/	Міністерство освіти і науки України Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя
		Механіко-технологічний факультет Кафедра технології і обладнання зварювального виробництва
	МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
	до лабораторної роботи № 4 з дисципліни „Основи охорони праці” Вивчення індивідуальних засобів захисту. Вивчення на тренажері проведення штучного дихання та зовнішнього масажу серця потерпілого для студентів всіх форм навчання освітньо-кваліфікаційного рівня ,,бакалавр”, напрямів підготовки 6.030102; 6.030502; 6.030507; 6.030601; 6.050101; 6.050102; 6.050202; 6.050502; 6.050503; 6.050504; 6.050701; 6.050901; 6.051003; 6.051701
	Тернопіль 2006

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський державний технічний

університет імені Івана Пулюя

Механіко-технологічний факультет

Кафедра технології і обладнання зварювального виробництва

Методичні вказівки

до лабораторної роботи № 4 з дисципліни

„Основи охорони праці”

Вивчення індивідуальних засобів захисту. Вивчення на тренажері проведення штучного дихання та зовнішнього масажу серця потерпілого

для студентів всіх форм навчання

освітньо-кваліфікаційного рівня ,,бакалавр”,

напрямів підготовки 6.030102; 6.030502; 6.030507; 6.030601; 6.050101; 6.050102; 6.050202; 6.050502; 6.050503; 6.050504; 6.050701; 6.050901; 6.051003; 6.051701

Тернопіль

2006

Методичні вказівки розроблені у відповідності до навчальної програми нормативної дисципліни „Основи охорони праці” для вищих закладів освіти, затвердженої Міністерством освіти України від 31 липня 1997 року та навчальних планів підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня – ,,бакалавр”, напрямів підготовки 6.030102; 6.030502; 6.030507; 6.030601; 6.050101; 6.050102; 6.050202; 6.050502; 6.050503; 6.050504; 6.050701; 6.050901; 6.051003; 6.051701

Кафедра ,,Технології і обладнання зварювального виробництва”

Укладач: к.т.н., доцент Гурик О.Я.

Рецензент: д.т.н., професор Пулька Ч.В.

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри „Технології і обладнання зварювального виробництва”,

протокол № 10 від „ 16 ” 06 2006 р.

Затверджено та рекомендовано до друку

методичною комісією МТФ ТДТУ іменні Івана Пулюя

протокол № 6 від „ 22 ” 06 2006 р.

Видавництво ТДТУ імені Івана Пулюя

Вивчення індивідуальних засобів захисту. Вивчення на тренажері проведення штучного дихання та зовнішнього масажу серця потерпілого

1. Мета і завдання роботи

Вивчити засоби захисту органів дихання, слуху, зору, рук і голови. Вивчити, як правильно надавати необхідну допомогу потерпілому від дії електричного струму.

2. Короткі теоретичні відомості

2.1 Загальні відомості щодо застосування та використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ).

Атмосфера промислових підприємств при проведенні деяких технологічних процесів забруднюється отруйними та задушливими газами, токсичним пилом.

Згідно санітарним нормам СН 245-71 та ДСН 3.3.6.042-99 ,,Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень” вміст домішок не повинен перевищувати границю допустимих концентрацій (ГДК). При перевищенні цих норм працюючий персонал повинен бути забезпечений засобами захисту органів дихання.

При роботі в отруюючій та задушливій атмосфері для захисту органів дихання від газів використовують апарати: фільтруючі, ізолюючі, шлангові.

Кожна марка промислового протигаза використовується для захисту органів дихання від відповідних шкідливих газів і парів. Фільтруючі протигази використовуються при концентрації шкідливих газів в середовищі не більше 2%.

Для захисту органів дихання від пилу використовують респіратори. Респіратори бувають: клапанні (У-2К; РП-К; Ф-62Ш) та безклапанні (,,Снежок”, ,,Лепесток”, ,,Росток”).

Ізолюючі апарати є двох типів. Перший тип є апарат ІДА (ізолюючий дихальний апарат). Дихання людини проходить за рахунок повітря, яке знаходиться в балонах. Видих повітря відбувається в навколишнє середовище. Другий тип (регенеративні апарати), в якому повітря, яке видихається людиною, очищається від вуглекислоти, від вологості та збагатившись киснем із балонів, знову попадає в легені людини. Ізолюючі апарати призначені для роботи в атмосфері, що містить менше 18% кисню.

Шлангові протигази складаються із лицевої частини і приєднаного до неї довгого та міцного шланга. Шлангові протигази діляться на два типи: самовтягуючі з шлангом довжиною 10 м (ПШ-1) і з примусовою подачею повітря, довжина шланга – 20 м (ПШ-2).

