17. Проблеми інформаційного забезпечення навчальних модулів мистецьких дисциплін.

Модульна технологія навчання (МТН) — один з можливих варіантів доцільної організації підго¬товки студентів у системі мистецької освіти, що містить в собі резерви конкретизації і визначення загального змісту вимог у поєднанні з індивідуаль¬ними характеристиками тих, хто навчається.

Серед провідних визначаємо такі підходи до створення модулів, як: варіативність; адаптивність; мобільність; класифікаційна зорієнтованість; про¬фесійна спрямованість.

Варіативність. Варіативність, з одного боку, зумовлена необхід¬ністю знаходження найдоцільніших засобів навчан¬ня, пошуку найкоротшого шляху до кінцевої мети. З іншого — можливість варіантної побудови вик¬ликано специфікою викладання мистецьких дис¬циплін, де має превалювати творче начало. Адаптивність.

Навчання за модульною технологією передбачає необхідність пристосування педагогічних засобів до індивідуальних потреб і інтересів кожного студен¬та. В системі мистецької педагогіки подібний підхід не новий. Видатні педагоги в галузі художнього навчання завжди підкреслювали значущість індиві¬дуально-адаптивного підходу до учнів.

Мобільність.

Забезпечення мобільності навчання конкрети¬зується у вимозі систематичного оновлення нав¬чального художнього матеріалу. Орієнтація на актуальні форми художньої культури, подолання замкненості мистецької освіти в колі лише відстоя¬них думок, відмова від застосування виключно традиційних підходів, від опрацювання лише ап¬робованих художніх творів, тих, які пройшли пе¬ревірку часом, становить зміст підходу до навчання, який отримав назву «мобільність».

Класифікаційна зорієнтованість.

Забезпечення цієї умови передбачає дотриман¬ня ггри розподілі навчального матеріалу на модулі певних орієнтирів. їх вибір має мотивуватись пе¬дагогічною доцільністю розподілу всього загалу навчального матеріалу на ті чи інші модулі. На сьогодні можна запропонувати такі класифікаційні орієнтири, як стилевідповідні засади навчання, жанрові ознаки вибору навчального матеріалу та етапність у формуванні художніх умінь студентів.

Професійна спрямованість.

Професійна спрямованість у МТН передбачає досягнення єдності художньо-фахової і загально професійної підготовки студентів. Спрямування підготовки має визначати не виокремлене від завдань майбутньої професійної діяльності форму¬вання художніх знань, умінь і навичок, а їхнє ор¬ганічне взаємопроникнення, сплав, інтеграцію.

Ефективність контролю залежить від однознач¬ного розуміння викладачами змісту модулів, в яких послідовно конкретизуються цілі навчання. Важли¬во досягти єдності у визначенні головних і дру¬горядних напрямків навчального матеріалу.

Загалом впровадження МТН, ґрунтуючись на визнаних здобутках мистецької майстерності, має орієнтуватись на сучасні пріоритети мистецької педагогіки, сприяти оновленню художньої освіти.

18. Формування художньої компетентності студентської молоді.

Сучасна система освіти ставить перед собою завдання виховати компетентну і соціально-активну особистість, яка має фундаментальні наукові, спеціальні і педагогічні, теоретичні і практичні знання, творче педагогічне мислення, широку ерудицію, духовність. Саме вищий освітній заклад володіє духовним потенціалом, здатним створити новий тип спеціаліста, професіонала, вивести його на новий значно вищий рівень соціальної реальності, особистої культури, де поєднуються професіоналізм, інтелект, соціальна зрілість, прагнення до творчості.

Розвиток інтелектуальних якостей, таких як: компетентність (організація знань, що забезпечують прийняття ефективних рішень у конкретній галузі діяльності), ініціатива (бажання самостійного пошуку нової інформації й освоєння нових областей діяльності), творче мислення, здатність до саморегуляції (уміння керувати власною інтелектуальною діяльністю і самонавчанням), унікальність складу розуму – впливає на рівень професійної компетентності та кваліфікації спеціаліста мистецького профілю.

Компетентність припускає відкриту пізнавальну позицію – уміння на будь-яку ситуацію дивитися з різних точок зору, тим самим стимулюючи напружену роботу думки. Безпосереднім джерелом інтелектуальної творчості є індивідуальний інтенціональний досвід людини: особливі суб'єктивні стани спрямованості розуму, що виявляються у перевагах і переконаннях. Важливим орієнтиром здатності керувати власною інтелектуальною діяльністю є здібність планувати, оцінювати, зупиняти свою діяльність, передбачати наслідки, знаходити помилки.

Художня компетентність майбутнього митця повинна спиратися на основи, квінтесенцію знань, умінь і навичок, а так само на уміння ними оперувати для одержання власного неповторного результату творчої діяльності, що будується на основі культури сприйняття. Процес становлення художньої компетенції складний і тривалий, тому що містить у собі всі знання і навички, засвоєні індивідом за період навчання.