МВC УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Факультет_____________________

Кафедра_ філософії і соціальних дисциплін

Соціологія Лекції з курсу

Тема № 10: Методика і техніка соціологічних досліджень

Напрямки підготовки 6.030402 „Правознавство”

Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр

Напрямок підготовки 0601 „Право”

Спеціальність 6.060100 „Правознавство”

6.060100 „Павоохоронна діяльність”

Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр

Програма обговорена і схвалена

на засіданні кафедри філософії

і соціальних дисциплін

30 Серпня 2010 року

Протокол №1

Одеса 2010

Тема № 10. Соціологічне дослідження: методологія та методика

Навчальні та виховні цілі: дати елементарні знання щодо головних етапів прикладного соціологічного дослідження, проведення анкетування, обробки даних, формування вибіркової сукупності.

Час: 2 години

Навчальні питання:

Вступ.

1. Поняття соціологічного дослідження.

2. Види та методи соціологічних досліджень.

3. Етапи соціологічного дослідження.

4. Соціологічна анкета: вимоги та правила формування.

Висновки

Навчально-методичне забезпечення:

1. Курганов С. И., Кравченко А. И. Социология для юристов. – М., 1999.

2. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій. – К., 1996

3. Рущенко І. П. Соціологія злочинності. – Харків, 2001.

4. Свеженцев Ю. А., Соболев В. А., Рущенко И. П., Тонков Е. Е., Диденко В. И. Доверие милиции и латентная преступность: взгляд украинских и российских исследователей. – Харків, 2002.

5. Швецова А. В. Національний характер, як феномен культури. – Сімферополь, 1999.

Тема 10. Соціологічне дослідження: методологія та методика.

Вступ. Соціологічне дослідження взагалі – це таке специфічне соціальне дослідження, яке розглядає суспільство як цілісну соціокультурну систему і опирається на особливі методи та прийоми, збирання, оброблення та аналізу первісної соціологічної інформації.

Більш вузьке розуміння соціологічного дослідження як прикладного, що є конкретним дослідженням, спрямованим на вивчення відносно уособленого об’єкта та його взаємозв’язків з іншими соціальними об’єктами.

Питання №1. Поняття соціологічного дослідження.

У найбільш загальному вигляді прикладне соціологічне дослідження можна визначити як систему логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, пов’язаних між собою єдиною метою: отримати достовірні дані про те явище, що вивчається, для подальшого їх використання у практиці. Загальними методологічними принципами, на яких засновуються конкретно-прикладні соціологічні дослідження, виступають:

- діалектичний, що вимагає вивчати усталені якості предмету, розглядати його у різноманітних зв’язках з іншими явищами, у динаміці, виявляючи усталені та змінювані риси (особистість як суб’єкт та об’єкт соціальних відносин, біологічне та соціальне у розвитку особистості);

- практики як критерію істини;

- все сторонності – урахування всіх можливих факторів розвитку об’єкту;

- об’єктивності; системності – соціальної дифузії.

Прикладне соціологічне дослідження спрямоване на вивчення конкретних соціальних фактів.

Соціальний факт можна розуміти у онтологічному та логічно-гносеологічному сенсі.

У онтологічному – це будь-які події чи явища дійсності, що не залежать від спостерігача і мають власні закономірності розвитку. У гносеологічному – це обґрунтоване знання, отримане шляхом опису окремих фрагментів дійсності, у строго визначеному просторово-часовому інтервалі. Соціологія має справу як з онтологічними, так із логіко-гносеологічними фактами, тобто у її розумінні соціальні факти – це абстракції, що описують соціальні події у загальних поняттях, і насамперед – це соціально-статистичні узагальнення, які однак опираються на дослідження онтологічних фактів. Соціальні факти – масові соціальні події (поведінка людей, продукти матеріальної і духовної діяльності, погляди, цінності і т.ін.), які відносяться до суттєво значимих актів особистісної чи групової поведінки, чи до продуктів діяльності людей.

Окремі події як правило виступають частками масового процесу. І завдання соціолога – відділити індивідуальні відмінності, що мають систематичний характер від тих, що є випадковими, і тим самим описати усталені якості даного процесу. Для цього застосовується методи вірогідної статистики, що вивчає закономірності, які виникають при взаємодії великої кількості випадкових явищ. Основа такого вивчення - закон великих чисел, згідно якого сукупна дія великого числа індивідуальних причин та умов, що містять у собі елементи випадкового характеру, за деяких загальних умов приводить до результату, який практично не залежить від випадку.

Наприклад, при фактичному десятикратному киданні монети герб та решка випали не порівну, а 3 рази – герб і 7 – решка. Тобто емпірична вірогідність випадання герба 3:10=0,3, решки – 7:10=0,7. Математична вірогідність - 5:5.

У даному випадку фактичні результати суттєво розходяться з теоретичними ( розрахунковими), що обумовлене малою кількістю спостережень, де дія постійних величин, які визначають рівну можливість випадіння обох сторін монети (симетричність, розташування центру тяготіння)нейтралізована випадковими причинами (вітер, різна сила кидання і т. ін.).

Таким чином, при малій кількості спостережень фактичні результати можуть значно відрізнятися від теоретичної вірогідності, а за умови великої кількості спостережень вони стають близькими до розрахункових.

Висновок: чим більше злочинів, дорожньо-транспортних пригод, громадянських позивів і т.ін. буде вивчено – тим надійніші дані, точніші виявлені закономірності. Наприклад, як свідчать річні звіти, 25-30 % ДТП здійснюється на перехрестях і роздоріжжях. Опираючись на це, можемо передбачити скільки буде ДТП на перехрестях.

Соціологічні дослідження забезпечують діяльність правозахисних органів:

1)вивчення причин і умов злочинів;

2)вивчення кримінальної характеристики особистості злочинця;

3)прогнозування злочинності;

4)планування і організація боротьби зі злочинністю;

5)перевірку ефективності боротьби із злочинністю.