8.Виховання у первісному суспільстві:його ф-ії, зміст і характер.

Уявлення про зміст і методику виховання в первісному суспільстві дають етнографічні описи й етнологічний аналіз, спостереження за сучасними племенами, що залишилися на низькому рівні суспільного розвитку. Первіснообщинний лад існував сотні тисяч років і у своєму розвитку пройшов певні періоди: первісне стадо, родова община, розпад.В період первісного стада жодних організованих форм виховання не існувало.Виховання здійснювалося у процесі трудової діяльності через наслідування, але не було планомірним. Виникають елементи навчання, старші навчали дітей дотримуватися правил стада.Мета виховання в цей час полягала в переданні підростаючому поколінню трудових навичок, способу поведінки, релігійних уявлень, звичаїв, обрядів. Важливим етапом у вихованні підростаючого покоління була організація його переходу в групу дорослих, який супроводжувався ритуалами – ініціацією.З’являються перші в історії форми виховання:дитячі ігри, традиції, обряди. У період розпаду первісного ладу зростає роль сімейного виховання. Таким чином, за первіснообщинного ладу виховання як суспільне явище пройшло шлях від стихійного й обмеженого за своїм змістом і методикою до спеціально організованих форм інтелектуальної підготовки підростаючого покоління

9. Школа та освіта у країнах Стародавнього Світу. Антична педагогічна думка.

До Давньго Сходу належали держави, що існували у IV-Iтис. до н. е. на території Південної Азії та частково у Північній Азії. З появою класового суспільства виховання підростаючого покоління набуло класового характеру. На цьому етапі з’явилися спеціальні навчально-виховні заклади- школи, в яких здійснювалося систематичне навчання дітей. Школи у Шумері виникали у середині ІІІ тис. до н. е. Головним їх завданням була підготовка писарів. В Індії виховання було кастовим. Існували школи для двох вищих станів: школа брахманів і школа кшатріїв. Основними методами навчання було запам’ятовування, наслідування, обмеження свободи та ініціативи. УДавній Греції найоригінальніша система виховання існувала в Спарті. Афінська система виховання відрізнялася від спартанської. Тут виховання мало індивідуальний характер. Афіни прагнули до поєднання розумового, морального, естетичного, фізичного розвитку. Античну педагогічну думку найповніше репрезентують такі імена як Сократ, Арістотель, Платон. Сократ- давньогрецький філософ. Він вважав, що головне завдання вихователя-прбудити кращі потаємні душевні сили вихованця. Він розробив евристичний метод навчання:вчитель повинен доводити хибність уявлень учнів, підводити їх до правильного розуміння істини. Своє вчення він викладав усним методом.

10.Виховання і освіта в Середні віки. Зміст освіти, форми і методи навчання, традиції.

Епоха середньовіччя охоплює період V-XVIст. В цю епоху склалося кілька типів виховних систем. Серед них вирізнялося церковне виховання, що здійснювалося, що здійснювалося в християнській сім’ї та в церковних школах латинською мовою. Учні спершу зазубрювали молитви і псалми, а відтак вчилися читати релігійні книги, писати, співати. Діти світських феодалів здобували лицарське виховання, що ставило за мету навчити поводитись у “вищому товаристві” і дати військово-фізичну підготовку. Міські купці та ремісники домоглися відкриття для своїх дітей гільдійських і цехових шкіл, в яких навчали рідною мовою. Згодом гільдійські та ремісничі школи було перетворено на міські початкові школи, що утримувалися на кошти міського самоврядування. Учнів навчали читати , писати, лічити та релігії. Виникнення таких шкіл було прогресивним явищем, оскільки руйнувало монополію церкви у шкільній справі.Схоластика- це система мислення, яка полягає у застосуванні законів формальної логіки для обґрунтування релігії. Схоластика сприяла розвиткові абстрактного мислення, але вона не розвивала інтересу до реального світу.