Зміст

Вступ.............................................................................................................................

РОЗДІЛ 1. Система міжнародно-правового регулювання зовнішньоторгівельної діяльності.......................................................................................................................

1.1. Тарифне регулювання згідно зі спеціальними принципами міжнародного митного права

1.2. Нетарифні засоби в системі міжнародно-правового регулювання зовнішньоторгівельної діяльності

РОЗДІЛ 2. Механізм митно-тарифного регулювання зовнішньоторгівельної діяльності

2.1. Міжнародні договори з питань митно-тарифного регулювання зовнішньої торгівлі та їх роль у регулюванні зовнішньої торгівлі України

2.2. Національне законодавство України у галузі митно-тарифного регулювання

2.3. Адаптація законодавства України з питань митно-тарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності до стандартів Європейського Союзу

РОЗДІЛ 3. Механізм нетарифного регулювання зовнішньоторгівельної діяльності

3.1. Правова система СОТ щодо нетарифного регулювання

3.2. Система нетарифного регулювання зовнішньоторгівельної діяльності у нормативно-правових актах України

3.3. Напрями розвитку системи нетарифного регулювання зовнішньоторгівельної діяльності в Україні

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність теми. Значення зовнішньоторговельної політики у вирішенні національних економічних проблем підвищується зі зростанням міжнародної торгівлі. Складовою частиною процесу реформ, що відбуваються в Україні стала орієнтація на повномасштабне включення до світової економічної системи. Лібералізація, скасування державної монополії на зовнішню торгівлю, збільшення кількості суб’єктів зовнішньоторгового обігу не є відмовою держави від втручання в систему регулювання зовнішньоторгівельної діяльності. Більше того, світовий досвід свідчить, що відбувається посилення та диверсифікація такого впливу, пріоритети, принципи, механізми та інструменти якого взаємоузгоджені на міжнародному рівні в двосторонніх та багатосторонніх угодах. Одним із вирішальних факторів визначено підвищення ефективності зовнішньоторговельної політики держави, яка має забезпечити зміцнення позицій країни у світовій торгівлі та сприяти виходу її продукції на нові ринки.

Для того, щоб забезпечити ефективне функціонування ринку і досягнення поставлених цілей, має бути створена національна система, яка відповідатиме основним вимогам міжнародного правового простору. Крім того, необхідне створення ефективних механізму та інституцій системи для забезпечення належного виконання зазначених правил.

Сучасний механізм регулювання зовнішньої торгівлі товарами являє собою комплекс взаємодоповнюючих захисних (протекціоністських) тарифних та нетарифних заходів, які постійно змінюються під впливом розвитку виробничих сил та інтересів виробників і споживачів, товарів та механізмів їх міжнародно-правового та національного регулювання. Як зазначає Голубєва В.О., серед протекціоністських заходів є традиційні та порівняно нові, очевидні та завуальовані, більш чи менш ефективні, припустимі й неприпустимі з точки зору міжнародно-правових норм. Останнє стосується і способів застосування цих заходів. Отже, постає питання дослідження теоретичних та практичних аспектів становлення та розвитку державного механізму регулювання зовнішньої торгівлі у співвідношенні з міжнародною практикою в даній сфері. Це особливо важливо у процесі поглиблення інтеграції України в світове господарство, що зумовлює виникнення багатьох складних проблем – як з об’єктивних причин, пов’язаних з низькою конкурентоспроможністю вітчизняних підприємств, так і суб’єктивних факторів, зокрема торгово-політичних суперечностей, пробілів у законодавстві, недоліків застосування торгово-політичних інструментів тощо¹.

Отже, відповідно до зазначеного вище, в центрі уваги магістерської роботи перебувають теоретичні та практичні аспекти розвитку системи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоторгівельної діяльності.

В Україні вже зроблено певні кроки для створення власної правової бази зовнішньоторгівельної діяльності, спрямованої на здійснення правового регулювання суспільних відносин у сфері зовнішньої торгівлі. Тобто є нагальна потреба узагальнити та проаналізувати прийняті в Україні нормативно-правові акти, щодо тарифного і нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, а також особливу увагу приділити зіставленню їх з аналогічними міжнародно-правовими актами, зокрема з вимогами ГАТТ-94/СОТ, УПС/ЄС.

