- •Охарактеризуйте до слов’янський етап державотворення на території України у найдавніші часи.
- •Східнослов’янські протодержавні утворення, їх територія, устрій та суспільний лад (V – і половина іх ст.).
- •Політичний лад та державний устрій Київської Русі (іх – перша половина хііі ст.).
- •Соціально-економічний розвиток Київської Русі, становлення феодальних відносин (іх – перша половина хііі ст.).
- •Розкрийте роль великих князів Київських у державотворчих процесах доби Давньої Русі (іх – хііі ст.).
- •Галицько-Волинська держава як спадкоємиця традицій Київської Русі, її внутрішня та зовнішня політика.
- •Державотворча діяльність визначних представників династії Рюриковичів у Галицько-Волинському князівстві (1199 – 1340 рр.).
- •Охарактеризуйте суспільно-політичний розвиток українських земель у складі іноземних держав (хіv- середина хvіі століття).
- •11) Козацтво та його місце у системі соціально-економічних та політичних відносин в Україні (XV – перша половина xvіі ст.).
- •12) Ґенеза українського козацтва та його історична роль (кінець хv – хvііі ст.).
- •13) Запорізька Січ, її виникнення, устрій та історичне значення (середина хvі – хvііі ст.).
- •14)Визначні постаті козацької доби, їх вплив на українське суспільно-політичне й культурне життя.
- •15) Національно-визвольна війна українського народу під проводом б.Хмельницького середини хvіі століття.
- •16) Охарактеризуйте діяльність гетьмана б.Хмельницького в ході Національно-визвольної війни українського народу середини хvіі ст.
- •17)Формування Української держави в ході Національно-визвольної війни середини XVII століття, її найхарактерніші ознаки та історичне значення.
- •18) Охарактеризуйте соціально-політичну сутність та наслідки “Руїни” (друга половина хvіі ст.).
- •19)Гетьманщина як форма автономної української державності на Лівобережжі у складі Російської імперії (кінець хvіі - хvііі ст.).
- •20)Охарактеризуйте процес остаточної ліквідації української державності у контексті централізаторської політики царського уряду (друга половина хvііі ст.)
- •Економічна і соціальна політика Івана Мазепи
- •Антиукраїнська політика Петра і
- •Формування нових відносин в економічній спільноті української народності
- •Політика самодержавства по знищенню гетьманства та автономії України
- •Наслідки колоніальної політики російського самодержавства на українських землях
Антиукраїнська політика Петра і
1. Зменшення наполовину збройних сил України. Козацьке військо підпорядковувалось російському командуванню. (1706 р.).
2. Обов'язкова участь українських козацьких полків в усіх війнах, які вела Російська держава.
3. Використання на примусових будівельних роботах українців, в тому числі і козаків, у результаті чого занепадала держава.
4. Підрив української економіки: майже скасував вільну торгівлю (селітру, вугілля дозволялося вивозити тільки до Росії; заборонено ввозити до України російські промислові вироби такі як: панчохи, тканини та їн.; українську продукцію можна було вивезти лише через віддалені порти, що ускладнювало торгівлю).
5. Обмеження старшинського самоврядування, гетьманської влади;
6. Зруйнування Запорозької Січі в 1709 році.
7.Запровадження при гетьмані посади царського резидента для здійснення контролю над економічною, фінансовою, військовою і зовнішньою політикою гетьманського уряду
8. Створення Малоросійської колегії у травні 1722 р. Місце її розташування - Глухів. Керівник — росіянин Вельямінов.
9. Значне зростання податків з українського народу до царської скарбниці.
10. Заборона української мови і українського книгодрукування. "Святе
письмо" друкувалось російською мовою.
12. Терор і розправа з прихильниками гетьмана І. Мазепи.
Формування нових відносин в економічній спільноті української народності
Зміни в промисловому виробництві:
- розвиток мануфактур у різних регіонах України;
- використання найманої праці — елемента капіталістичних відносин;
- створення системи експлуатації найманих робітників;
- розклад дрібнотоварного виробництва;
- широке втягування в товарно-грошові відносини феодальних господарств;
- поява великих мануфактур — капіталістичного типу підприємств;
- процеси спеціалізації в промисловому виробництві та їх товаризація;
- джерела первісного нагромадження первісного капіталу (посилення експлуатації, розвиток торгівлі, лихварство, отримання пануючою верхівкою подарунків у вигляді земель, мануфактур і т.п. від царського і гетьманського урядів);
- посилення економічних зв'язків між регіонами;
- поява нових і розвиток старих центрів торгівлі.
Зміни в сільському господарстві
- нерівномірний розвиток у різних регіонах України сільського господарства (Лівобережна, Слобідська, Південна, Правобережна Україна, західноукраїнські землі);
- пануючий зерновий характер землеробства витісняється поглибленням спеціалізації окремих сільськогосподарських регіонів;
- вирощування і поширення нових культур (картоплі, кукурудзи,
технічних культур, цукрового буряку), розширення садівництва, виноградарства;
- нововведення раціонального характеру ведення і обробітку грунту;
- зростання тваринництва, виникнення кінних і овечих заводів;
- зміни в феодальній земельній власності та землеволодінні (посилення політики контролю за розподілом земель з боку царського уряду);
- структурні зміни феодальної ренти (поряд з подальшим посиленням відробіткової ренти поширювалась заміна натуральних оброків грошовими);
- зростання державних податків (натуральні, грошові збори до державної скарбниці з перевагою останніх);
- подальше закріпачення селянсько-козацьких верств України (у 1783 р. Катериною II остаточно заборонено перехід селян, запроваджувалось кріпосне право);
- українська старшина отримала, права російського дворянства (1785 р.), більше привілеїв на відміну від сільського населення отримувало міське. За міськими жителями, які мали рухоме і нерухоме майно, закріплювалось право на це майно і воно охоронялось.
У другій половині ХУІІІ ст. політика царського уряду була спрямована на підпорядкування духовної влади світській - монастирські маєтки підлягали секуляризації. В державну власність перейшла більша частина церковних угідь. Вищеназвані чинники здійснювали зміни суспільного характеру:
- єдина соціальна еліта зазнала розшарування;
- новоутворені панівні верстви населення дбали лише про свої власні інтереси;
- національні інтереси витиснуті на другорядний план;
- українські братства переорієнтовувались у своїй діяльності (від культурницької переходили до торгівлі чи промисловості).