Міністерство освіти і науки України Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя
		Механіко-технологічний факультет Кафедра технології і обладнання зварювального виробництва
	МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
	до лабораторної роботи № 6 з дисципліни „Основи охорони праці” Дослідження технічних характеристик автоматичних повідомлювачів пожежі. Первинні засоби пожежогасіння для студентів всіх форм навчання освітньо-кваліфікаційного рівня ,,бакалавр”, напрямів підготовки 6.030102; 6.030502; 6.030507; 6.030601; 6.050101; 6.050102; 6.050202; 6.050502; 6.050503; 6.050504; 6.050701; 6.050901; 6.051003; 6.051701
	Тернопіль 2005

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський державний технічний

університет імені Івана Пулюя

Механіко-технологічний факультет

Кафедра технології і обладнання зварювального виробництва

Методичні вказівки

до лабораторної роботи № 6 з дисципліни

„Основи охорони праці”

Дослідження технічних характеристик автоматичних повідомлювачів пожежі. Первинні засоби пожежогасіння

для студентів всіх форм навчання

освітньо-кваліфікаційного рівня ,,бакалавр”,

напрямів підготовки 6.030102; 6.030502; 6.030507;

6.030601; 6.050101; 6.050102; 6.050202; 6.050502;

6.050503; 6.050504; 6.050701; 6.050901; 6.051003;

6.051701

Тернопіль

2005

Методичні вказівки розроблені у відповідності до навчальної програми нормативної дисципліни ,,Основи охорони праці” для вищих закладів освіти, затвердженої Міністерством освіти України від 31 липня 1997 року та навчальних планів підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня – ,,бакалавр”, напрямів підготовки 6.030102; 6.030502; 6.030507; 6.030601; 6.050101; 6.050102; 6.050202; 6.050502; 6.050503; 6.050504; 6.050701; 6.050901; 6.061003; 6.051701

Кафедра ,,Технології і обладнання зварювального виробництва”

Укладач: к.т.н., доцент Гурик О.Я.

Рецензент: к.т.н., доцент Ткаченко І.Г.

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри ,,Технології і обладнання зварювального виробництва”,

протокол № 9 від ,, 05 ” 04 2005 р.

Затверджено та рекомендовано до друку

методичною комісією ЕМФ ТДТУ іменні Івана Пулюя

протокол № 6 від ,, 21 ” 04 2005 р.

Видавництво ТДТУ імені Івана Пулюя

Дослідження технічних характеристик повідомлювачів пожежі. Первинні засоби пожежогасіння

1. Мета і завдання роботи

Визначення деяких технічних характеристик автоматичних пожежних повідомлювачів. Вивчення первинних засобів пожежогасіння і набуття навиків ними користуватись.

.2. КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ відомості

В пожежній охороні важлива роль відводиться пожежній сигналізації та активним засобам пожежогасіння, які служать для посилення пожежної охорони та підвищення її оперативності. Системи сигналізації здійснюють автоматичне сповіщення служби пожежної охорони в момент виникнення пожежі, поки вона ще не досягла великих розмірів.

Системи пожежної сигналізації поділяють на автономні та централізовані. Системи автоматичної пожежної сигналізації з установками активного пожежогасіння забезпечують не тільки сповіщення про пожежу, яка виникла, але й локальне її гасіння в початковій стадії. Вони застосовуються для виявлення пожежі та сповіщення про місце її знаходження. Кожна система складається з сповіщувачів, прийомної станції або комутатора з джерелом живлення і виносними сигналізаторами.

Комутатор пожежної сигналізації ТОЛ 10/100 використовують для увімкнення ліній пожежної сигналізації, він може працювати з ручними сповіщувачами типу ОКИЛ-6, ПКИЛ-9, ГОСОП, ИПР, а також автоматичними тепловими сповіщевачами типу ДТЛ, ТРВ-1, МДПИ-028, ДПС-038, ИШ 05-2/1. Комутатор розрахований на вмикання 100 ліній пожежної сигналізації. Сповіщувачі електричної пожежної сигналізації є одними з основних елементів протипожежної автоматики. За способом приведення в дію вони поділяються на ручні та автоматичні.

За допомогою кнопкових сповіщувачів проводиться передача сповіщення про пожежу на приймальну станцію при безпосередній участі людини.

За конструктивним принципом розрізняють сповіщувачі звичайного, вибухобезпечного, морського та тропічного виконання.

Автоматичні пожежні сповіщувачі розділяють на чотири групи, в залежності від фактора, що викликає його спрацювання, а саме: теплові, димові, світлові та комбіновані, які реагують на тепло і на дим.

