2. Структура правової норми

Структура (або внутрішня форма) правової нор­ми — це об'єктивно зумовлена потребами право­вого регулювання її внутрішня організація, яка ви­ражається в поділі норми на складові елементи та у певних зв'язках між ними.

123

Елементи правової норми (обов'язкові) — дис­позиція, гіпотеза, санкція.

Диспозиція — це частина норми, в якій зазна­ чаються права або обов'язки суб'єктів. Це — цен­ тральна, основна частина юридичної норми, яка власне і вказує, описує дозволену (можливу), обов'язкову (несолідну) й заборонену (неприпус­ тиму) поведінку суб'єкта. ■}

Гіпотеза — частина норми, в якій зазначають­ся умови, обставини, з настанням котрих можна чи необхідно здійснювати її диспозицію. Ці обста­вини відображаються спеціальним поняттям «юридичні факти». Призначення гіпотези — виз­начити сферу і межі регулятивної дії диспозиції правової норми.

Санкція — частина норми, в якій зазначають­ся заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції. Призначення санкції — забезпечувати здійсненність диспозиції правової норми.

Факультативний елемент юридичної норми — за­охочення. Це — частина норми, в якій зазначають­ся певні цінності, блага. їх може отримати суб'єкт у разі добровільного здійснення ним диспозиції.

Види диспозицій, гіпотез, санкцій:

1. за складом — прості і складні;

2. за ступенем визначеності змісту — абсо­лютно визначені і відносно визначені (зокрема, оцінні, альтернативні).

Крім того, санкції поділяються на каральні (штрафні) й відновлювальні.

3. Норма права і стаття закону

Форма викладу норм у статтях нормативно-правових актів:

1) за рівнем узагальнення — казуїстична (зміст норми розкривається індивідуалізованими поняттями, шляхом переліку певних фактів, ви­падків, дій, ознак та ін.), абстрактна (зміст норми розкривається неіндивідуалізованими поняттями);

124

2) за повнотою викладу — повна (в одній статті вміщено всі обов'язкові елементи певної норми), відсильна (в одній статті вміщено не всі обов'язкові елементи норми або не всі фрагменти її тексту, але наводиться посилання на ті конкретні статті даного чи іншого нормативно-правового акта, в яких міс­титься «відсутня» частина припису); бланкетна (ситуація, схожа з попередньою, проте посилання подається щодо певної групи чи виду нормативних актів, а не їх конкретних статей).

Навіть у випадках, коли юридична норма і стат­тя закону (нормативно-правового акта) не збіга­ються за обсягом, остання завжди є логічно (і гра­матично) завершеним реченням, яке виражає певне нормативне судження, «деонтичну» (зобов'я­зальну) думку законодавця. Тому змістом будь-якої статті закону є так чи інакше припис законодавця (котрий, як було з'ясовано, може не «дорівнюва­ти» юридичній нормі в її повному, тобто триеле-ментному обсязі).

Нормативно-правовий припис — вміщене у статті нормативно-правового акта логічно і граматично завершене деонтичне судження за­гального характеру.

Отже, стаття нормативно-правового акта може виступати зовнішньою формою як юридичної норми (зрідка — у повному обсязі, а частіше — у неповно­му), так і юридично-нормативного припису, за допо­могою якого ця норма «організовується», будується. Такий припис, складаючи первинну клітину змісту законодавства, не може відображати менше двох структурних елементів юридичної норми — або гіпотези й диспозиції, або ж гіпотези і санкції.

Крім юридичних норм або їх частин — юри­дичних приписів,— в окремих статтях норматив­но-правового акта можуть вміщуватись і ненор­мативні (недеонтичні) судження правотворчого органу (наприклад, констатації певних історич­них ситуацій, станів, правотворчі цілі, завдання законодавства тощо). Тому із цієї причини систе­ма законодавства (як система нормативно-право­вих актів) і система права (як система державно-

125

обов'язкових правил поведінки загального харак­теру) не однакові за обсягом: перша — ширша, більш «об'ємна» аніж друга.