29.Створення і розвиток українського козацтва

Українське козацтво як суспільний стан в Україні почало формуватися з кінця XV- початку XVI ст..Перша згадка про українських козаків датована 1492р.

Причини виникнення українського козацтва:1.Економічні – захоплення українських земель польськими та литовськими феодалами, нестача власної землі у селян і як наслідок – переселення селян на Дике поле, у Запоріжжя та нижче Подніпровя;2.Соціальні – посилення феодального гніту, оформлення кріпосницької залежності;3.Політичні – намагання Польщі, встановити контроль над утікачами в Подніпровя;4. Національно- релігійні- політика колонізації , гоніння на православну церкву;5.Військові – необхідність захисту кордонів від зазіхань Кримського ханства.

Основні заняття козаків: землеробство, скотарство, полюваня, рибальство, торгівля.

Популярні галузі ремесла: суднобудування (будували «чайки»), виробництво пороху та боєприпасів, ковальська справа

Січ мала ознаки державності: територію, систему владних органів, військо і правові звичаї.

Запорозька Січ – козацька республіка

На козацькій раді обирали:1)кошового отамана (гетьмана) – належала вища адміністративна, військова і судова влада на Січі;2)військового осавула – відповідав за оборону Січі й організовував військову службу;

3)військового суддю – за відсутності гетьмана виконував його обов’язки;4)військового писаря – очолював канцелярію;5)військового обозного – відав артилерією, займався комплектацією війська.

Реєстрове козацтво –це козаки, зараховані на військову службу Речі Посполитої й записані у спеціальні списки-реєстри.1572р. – перше реєстрове козацтво.

Права та привілеї реєстрового козацтва:1)право землеволодіння, заняття промислами і торгівлею;2)отримували плату за військові службу;3)звільнялися від сплати податків та виконання повинностей;4)обирали гетьмана і старшину на козацькій Раді;5)мали власну судову й адміністративну юрисдикцію;6)в містечку Трахтемирів на Київщині мали власний монастир – як шпиталь і арсенал.

Січі - це козацькі укріплення, які споруджували на дніпровських островах, уздовж приток Дніпра, в місцях промислів, рільництва і скотарства.Першу Запорозьку Січ збудував 1556р. на о. Мала Хортиця Дмитро Вишневецький. Відомі вісім січей:на о. Мала Хортиця (1556-1558рр), на о. Томаківка (60-ті роки XVI ст. – 1593р.), на о. Базавлук (1593-1638рр.), на Микитиному Розі (1638-1652рр.), на р. Чортомлик (1652-1709 рр.),на р. Кам’янка (1709-1711рр.), в Олешках (1711-1734рр.), на р. Підпільна – Нова Січ (1734-1775рр.)

30.Україна на завершальному етапі війни(1943-1945рр) 1944 р. став роком остаточного визволення українських земель від німецько-фашистських загарбників. У лютому 1944 р. в районі м. Корсунь-Шевченківський було ліквідовано велику групу німецьких військ. 26 березня радянські війська вийшли на державний кордон з Румунією. Після того як у першій половині травня 1944 р. був звільнений Крим, основні зусилля сконцентрувалися на західному напрямку. Під Бродами було розбито вісім німецьких дивізій, у тому числі дивізія СС «Галичина». Були звільнені Львів, Станіславів, Ужгород. На початку жовтня 1944 р. територія України була повністю очищена від окупантів, а наприкінці цього місяця було звільнено й Закарпаття. Посилюється радянсько-партизанський рух у 1943-1944рр і діяльність ОУН-УПА. Ці дві течії зробили великий вклад для зівання планів Німеччини рейдами в тил ворога. 29 червня 1945 р. між СРСР та Чехословаччиною укладено угоду про возз'єднання Закарпаття з Українською РСР.

31.Політична система в Київській Русі.

Київська Русь — ранньофеодальна держава з монархічною формою правління. Протягом IX—XIII ст. влада пережила складну трансформацію. На етапі становлення Давньоруської держави утворилася дружинна форма державності: на ґрунті княжої дружини утворився примітивний апарат управління, судочинства та збирання данини. У цей час дружина виконує не тільки роль війська, а й радників. Центральною фігурою цієї форми державності є князь, який більше виявляє себе як воєначальник, а не як державний діяч. У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія: вся повнота влади дедалі більше зосереджується в руках князя, дружина відходить від державних справ, а на рішення князя впливає лише частина старших дружинників та вихідців зі старої племінної аристократії — бояри. У період феодальної роздрібненості відбулася ще одна зміна форми державного устрою: одноосібна монархія поступилася місцем федеративній монархії. Тепер долю Русі вершив не великий князь, а група найвпливовіших князів, що шукали компромісних рішень на своїх зібраннях («снемах»). Цю форму правління історики називають «колективним сюзеренітетом». Основними елементами механізму політичної влади в Давньоруській державі були князь, боярська рада та віче (збори міського населення). Великий київський князь був головним носієм державної влади, гарантом функціонування всіх органів управління, представником країни на міжнародній арені, символом державної стабільності. У його руках було зосереджено всю повноту законодавчої, виконавчої, судової та військової влади. У своїй діяльності князь спирався на військову підтримку дружини та ідеологічну — церкви. Дружина являла собою постійне військо, що виконувало роль апарату примусу. Вона формувалася на засадах васалітету і складалася зі старшої (бояри, великі феодали) та молодшої («отроки», «діти боярські», «пасинки») дружин. За свою службу старші дружинники одержували землі, а молодші — частину військової здобичі або плату. Віче — це народні збори дорослого чоловічого населення, що вирішували важливі громадські та державні справи.