Т

3

еплові сповіщувачі за типом чутливого елементу поділяються на: біметалічні сповіщувачі, в яких замикання електричного кола здійснюється за рахунок деформації при нагріванні біметалічної пластини; сповіщувачі на термопарах, в яких чутливим елементом є термопара, що створює при нагріванні електрорушійну силу; напівпровідникові, в яких чутливим елементом є напівпровідниковий термоопір, при нагріванні якого змінюється опір електричного кола.

За принципом дії теплові сповіщувачі діляться на максимальні, диференціальні, максимально-диференціальні.

Теплові сповіщувачі спрацьовують при температурі 60÷100°С. Інерційність спрацювання 2-3 хв. Площа контролювання одним сповішувачем до 15 кв. м. Перевагами теплових сповіщувачів є простота конструкції та можливість наладки на потрібну температуру спрацювання. Недоліками є невисока точність роботи, висока інерційність, невелика площа, яка контролюється.

Можливість локалізації та ліквідації пожежі на її початку залежить від наявних вогнегасних засобів, вміння користуватися ними всіма працівниками, а також від засобів пожежного зв'язку та сигналізації для виклику пожежної допомоги та введення в дію автоматичних та первинних вогнегасних засобів.

Для гасіння пожеж можуть застосовуватись різні вогнегасні речовини, в тому числі:

1) вода у вигляді компактних або перервних струменів, в розпиленому або пароподібному стані;

2) піна хімічна та повітряно-механічна піна;

3) вуглекислота в снігоподібному та газоподібному стані;

4) інертні гази: азот, аргон, гелій та димові гази;

5) хімічні рідкі речовини, наприклад, бромистий етил, чотири-хлористий вуглець;

6) сухі порошкоподібні суміші, наприклад, суміш ПСБ, П-1А;

7) пісок, мелена цегла, земля і т. п.

Найбільш розповсюдженими засобами для гасіння пожеж є ручні вогнегасники:

а) вуглекислотні вогнегасники типу: ВВ-2, ВВ-3, ВВ-5, ВВ-8, ВВ-9.

Вогнегасники вуглекислотні застосовуються для гасіння невеликої кількості всіх видів горючих і тліючих матеріалів, а також електроустановок, які знаходяться під напругою.

Вуглекислотою не можна гасити спирт, ацетон, фотоплівки, целулоїд, металевий калій і натрій. Вогнегасники можна ефективно використовувати при температурі від -25°С до +50°С.

В

4

углекислотний вогнегасник ВВ-2 (рис.1) являє собою міцний сталевий балон 1, обладнаний спеціальним вентилем-запором 2 і раструбом-снігоутворювачем 3. До вентиля-запору прикріплена сифонна трубка 4, яка має косий зріз в нижній частині, що забезпечує повний вихід СО₂ із балону. Вентиль-запір обладнаний запобіжною мембраною 5, розрахованою на її розрив при температурі +50°С. На балоні є рукоятка 6, за допомогою якої тримають вогнегасник в вертикальному положенні. Вогнегасник наповнюють стиснутим вуглекислим газом до робочого тиску 6,0·10⁶ Па (60 кг/см²). Для того щоб привести вогнегасник в дію необхідно взяти за рукоятку 6, і направивши раструб-снігоутворювач на вогнище пожежі, відкрити вентиль вогнегасника, обертаючи маховик проти годинникової стрілки. Вогнегасник тримати тільки в вертикальному положенні вентилем вверх;

б) порошкові вогнегасники типу: ВП-1Б ,,Момент”, ВП-2, ВПВ-3, ВП-5, ВПУ -5, ВП-6, ВП-9, ВП-50, ВП-100.

Вогнегасники ручні порошкові використовуються для гасіння невеликих загорянь легкозаймистих і горючих речовин, загорянь на легковому автомобільному транспорті, електроустаткуванні, які знаходяться під напругою та лужних металів.

Вогнегасник ВП-1Б ,,Момент” (рис. 2) складається з циліндричного поліетиленового корпусу 1, в який засипаний спеціальний порошок, сталевого балона високого тиску з діоксидом вуглецю 2, який закріплюється в горловині корпусу балона та штока з головкою 6. Вогнегасник працює при температурі від -25°С до +35°С.

