Контрольні питання

1. Для чого при бурінні свердловини відбирається керн і шлам?

2. Що таке лінійний вихід керна?

3. Як визначається ваговий вихід керна?

4. Як визначається об'ємний вихід керна?

5. Як визначається мінімально припустимий вихід керна?

6. Порядок витягання й укладання керна.

7. Документація керна.

8. Інформація, що заноситься в етикетку, що укладається в керновий ящик. Місце розташування етикетки.

9. Що містить напис на бирці вкладеної в керновий ящик. Місце розташування бирки.

Зміст звіту

1. Основні показники виходу керна.

2. Порядок витягання й укладання керна і шламу.

3. Опис дерев'яної бирки й етикетки, вкладених у керновий ящик. Форма етикетки, вкладеної в керновий ящик.

4. Дані, записувані на керновий ящик.

Рекомендована література

1. Инструктивные указания по отбору керна при вращательном колонковом бурении геологоразведочных скважины. / В.А.Каулин, П.П.Пономарев, В.В.Васильев, М.А.Денисов. – Л.: ВИТР, 1982. – 36 с.

2. Ларин Л. Геологоразведочное дело. К.: Вища школа. – 1981. – 488 с.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 10

ПОБУДОВА ПРОЕКЦІЇ ВИКРИВЛЕНОЇ СВЕРДЛОВИНИ

Мета: освоєння методики розрахунків і побудова проекцій викривлених свердловин.

Загальні відомості

Як правило, більшість розвідувальних свердловин відхиляються від заданого напряму з різноманітних причин. Це спотворює геологічні дані, дає помилкове уявлення про глибину, форми і розміри корисних копалин. Щоб уникнути неточностей, будуються проекції викривленої свердловини.

Положення трас скривлених свердловин визначається координатами устя (X₀,Y₀, Z₀), отриманим шляхом топографічної або маркшейдерської зйомки і координатами точок, що лежать на осі свердловини. Останні визначаються значеннями трьох параметрів: зенітного кута (_i), азимута (_i) і глибиною заміру (L_i).

Глибина свердловини (L_i) вимірюється по її осі від устя до даної точки.

Зенітним кутом називають кут між віссю свердловини або дотичною до неї в точці заміру і вертикальною лінією, як проходить через цю точку. Додатковий кут визначає відхилення осі свердловини від вертикалі і називається кутом нахилу свердловини (рис. 14).

Азимутальний кут або азимут – це кут між проекцією осі свердловини на горизонтальну площину (або дотичною до неї в точці заміру) і орієнтованим напрямом. За орієнтований напрям зазвичай приймають магнітний меридіан (напрям на північ). Кут  відкладається за ходом годинникової стрілки від орієнтованого напряму до горизонтальної проекції свердловини (або дотичної до неї) в напрямку забою і може змінюватись в межах 0360.

Вертикальну площину, яка проходить через вісь нахиленої свердловини, називають зенітною або апсидальною.

Викривлення свердловини може бути різним за напрямом і інтенсивністю. Якщо в процесі буріння змінюється тільки зенітний кут, то таке викривлення називають зенітним. Зміна зенітного кута в бік збільшення називають "виположення", а в бік зменшення – "викручування".

У геологічній документації свердловини зображуються у вигляді проекцій на вертикальну площину (профіль) і горизонтальну (план або інклінограма).

Ділянка осі свердловини ОА₁А₂ (рис. 14) може бути подана горизонтальною проекцією ОА'₁А₂ і вертикальною OD₁D₂.

При відомих координатах (X₀, Y₀, Z₀) положення точки А₁ осі свердловини в просторі відповідає координатам X₁,Y₁, Z₁, що будуть визначатися збільшенням координат X₁, Y₁, Z₁, на інтервалі l (AO₁). Значення координат точки А₂ можна знайти з умови

; ;

З побудови, приведеної на рис. 14, виводяться формули визначення координат для загального випадку:

;

;

,

де (X, Y, Z) – координати попередньої точки на осі свердловини, м;  (X, Y, Z)_i – координати на інтервалі l_i, м; _iср, _iср – середні значення відповідно зенітного й азимутального кутів на інтервалі l_i, град:

, град.

При переході азимута свердловини через напрямок 0 (розрахунок провадиться за формулою:

.