3

До засобів індивідуального захисту очей і лиця на виробництві відносяться окуляри відкритого і закритого типу, півмаски, рамки, ручні та наголовні щитки спеціального призначення, а також шлеми і комбіновані засоби, які захищають не тільки очі та обличчя, а також голову, шию, вуха.

Захисні окуляри випускаються у відповідності з вимогами ГОСТ 12.4.013-86 ,,Окуляри захисні”.

Для захисних окулярів з кольоровим склом-світлофільтром існує маркування в залежності від сили струму та методу зварювання у відповідності з ОСТ 21-6-87 ,,Светлофильтры стеклянные для защита глаз от вредных излучений на производстве”.

Наприклад:

Світлофільтри для щитків електрозварників позначаються:

- С-1...С-13 у відповідності з силою струму 15...900 і більше А.

Світлофільтри для допоміжних робочих при електрозварюванні (марка скла ТС-1):

– В-1 при зварюванні на відкритих площадках;

– В-2 при зварюванні в цехах.

Світлофільтри для газозварників (марка скла ТС-2):

– Г-1 для газозварників та допоміжних робітників при електрозварюванні на відкритих площадках;

– Г-2 при газовому зварюванні і різанні середньої потужності;

– Г-3 при потужному газовому зварюванні.

Примітка: на кожному світлофільтрі на відстані 2-3 мм від його краю (на світлофільтрах прямокутної форми в правому верхньому куті) завод-виготовлювач наносить його позначення (наприклад, С-1, С-2).

Вибір захисних окулярів залежить від конкретних умов виробничого процесу.

Для захисту голови в залежності від виду роботи використовують шоломи, капюшони або інші головні убори, які захищають волосся від захвату рухомими частинами машин і для захисту від пилу.

Руки захищають рукавицями: від механічних, хімічних пошкоджень- брезентовими, комбінованими; від ураження електричним струмом- з діелектричної гуми; від лаків, фарби- з шкіри-сирцю. Для захисту рук людини від вібрацій використовують віброзахисні рукавиці, які мають на долонях кишені з пружними вкладками з полімерних матеріалів.

Для захисту органів слуху використовують внутрішні та зовнішні протишуми.

Внутрішні протишуми або вставки виготовляються з ультратонкого волокна, м'якої гуми, вати, яка просочена воском, маслом чи парафіном. Такі м'які протишуми вставляють в зовнішній слуховий прохід вуха.

4

Зовнішніми протишумами є навушники. Для захисту слухового апарату людини, що працює, від середньо- і високочастотного виробничого шуму розроблені ефективні протишумні навушники ВЦНИИОТ-1...-7.

Для підбирання засобів захисту від шуму (протишуми) необхідно знати частоту та інтенсивність шуму на робочому місці. Потім, порівнюючи отримані дані з захисними можливостями протишумних навушників і нормою інтенсивності шуму згідно ГОСТ 12.1.003-83 вибирають їх у відповідності з табл.1 (враховуючи частоту та силу шуму в дБ).

Таблиця 1. Індивідуальні захисні засоби від шуму (їх ефективність)

Навушники	Гранична інтенсивність шуму, дБ, при частоті шуму, Гц
	250	500	1000	2000	4000	8000
ВЦНИИОТ-1	90	95	98	102	111	108
ВЦНИИОТ-2	100	102	107	114	120	113
ВЦНИИОТ-7И	96	98	99	108	118	109
ВЦНИИОТ-1А	91	92	97	104	118	107

Примітка:

1. Вставки використовуються при інтенсивності шуму до 100 дБ при різних частотах шуму.

2. Навушники використовують при інтенсивності шуму від 100 до 120 дБ при різних частотах.

3. Шолом з навушниками використовують при інтенсивності шуму більше 120 дБ.

Максимальний ефект від застосування 313 досягається при правильному їх використанні. Для цього працюючі на виробництві повинні враховувати ЗІЗ, сферу та особливості їх застосування. У відповідності з ГОСТ 12.4.011-89 „Средства защиты работающих. Общие требования и классификация” ЗІЗ в залежності від призначення ділять на такі види:

ізолюючі костюми;

засоби захисту органів дихання;

одяг спеціальний захисний;

засоби захисту ніг;

засоби захисту рук;

засоби захисту голови;

засоби захисту очей;

засоби захисту обличчя;

засоби захисту від падіння з висоти і інші запобіжні засоби;

засоби захисту органів слуху;

засоби захисту дерматологічні.

5

В залежності від стану виробничого середовища та вимогою технологічного процесу 313 застосовують постійно або періодично, коли параметри небезпечного або шкідливого виробничого чинника перевищують значення граничнодопустимого рівня (ГДР), встановлені в нормативних актах з охорони праці.

3.2 Порядок при наданні до лікарняної допомоги потерпілому від електричного струму.

3.2.1 Звільнення потерпілого від дії електричного струму в електрообладнаннях (до 1000 В).