Порядок його використання наступний: зняти вогнегасник з кронштейна, повернути вверх дном, вдарити головкою 6 до твердого предмету; при цьому голка штока проколює мембрану балона високого тиску і пружиною 4 відводиться в початкове положення. Стиснутий діоксид вуглецю через калібрований отвір надходить в порожнину корпусу і порошок через викидний насадок 5 під тиском викидається з корпусу;

в) аерозольні вогнегасники типу: ВАХ-О,5; ВХ-3; ВХ-7; М-400. Вони застосовуються для гасіння різних речовин невеликих загорань, а також електроустановок під напругою до 1000 В. Гасіння починають з безпечної відстані, не далі ніж 2,5 м від полум'я, наближаються до джерела пожежі і гасять. Є можливість припинити та поновити подачу струменя. Вміст балону знаходиться під надлишковим тиском. Не нагрівати вище 75°С. В разі попадання речовини в очі, промити 15 хвилин проточною водою.

В будівлях і спорудах з пожежонебезпечним виробництвом встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерні системи для гасіння пожеж. Ці установки можуть бути водяного або пінного гасіння і складаються з системи труб, які прокладені на стелі, в приміщеннях опалювальних і не опалювальних будівель.

Спринклерні системи знаходяться під тиском пожежогасної речовини (переважно води). При пожежі під дією тепла, замок зрошувача руйнується і вогнище зрошується водою, крім цього подається сигнал тривоги. Спринклерні зрошувачі бувають зі скляними та металевими легкоплавкими замками.

5

Дренчерні системи обладнуються розбризкувальними головками, які постійно відкриті. Вода подається в дренчерну систему вручну або автоматично при спрацюванні пожежних сповіщувачів, які відкривають клапан групової дії із водогінної мережі.

Вимоги щодо конструктивних та планувальних рішень промислових об'єктів, а також інших питань забезпечення їхньої пожежо- та вибухобезпеки значною мірою визначаються категорією приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Визначення категорій приміщень проводиться з урахуванням показників пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів, що там знаходяться (використовуються) та їх кількості. Відповідно до СНиП 2.09.02-85 ,,Производственные здания” приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяються на п'ять категорій (А, Б, В, Г, Д)

На розвиток пожежі у будівлях та спорудах значно впливає здатність окремих будівельних елементів чинити опір впливу теплоти, тобто їх вогнестійкість.

Вогнестійкість – це здатність будівельних елементів та конструкцій зберігати свою несучу здатність, а також чинити опір нагріванню до критичної температури, утворенню наскрізних тріщин та поширенню полум'я. Вогнестійкість конструкцій та елементів будівель характеризується межею вогнестійкості. У відповідності до СНиП 2.09.02-85 всі будівлі поділяються на вісім (І, II, III, ІІІа, ІІІб, IV, ІVа, V) ступеней вогнестійкості.

Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон визначається ДНАОП 0.00 – 132.01 ,,Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок” (ПБЕ).

Характеристика пожежо- та вибухонебезпеки може бути загальною для усього приміщення, або різною в окремих його частинах. Це також стосується надвірних установок і ділянок територій. Приміщення або їх окремі зони, поділяються на пожежонебезпечні та вибухонебезпечні. Залежно від класу зони здійснюється вибір виконання електроустановок таким чином, щоб під час їх експлуатації виключити можливість виникнення вибуху або пожежі від теплового прояву електроструму.

Пожежонебезпечна зона – це простір у приміщенні або за його межами, у якому постійно або періодично знаходяться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини, як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні в такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації. Ці зони в разі використання у них електроустаткування поділяються на чотири класи;

- пожежонебезпечна зона класу П-І;

- пожежонебезпечна зона класу П-ІІ;

- пожежонебезпечна зона класу П-ІІа;

- пожежонебезпечна зона класу П-ІІІ.

6

7

Вибухонебезпечна зона – це простір у приміщенні або за його межами, у якому є в наявності, чи здатні утворюватися вибухонебезпечні суміші

Клас вибухонебезпечної зони, згідно з яким здійснюється вибір і розміщення електроустановок, у залежності від частоти і тривалості присутнього вибухонебезпечного середовища, визначається технологами разом з електриками проектної або експлуатаційної установи.

Клас вибухонебезпечних зон характерних виробництв та категорія і група вибухонебезпечні суміші повинні відображатися у нормах технологічного проектування або у галузевих переліках виробництв з вибухопожежонебезпеки.

Газо-пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пило повітряні – вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22.

Таблиця 1. Технічні характеристики вогнегасників

Показники	Одиниця виміру	ВП-1Б ,,Момент"	ВВ-2
а) місткість балона	л	1,0	2
б) час безперервної дії	с	10	25-30
в) довжина струменя	м	1-2	1,5-2