2. Зайнятість, її форми. Безробіття: види, показники та соціально-

економічні наслідки

Зайнятість це сукупність економічних, правових, соціальних,

національних та інших відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатних

індивідів робочими місцями й їх діяльністю з метою отримання доходу.

В економічний теорії та практиці розрізняють ефективну й фактичну

зайнятість. Ефективна зайнятість є результатом ефективного розподілу

трудових ресурсів, який задовольняє потреби суспільства за кількістюта якістю

робочої сили й забезпечує найбільший його обсяг. Фактична – фіксує результат

розподілу ресурсів праці. Слід зауважити, що і умовах ринку зайнятість

характеризується одночасно як ефективним так і неефективним розподілом

робочої сили. Суперечлива природа зайнятості обумовлює необхідність

уточнення змісту поняття „суб’єкт зайнятості”, яке уособлюється „економічно

активним населенням”. Економічно активне населення – це частина

пра цездатного населення, яка пропонує свою робочу силу для участі в процесі

виробництва. Рівень економічної активності відображує частину економічно

активного населення у загальній його чисельності, й визначається за формулою:

Рівень економічної активності = Н ек.ак. / Н ・ 100%,

де Н ек.ак. – чисельність економічно активного населення;

Н – усе населення.

Форми за йнятості:

- стандартна повна зайнятість;

- часткова зайнятість;

- тимчасова зайнятість;

- само зайнятість

134

- випадкова зайнятість.

Ринок праці як економічна категорія відображає сукупність економічних

відносин з приводу купівлі - продажу робочої сили. Суб’єктами ринку праці

виступають наймані робітники й роботодавці. Об’єктом ринку праці є

специфічний товар – робоча сили. Механізм функціонування ринку праці

відображує взаємодію попиту й пропозиції на робочу силу, що урівноважується

ціною робочої сили – заробітною платою. У реальній дійсності, зазвичай,

співвідношення попиту й пропозиції робочої сили кожний раз показує їх

кількісну та якісну невідповідність, що й породжує безробіття.

Безробіття – це соціально-економічне явище, що пов’язане з

перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї.

Безробітний - це особа з наступними обов’язковими атрибутами:

пра цездатний вік; наявність працездатності; обов’язкова реєстрація у

державному фонді зайнятості; активний пошук роботи, обмежений у часі

державною службою зайнятості.

Виділяють дві основні теорії існування безробіття:

Класична теорія пояснює скорочення зайнятих збільшенням рівня

зарплати, тобто зростанням ціни праці. Вимоги працівників підвищити

зарплату завищують витрати підприємця, які для недопущення збитковості або

зниже ння рентабельності, роботодавці компенсують зростання зарплати

скороченням числа зайнятих.

Кейнсіанская теорія спирається на тезу про відставання сукупного попиту

спочатку на кінцеві товари, а потім на фактори виробництва, у тому числі і на

робочу силу.

У залежності від причин, що викликали безробіття розрізняють наступні

її види:

- Фрикційне, пов’язане з механічною міграцією, є результатом добровольної

зміни місця роботи, є нетривалим в часі;

- Структурне, пов’язане з нерівномірністю розвитку галузей і територій, є

результатом неспівподання між попиту та пропозицією на робочу силу за

135

професійними, кваліфікаційними, географічними ознаками, а також

передбачає перекваліфікацію працівників, тому є тривалою в часі.

Єдність фрикційного і структурного безробіття називається природним

безробіттям.

- Циклічне (кон’юнктурне), що пов’язане з його динамікою на різних фазах

економічного циклу, проявля ється у спаді економічної активності за

циклічних коливань, є результатом загального скорочення виробництва і

сукупного попиту, що обумовлює скорочення попиту на ринку праці.

Крім того, в економічній теорії й практиці виділяють й інші форми:

Інституціональне безробіття, що пов’язане з недосконалістю діяльності

державних служб зайнятості або браком інформації у людей;

- Приховане безробіття при формальної зайнятості на непрацюючих

об'єктах;

- Сезонне безробіття;

- Застійне безробіття протягом тривалого і не зареєстрованого періоду

часу.

Основні показники безробіття і зайнятості:

Рівень безробіття (Рівень Б), який визначається за формулою:

Рівень Б = Кб / ВРХ * 100 = (КСБ + Кфб + Кцб) / (Кн - Кнетр - Кв) ・ 100,

де Кб - кількість офіційно зареєстрованих безробітних, у тому числі:

Кфб - кількість фрикційна безробітних;

Кцб - кількість циклічно безробітних;

КСБ - кількість структурно безробітних;

Кн - кількість населення;

Кнетр - непрацездатні;

Кв - кількість вибулих зі складу робочої сили;

ВРХ - кількість офіційно зареєстрованої робочої сили (безробітних і

зайнятих), тобто ВРХ = Кб + Кз.

Рівень зайнятості (Рівень З), який визначається за формулою:

Рівень З = 100 – Рівень Б = Кз / ВРХ ・ 100

136

Природний рівень безробіття ,який визначається за формулою:

Природний рівень Б = (Кфб + КСБ) / ВРХ ・ 100, або

Природний рівень Б = (Кб - Кцб) / ВРХ ・ 100.

Рівень повної зайнятості , що визначається за формулою:

Рівень повної зайнятості = 100 – Природний рівень Б , або

Рівень повної зайнятості = (Кз + Кцб) / ВРХ ・ 100.

Безробіття має соціальні та економічні наслідки. Соціальні наслідки

проявляються у зниженні рівня життя, еміграції, криміналізації, зростання

самогубств та погіршення інших демографічних показників. Економічно

безробіття призводить до зниження обсягів ВВП і відставання реального ВВП

від потенційного. Потенційний ВВП - це реальний обсяг виробництва при

природному рівні безробіття. Відставання реального ВВП від потенційного

описується законом Оукена, який дозволяє визначити абсолютні втрати

продукції, що пов’язані з будь-яким рівнем безробіття. Закон Оукена

наголошує: якщо фактичний рівень безробіття перевищує його природний

рівень на один відсоток, то відставання реального ВВП від потенційного

становить два з половиною проценти.