Отже, статистика – це

- і наука;

- і один із засобів управління державою.

На протязі всього шляху формування статистики ці дві функції постійно взаємодіяли та впливали на одна на одну.

Первинна форма статистики – 1) господарський облік. З’явився він у глибоку давнину у зв’язку з утворенням держав.

Предмет статистики – це розміри і кількісні співвідношення масових суспільних явищ, закономірності формування і розвитку їх.

З визначення предмету статистики маємо дві такі особливості статистики:

- статистика вивчає кількісну сторону суспільних явищ;

- вона вивчає не поодинокі, а масові явища.

Кількісна сторона має дві форми:

1) розміри суспільних явищ (у ІІ світовій війні брали участь 62 країни, чисельність яких 1,7 млрд. осіб, мобілізовано 119 млн. осіб, значні втрати – близько 55 млн.осіб);

2) кількісні співвідношення розмірів (з 1959 року чисельність населення світу збільшилась у 3,2 рази).

Статистика відображає кількісну сторону суспільних явищ у своїх числах – показниках. Цим вона характеризує конкретну міру явищ, встановлює загальні властивості, виявляє схожість і відмінність окремих рис, об’єднує елементи в групи, виявляє певні типи явищ.

Вивчення кількісної сторони нерозривно пов’язане з якісним змістом суспільних явищ, оскільки кількісна розмірність не існує без якісної визначеності. Перш ніж проводити розрахунки чисельності населення за віком необхідно визначити якісні властивості та межі кожного контингенту (дошкільний, шкільний, працездатний, пенсійний).

Вивчення кількісної сторони суспільних явищ статистика вивчає в конкретних умовах простору і часу, бо явища суспільного життя динамічні, їм властиві зміни і розвиток протягом певного часу та для окремих об’єктів і регіонів.

Масовість явищ – друга особливість статистики.

Статистика вивчає явища, які повторюються в просторі та часі.

Для масового явища характерна участь у ньому певної множини елементів, які мають схожі істотні властивості.

Приклад. Робітники виконують фізичну працю; вчителі – навчають дітей.

Статистика розглядає масові явища, облікує всі факти сукупності та з допомогою чисел показує:

- ступінь розвитку явища;

- напрям і швидкість змін;

- тісноту взаємозв’язків і взаємозалежностей.

А це свідчення того, що статистика – один із засобів пізнання суспільного життя.

Методологія статистики – це комплекс спеціальних, властивих лише їй методів і засобів дослідження. Ґрунтується методологія на загально філософських (діал. логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах матеріалізму.

Особливості методології:

- точне вимірювання та кількісне описування масових суспільних явищ;

- аналіз диференціації явищ;

- використання узагальнюючих показників для характеристики об’єктивних статистичних закономірностей.

1. Статистичний показник як якісна характеристика суспільних явищ.

Статистична інформація створюється, передається і зберігається у вигляді показників.

Показник – узагальнююча характеристика суспільних явищ і процесів, в якій поєднуються кількісна і якісна визначеність їх.

Якісна визначеність зумовлена суттю явищ і відображається назвою показника (врожайність пшениці, продуктивність праці, чисельність студентів і т.ін.). Існує безліч різноманітних за змістом показників, бо соціально-економічні явища дуже різновидні.

Якісно визначений статистичний показник складається:

- з моделі кількісної сторони явища;

- числового значення.

Модель розкриває статистичну структуру показника, встановлює “що, де. коли, яким чином підлягає вимірюванню”. В ній обґрунтовуються одиниці вимірювання, технологія збору даних, обчислювальні операції.

Значення будь-якого показника визначено щодо конкретних умов простору і часу. Приклад: чисельність населення України, за даними перепису на 12.01.02р., становить 48,6 млн. осіб.

Якщо статистичний показник об’єктивно відображає соціально-економічну суть явища чи процесу, що вивчається, то статистична інформація про них буде вірогідною.

У вірогідності виділяють два аспекти:

- адекватність, тобто спроможність відобразити саме ті властивості явищ, які передбачаються програмою досліджень. Щоб показник відповідав своєму призначенню та виконував свої функції, на стадії його проектування проводиться логічне та статистичне обгрунтування (всебічний теоретичний аналіз і розробка методології та методу кількісного вимірювання);

- точність. Вона залежить від статистичної структури показника, організації спостереження та обробки даних.

Статистична модель показника поєднує:

– якісну і кількісну визначеність економічних категорій;

– адекватність і точність їх вимірювання.

Відносні величини відображають кількісні співвідношення соціально-економічних явищ і процесів та визначаються, в основному у долях одиниці чи відсотках.

