естетичної оцінки. Така поліфункціональність Є.з.і ф. зумовлюється тим, що категорії змісту і форми є загальнофілософськими, виражають взаємозалежність, діалектику будь-якого явища, процесу, предмета. Діалектику взаємодії змісту і форми докладно простежив ще Г.-В.-Ф.Гегель. Його ідеї поділяв В.Бєлінський, запроваджуючи їх у соціальну критику. Особливого поширення теорія Є.з.і ф. набула в період соціалістичного реалізму, маючи вигляд догматичного, внутрішньо невиразного канону, обов'язкового для письменників будь-яких стильових уподобань. Починаючи з праці Ф.Калошина "Зміст і форма у творах мистецтва" (1953), проблема Є.з.і ф. набула конкретизованого вигляду, , хоч у спостереженнях над особливостями змісту і форми в різних видах мистецтва, родах і жанрах літератури далі загальноестетичних міркувань справа не просувалася. Структуралісти відмовилися від традиційного дуалізму змісто-форми і почали досліджувати структуру твору як висловлювання письменника. Свого часу Ю.Тинянов зауважив малу продуктивність формули "форма відповідає змістові". Згодом Ю. Лотман ствердив: "Дуалізм форми і змісту треба замінити поняттям ідеї, яка самореалізується в адекватній структурі і не існує поза цією структурою". Письменник, пишучи твір, йде начебто від змісту до форми, остаточно "шліфуючи" її. Читач, навпаки, сприймаючи систему знаків писемної мови, через розуміння лексико-синтаксичних конструкцій, відтворення в уяві описаного світу (речей, предметів, людей, їх станів) рухається від зовнішньої форми через всі рівні будови твору до осягнення змістового ядра твору — "головної ідеї". Як зауважує О. Бушмін, «зміст та форма не існують відокремлено. Вони завжди разом, у нероздільній єдності, як дві взаємопроникнуті сторони єдності, два аспекти єдиного цілого. Форма — це по суті зміст у його зовнішньому вияві, так, як він постає об'єктивно, для нашого сприйняття.
Зміст як філософська категорія. Значення терміну „зміст" у літературознавстві
Зміст у філософії: Смисл — значення чогось (слів, дії, стану), його лінгвістичне наповнення, філософська категорія. Смисл — цілісний вміст виразу, що сам визначає значення елементів та частин цього виразу.
У контексті семіотики, проте, суворо розрізняються смисл і значення.
В українській мові має синонім сенс, але на відміну від цього слова смисл є питомо слов'янським словом (навіть позначає букву в слов'янській кирилічній азбуці), і має в українській мові численні однокорінні слова: осмислити, мислений, осмислений, мисленно тощо.
Зміст художнього твору — це дійсність, усвідомлена і пережита художником та відбита у цьому творі.
Основні складові змісту--- тема, ідея, проблематика, конфлікт, фабула, характер. Поділяючи твір на зміст і форму, ми тим самим руйнуємо його живу цілісність. Це положен¬ня філософськи обгрунтував Г. Гегель, який писав, що «зміст є не що інше, як перехід форми у зміст і форма є не що інше, як перехід змісту у форму». Взаємовідношення змісту і форми типовий випадок взаємовідношення діалектичних протилежностей, що характеризують як єдністю змісту і форми, так і протиріччями і конфліктами між ними. “Зміст” і “форма” – поняття діалектичні. Вони виражають різні, лае нерозривно пов’язані аспекти одного і того ж предмета: зміст оформлений, а форма змістовна, як пояснував Гегель.