Розділ IV національна економіка як ціле
Цей розділ присвячений розгляду економіки як певної цілісності. Такий підхід називається макроекономічним, а галузь економічної науки, що його здійснює, — макроекономікою.
Може виникнути питання: хто зацікавлений у розробці макроекономічного підходу, кому потрібні висновки та узагальнення, що їх надає макроекономіка?
Серед людей, професійна діяльність яких вимагає знань про економіку як ціле, — найвищі урядовці, президенти країн, міністри, керівники центральних банків, парламентарії, лідери профспілкових об’єднань, політичних партій і рухів. Серед тих, для кого знайомство з загальними засадами макроекономіки, безумовно, буде корисним, — кожна людина, пересічний громадянин. У справедливості останньої тези можна пересвідчитись, якщо хоча б коротко перелічити питання, які є предметом макроекономіки. До них належить: визначення загальних обсягів виробництва і рівня доходів, причин їх зростання або зниження, інфляція й безробіття, податки і стійкість національної валюти, державний бюджет і державний борг, цілі та засоби державного регулювання економіки.
Макроекономіка є протилежністю мікроекономіки, “macro” та “micro” — слова грецького походження, перше з яких означає “велике”, друге — “мале”. З проблемами мікроекономіки ми знайомились у попередніх розділах, коли торкались функціонування окремих одиниць економіки: підприємств-виробників, торгових і фінансово-кредитних посередників, споживачів. Як же пов’язані мікро- та макроекономіка?
Людина, якій ми завдячуємо розробкою макроекономічного напряму досліджень, — Джон Мейнард Кейнс, говорячи про два підходи до економіки, порівнював їх з двома боками Місяця і наголошував на тому, що між ними треба бачити спільне і відмінне. “Справжня межа, — підкреслював він, — проходить між Теорією Окремої Галузі або Фірми і Теорією Виробництва і Зайнятості в цілому”. Отже, почнемо розглядати економіку в цілому, тобто ті процеси та явища, які визначають її як ціле.
Тема 4.1 Деякі прояви макроекономічної цілісності
Найкращий спосіб дослідити ціле — це вивчити внутрішні зв’язки. В цій темі розглянемо деякі фундаментальні зв’язки явищ, розуміння яких складе основу уявлень про економіку як ціле.
Після вивчення теми ви дізнаєтеся:
які суб’єкти вступають у відносини на макроекономічному рівні;
що таке сукупні доходи та сукупні витрати і як вони пов’язані;
які особливості мають попит і пропозиція на макроекономічному рівні;
чому економіка розвивається циклічно та якими бувають цикли.
Для економіки вивчення внутрішніх зв’язків, перш за все, означає розкриття особливостей кругообігу (Е7). У ньому беруть участь чотири макроекономічні суб’єкти, кожен з яких представляє одну з частин (секторів) економіки. Ними (суб’єктами) є домашні господарства, підприємці, держава і закордонні споживачі вітчизняної продукції. З проблемою економічного кругообігу ви вже ознайомилися тоді, коли вивчали різні економічні системи. Тут знову звернімося до схеми кругообігу. Але це вже буде трохи інша за змістом схема — вона акцентуватиме увагу на проблемі: сукупні доходи — сукупні витрати.
Проблема доходи — витрати є важливою і для окремого підприємства (П9), і для економіки в цілому. Для визначення результативності діяльності окремого підприємства, як нам уже відомо, необхідно зіставити його доходи від реалізації й витрати. Якщо доходи перевищують витрати, то це є свідченням успішної діяльності. Подібне зіставлення необхідно робити і на макроекономічному рівні. Проте критерій успішної діяльності економіки в цілому інший: на макроекономічному рівні має досягатися відповідність, або, як кажуть інакше, баланс сукупних доходів і сукупних витрат. Для пояснення цієї тези скористаємося прикладом.
Приклад. Нехай уся економіка країни обмежується виробництвом одного товару — цукру; єдиний ресурс, який у цьому виробництві використовується, — це праця. Для спрощення ситуації ми поки що не братимемо до уваги двох інших суб’єктів: державу і закордонних споживачів. Зв’язки виробників і домогосподарств (Д13) у цьому випадку відображає така схема:
Схема 46