Алгебраїчна форма відносних величин – це частка від ділення двох як однойменних, так і різнойменних або абсолютних, або відносних, або й середніх величин.

Знаменник – це база порівняння або основа відносних величин.

Населення України в 1959р. – 41,9млн.осіб;

в 1989р. – 51,4млн.осіб;

в 2005р. – 46,15 млн.осіб.

За 30 років (з 1959 по 1989 роки) населення збільшилось у 1,226разів (51,4: 41,9). Тут база – населення 1959р. прийнята за 1. Коли база = 100%, відносна величина відображається відсотками. У нашому прикладі у відсотках відносна величина буде дорівнювати 122,6%, тобто чисельність населення збільшилась за 30-річний період на 22,6%. Базою можуть бути 1000, 10000, 100000 одиниць. Тоді відносні величини визначаються відповідно в промілях (%₀), продецимілях (%₀₀), просантимілях (%000). У 2003 р. на 1000 осіб. народилось 13 немовлят, на 10000 осіб населення припадало 43,9 лікаря і т. ін.

Така форма відображення відносної величини використовується, коли необхідно, щоб показники були зручними для сприйняття і тлумачення.

У статистиці розглядають різні за змістом і статистичною природою відносні величини.

Відносні величини інтенсивності – це співвідношення різнойменних абсолютних величин, пов’язаних між собою умовами існування та розвитку.

Вони характеризують ступінь поширення чи розвитку явища в певному середовищі.

Це іменована величина. Густота населення, виробництво продукції на душу населення, ресурсозабезпеченість на одну особу промислово-виробничого персоналу, ефективність виробництва, життєвий рівень населення, демографічні коефіцієнти (народження, смертності, шлюбності, розлучень), одиниці вимірювання яких – промилі, продецимилі, просантимилі.

Відносні величини структури (їх ще називають частками)– це співвідношення розмірів частини і цілого. Вони характеризують склад, структуру сукупності.

Одиниці вимірювання – долі одиниці або відсотки.

Сума відносних величин структури дорівнює або 1 (якщо вони виміряні у долях одигниці), або 100% (якщо вони виміряні у відсотках).

Різниці між відповідними відносними величинами структури (частками) двох різних сукупностей називають відсотковими пунктами.

Приклад. На 12.01.2007 в аудиторії 212 знаходилося 135 осіб, з них 75 дівчат і 60 хлопців. Отже, частка дівчат становила 75:135=0,555, або 55,5%. Частка хлопців – 60:135=0,445 або 44,5%. На 13 01.2007 у цій же аудиторії були присутні 120 осіб, серед яких дівчат було 68, а хлопців 52 особи. Відносні величини структури дорівнюють: для дівчат – 68:120=0,566 або 56,6%, а для хлопців – 52:120=0,434 або 43,4%. Значення відсоткових пунктів дорівнює: для дівчат – 0,566-0,555=0,011 або 1,1%; а для хлопців – 0,434-0,445= -0,11  або у відсотках це -1,1%. Сума відсоткових пунктів завжди дорівнює нулю.

Відносні величини структури дають можливість порівняти склад різних за обсягом сукупностей, виявити структурні зрушення, які мали місце за певний час.

Склад населення України за місцем проживання і віком. Перепис 2002р.

Вікова група, років	Млн. осіб.			До підсумку, %
	Все населення	У тому числі			Все населення	міське	сільське
		міське	сільське
0-14	9,8	8,0	1,8		20,9	23,4	14,5
15-59	23,7	20,2	3,5		50,7	59,0	28,2
60 і старше	13,2	6,1	7,1		28,4	17,6	57,3
Разом	46,7	34,3	12,4		100,0	100,0	100,0

Наведені дані про розподіли місцевого та сільського населення за віком дають підставу зробити висновок про постаріння населення в сільській місцевості: частка працездатного населення у порівнянні з містом менша майже на 30,8 пункта (59,0-28,2), старше працездатного віку навпаки на 39,7 пункта більша (57,3-17,6).

Відносна величина координації.

Це порівняння окремих частин єдиного цілого між собою. Вона характеризує співвідношення складових частин і пропорції розвитку.

Приклад. Співвідношення дівчат і хлопців становить 12.01.2007р. 75:60=: 1,25, тобто на 100 хлопців приходиться 125 дівчат.

Відносна величина динаміки.