3.2.2 Перевірка стану, в якому знаходиться потерпілий після звільнення його від електричного струму.

В усіх випадках при ураженні електричним струмом необхідно обов'язково викликати лікаря незалежно від стану потерпілого.

При ураженні людини блискавкою, потерпілому надається така ж допомога, як і при ураженні електричним струмом.

3.3 Способи проведення штучного дихання.

Спосіб „з рота в рот” або „з рота в ніс” оснований на використанні видихаючого людиною повітря. Вдування повітря можна проводити через марлю, хустинку і т.п. Цей метод дозволяє також контролювати поступання повітря за розширенням грудної клітки після вдування і подальшому спаданні грудної клітки людини внаслідок пасивного виходу повітря.

Для проведення штучного дихання потерпілого необхідно положити на спину, розстібнути одяг, який стискає органи дихання.

Перш, ніж почати штучне дихання, необхідно в першу чергу забезпечити прохідність дихальних шляхів, які можуть бути закриті язиком, який запав (рис.6) або другорядними речовинами. Голову потерпілого максимально закидають, підставляючи одну руку під шию і натискають другою на чоло (рис.7), від чого корінь язика зміщується від задньої стінки горла і відновлюється прохідність дихальних шляхів. При цьому положенні рот розкривається. Якщо потерпілий знаходиться в лежачому положенні, то для збереження досягнутого положення голови під лопатки підкладають згорток із звернутого одягу.

При наявності в роті другорядних речовин необхідно голову та плечі потерпілого повернути набік, почистити порожнину рота (рис.8).

Почистивши порожнину рота та максимально закинувши голову потерпілого назад, той хто надає допомогу робить глибокий вдих і потім, щільно притиснувши свій рот до рота потерпілого, проводить в нього видих (рис.9). При цьому ніс потерпілого потрібно закрити щокою або пальцями руки.

Якщо щелепи потерпілого стиснуті настільки щільно, що розкрити рот не вдається, потрібно проводити штучне дихання методом ,,з рота в ніс”.

П

6

ісля кожного вдування рот і ніс потерпілого звільняють для вільного (пасивного) виходу повітря з легень.

При появі перших вдихів потрібно, щоб штучний вдих співпав з початком самостійного вдиху потерпілого. Штучне дихання проводиться до відновлення ритмічного дихання потерпілого.

3.4 Способи проведення зовнішнього (непрямого) масажу серця.

Для .підтримки кровообігу в потерпілого у випадку зупинки серця (визначається за відсутністю пульсу і за розширенням зіниць) (рис. 10б) необхідно одночасно з штучним диханням проводити зовнішній масаж серця.

Зовнішній масаж здійснюється методом ритмічних стиснень серця через грудну клітку шляхом натискування на відносно рухому нижню частину грудей, за якою розміщене серце.

Той хто надає допомогу, повинен знайти положення, при якому можливий нахил над потерпілим тільки на витягнутих руках (рис.4). Місце надавлювання знаходиться приблизно на два пальці вище м'якого кінця грудей (рис. 11, рис. 12), той хто надає допомогу повинен положити на потерпілого руку долонею донизу. Долоня другої руки накладається на першу під прямим кутом. Передпліччя та плечові кістки рук повинні бути розігнуті до відказу. Пальці обох рук повинні бути зведені разом і не доторкатися грудної клітки потерпілого (рис. 13).

6

Надавлювання потрібно проводити швидким поштовхом, так щоб змістити нижню частину грудей вниз на 3-4см, а у повних людей - на 5-6см, і зафіксувати їх в цьому положенні протягом 0,5с, після чого швидко відпустити їх, розслабити руки, але не віднімати від грудей.

Слід також уникати натискування на закінчення нижніх ребер, так як це може привести до їх перелому.

Якщо той, хто надає допомогу, не має помічника і проводить штучне дихання та масаж серця один, необхідно чергувати вказані операції в такому порядку: після двох глибоких вдувань у потерпілого, той, хто надає допомогу, робить 15 надавлювань на грудну клітку.

Якщо допомогу надають дві людини, один з них повинен проводити штучне дихання, а другий - масаж серця. Відношення штучного дихання і масажу серця повинно складати 1:5.

Для визначення пульсу на сонній артерії той, хто надає допомогу, накладає пальці на шию і обережно прощупує її до визначення сонної артерії (рис. 14). Поява пульсу свідчить про відновлення дії серця.

Іншими признаками ефективності масажу серця є звуження зіниць (рис. 10а).

Для підвищення ефективності масажу рекомендується при цьому підняти (на 0,5м) ноги потерпілого, що забезпечує кращий прилив крові до серця з вен нижньої частини тіла.

Штучне дихання та масаж серця необхідно проводити до відновлення стійкого самостійного дихання і діяльності серця у потерпілого або до передачі його медичному працівнику.

7

8

9

9