Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
іспит з РЕ.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
23.04.2019
Размер:
370.18 Кб
Скачать

1 Головні закономірності загальної теорії розміщення.

1. Просторовий розподіл людської діяльності відбиває упорядковане пристосування до фактору відстані. В основу цієї закономірності покладено принцип найменших зусиль. Так, згідно з П.Хагетом геометричні конфігурації мереж населених пунктів, схем розміщення про­мисловості або сільськогосподарських зон відповідають правильному і здебільшого симетричному розташуванню. Давно доведено, що «фор­ми рівноваги» часто симетричні і що вони відповідають максимуму або мінімуму роботи

  1. .Рішення про розміщення будь-якого об 'єкту приймається з таким розрахунком, щоб звести до мінімуму всі зусилля на подолання «тертя відстані» (мінімізація відстані). Ця закономірність лежить в основі формування осередків розвитку промисловості, а також міських агломерацій. Завдяки принципу мінімізації відстані розраховуються оптимальні конфігурації існуючих господарських об'єктів та їхніх ри­нкових і сировинних зон.

  1. Всі місцеположення певною мірою досяжні, але деякі з них хара­ктеризуються більшим доступом порівняно з іншими. Досяжність -це відносна вартість якоїсь частини території або об'єкта, яка визначає його відношення до транспортної мережі або інших об'єктів. У грошо­вому виразі досяжність має ціну у вигляді рентних виплат за землю, різних курсів валют по окремих регіонах, різної вартості оренди або в загальній тенденції зміни цін.

  2. У головних різновидах людської діяльності проявляється праг­нення до агломерації для використання тих вигод, які дає укрупнення виробництва. Ця економія досягається завдяки використанню спільної мережі шляхів сполучення, спільних ринкових зон окремих підпри­ємств, а також спільного водо-, енерго- та газопостачання. Агломеро-ваність - процес, характерний для будь-якої просторової людської дія­льності. Але найбільший прояв агломерованість мала в урбаністиці, а також в моделях розміщення промисловості і господарства взагалі (А.Вебер, А.Льош). Саме з урахуванням агломерованості в радянській економічній географії була розроблена теорія територіально-виробничих комплексів (ТВК).

  3. Організація людської діяльності має переважно ієрархічний характер. Це також стосується всіх видів господарської діяльності лю­дини, починаючи від підпорядкування окремих підприємств в межах міністерства і кінчаючи системою адміністративних органів, які керу­ють певними за розмірами територіями. Принцип ієрархічності покладено в основу теорії центральних місць Кристалера, а також в основурозробки різних географічних типологій та класифікацій. В теорії «дифузії нововведень» Хегерстранда також використано цей принцип. Нововведення поширюються від «центральних місць» до периферії згідно з ієрархічним принципом.

6. Господарське освоєння і заселення території має осередковий характер. Осередки, навколо яких організується діяльність людини, -це агломерації різного розміру. Закон агломерації, відкритий Вебером на підставі вивчення промисловості, має також прояв і в інших видах господарського освоєння території. Згідно з цією закономірністю гео­графічний простір в процесі господарського освоєння весь час ущіль­нюється, що веде до утворення "полюсів росу" (Ф. Перру), якими є сучасні "світові міста".

Уважно вивчаючи наведені закономірності можна дійти висновку, що всі вони немов би "виходять" одна з іншої: так, в процесі господарського розвитку на будь-якій території утворюються осередки господарства (6). В свою чергу, ці осередки мають різний розмір, оскільки підлягають в своєму розвиткові певній ієрархії (5). Така ієрархічна підпорядкованість виходить з закону агломерованості виробництва, згідно з яким формуються агломерації різного розміру (4). Розмір агломерацій в свою чергу залежить від рівня доступу окремих ділянок території (3), а рівень цього доступу оцінюється згідно з законом «найменших зусиль» (1 і 2).