Ця величина пов”язана з поняттям – ряд динаміки, який характеризує розвиток та зміну соціально-економічних явищ і процесів. Показники, що характеризують цей процес, називаються рівнями ряду. Вони або визначають значення явища за достатньо тривалий період часу (добу, тиждень, місяць, рік: 12 січня в аудиторії 212 на протязі трьох пар побувало 315 студентів), або на певний його момент (на 9 годину ранку 12 січня в аудиторії 212 присутні 105 студентів).

Отже, відносна величина динаміки - це відношення рівнів ряду, що вивчають будь-яке суспільно-економічне явище, за два різних періоди чи моменти часу. Тут співвідносяться лише однойменні величини. Рівні явища за різні періоди чи моменти часу повинні бути відображені в однакових одиницях вимірювання.

Приклад. Середні розміри вкладів населення в одному з відділень Ощадбанку в 2004р. склали 1110 грн./,особу, а в 2005р. – 1740 грн./ особу Середній розмір вкладів у 2005р. порівняно з 2004р. збільшився в 1,567 раза (1740:1110=1,567), або склав 156,7%, або зріс на 56,7%.

Розрізняють відносні величини:

- базисні (це відношення (по черзі) усіх рівнів до бази, яка є постійним рівнем за один і той же період чи момент часу (як правило це частіше всього – перший рівень ряду величин, що характеризують те чи інше соціально-економічне явище);

-  ланцюгові (це відношення (по черзі) усіх рівнів ряду до попереднього рівня. Тому тут базу вже називають змінною).

Відносні величини динаміки визначають у долях одиниці або відсотках.

Відносні величини порівняння – співвідношення однойменних показників, що характеризують різні об’єкти (підприємства, галузі) або території (міста, регіони, країни) за однакові часові періоди.

База порівняння довільна. В залежності від бази ці величини інтерпретуються.

Приклад. Середній розмір вкладу населення міста в 2004р. – 1085грн., в 2005р. – 1674грн., сільського в 2004р. – 1179грн., в 2005р. – 1944грн.

(1944:1674)=1,161. У сільській місцевості цей показник на 16,1% більший, ніж у місті. Якщо змінити базу порівняння, то (1674:1944)=0,861. У місті середній розмір вкладу порівняно з середнім розміром у сільській місцевості на 13,9% менший.

Відносна величина дотримання норм і стандартів.

Вона застосовується для оцінки наближення фактично досягнутих рівнів показників до науково обґрунтованих чи раціональних норм.

Показники	Гранично допустима концентрація(ГДК)	Дані спостереження		Ступінь забрудненості
		Донецьк	Одеса	Донецьк	Одеса
Пил	0,15	0,5	0,4	3,3	2,6
Сірчаний ангідрид	0,05	0,02	0,06	0,4	1,2
Окис вуглецю	3	2	2	0,7	0,7
Двоокис азоту	0,04	0,1	0,08	2,5	2

Дані свідчать, що забрудненість атмосфери повітря в 2-3 рази вища ГДК.

Відносні величини виконання норм і стандартів визначають у долях одиниці або відсотках.

Відносні величини виконання плану і планового завдання.

Це порівняння планових і фактичних значень показника.

Позначимо фактичний рівень поточного періоду , базового - , передбаченого планом - .

Тоді відносна величина динаміки (темп зростання) набуде вигляду:

.

Відносна величини виконання плану набуде такого вигляду:

.

Відносна величина планового завдання:

Ці величини взаємопов’язані.

Знаючи дві з них, можемо знайти третю.

Ці відносні величини визначаються у долях одиниці або відсотках.

Приклад. За попередній базовий рік план виробництва продукції склав 102,00%. Планом на наступний рік передбачено зростання виробництва продукції до 105,00 %. Фактично у цьому році воно склало 107,16%. Щоб визначити динаміку виконання плану виробництва, необхідно співставити рівні поточного та базового періодів, а саме 107,16%:102,00%= 1,0506. Це означає, що виробництво продукції у звітному році зросло порівняно з базовим у 1,0506 раза, або склало 105,06%, або перевиконано на 5,06%. Щоб визначити ступінь виконання плану, необхідно фактичне виконання вировництва звітного року (107,16%) співвідненсти до планового завдання звітного року (105,00%). Відносна величина виконання плану дорівнює 107,16:105,00=1,0206, тобто виконання плану зросло в 1,0206 раза, або виконано на 102,06%, або перевиконано на 2,06%. Щоб визначити відносну величину планового завдання, необхідно співвіднести запланований на звітний рік рівень виробництва продукції з фактично досягнутим рівнем виробництва у базовому періоді, а саме 105,00:102,00=1,0294, тобто планове завдання на звітний рік у порівнянні з базовим повинне зрости в 1,0294 рази, або скласти 102,94%, або зрости на 2,94%.