Актуальність теми даної роботи зумовлена: високим рівнем вимог до національного правового простору з боку міжнародних торговельних організацій; необхідністю здійснення якісних перетворень, спрямованих на підвищення стабільності національної адміністративно-правової системи в механізмах реалізації державної політики зовнішньоекономічної діяльності, що регламентує зовнішньоекономічну діяльність з урахуванням вимог міжнародного права, які сприяють вирішенню соціально-економічних проблем України. Отже, є необхідність комплексно розглянути питання тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності в рамках єдиного правового простору (міжнародного і національного – органічно пов’язаних елементів, які не можна оцінити один без одного щодо їх впливу на зовнішню торгівлю країни).

Зв’язок роботи з науковими темами. Дане дослідження виконується в рамках загально університетської теми: ”Європейський вибір незалежної України”, затвердженої Вченою Радою КиМУ 30 серпня 2000 року, протокол № 1.

Метою дослідження є розкриття особливостей міжнародного та національного правового механізму державного тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності з метою подальшої інтеграції нашої держави до світового торгового співтовариства.

Для досягнення означеної маємо такі завдання:

• проаналізувати систему міжнародно-правового регулювання зовнішньоторговельної діяльності;

• охарактеризувати діючий механізм тарифного та нетарифного регулювання у міжнародному праві та законодавстві України;

• сформулювати відповідні напрями розвитку механізму нетарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності в України.

Предметом дослідження є правовідносини із застосування тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики в рамках національної системи регулювання зовнішньоторгівельної діяльності.

Об’єктом дослідження є тарифні та нетарифні правила регулювання зовнішньоторгівельної діяльності в Україні.

Методи дослідження обрані відповідно до мети та завдань магістерської роботи. Зокрема, системно-структурний метод дав змогу визначити будову механізму регулювання зовнішньоторговельної діяльності та місце тарифних і нетарифних методів у системі регулювання зовнішньоекономічної діяльності. За допомогою порівняльно-правового та історико-правового методів і комплексного аналізу визначено підходи до вирішення проблем гармонізації зовнішньоторгівельного законодавства України з відповідними нормами міжнародного права.

Слід зазначити, що проблема дослідження нешироко представлена у вітчизняних наукових працях. Науковій розробці проблеми регулювання зовнішньоторгівельної діяльності присвячені роботи Коломацької А.К., Покрещука О.О, Сандровського К. К., Додина Е.В., Мережка А.А. та ін. Питанню нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності присвячене дисертаційне дослідження Голубєвої В.О.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у такому:

• в роботі проведено аналіз української правової та договірної бази торговельно-політичного регулювання, відповідно до результатів якого надано пропозиції щодо формування торговельно-політичного механізму України та здійснення заходів, необхідних для забезпечення вступу України до СОТ;

• визначено коло нормативно-правових актів, які необхідно застосовувати для безумовного забезпечення виконання зобов’язань України як майбутнього члена СОТ.

Практичне значення результатів дослідження визначається актуальністю та новизною піднятих проблем, орієнтованістю на вдосконалення вітчизняної нормативно-правової та договірно-правової бази у сфері торговельно-політичного регулювання.

Структура магістерської роботи та її зміст підпорядковані меті та завданням дослідження. Вона складається зі вступу, основної частини, висновків, списку джерел, на які спирався автор, та додатків.

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено предмет, мету і завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення здійсненого дослідження, визначено об’єкт та предмет вивчення тощо.

Основна частина складається з трьох розділів.

У першому розділі розглядається система міжнародно-правового регулювання зовнішньоторгівельної діяльності.

У другому розділі дано всебічну характеристику механізму митно-тарифного регулювання зовнішньоторгівельної діяльності.

Третій розділ присвячено дослідженню механізма нетарифного регулювання зовнішньоторгівельної діяльності

У висновках викладено загальні підсумки дослідження.

РОЗДІЛ 1. Система міжнародно-правового регулювання зовнішньоторгівельної діяльності

1.1. Тарифне регулювання згідно зі спеціальними принципами міжнародного митного права

Формування системи правових відносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності відбувається під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів (національне законодавство та міжнародне право).

Національне законодавство регулює, як правило, процеси реалізації на практиці основних правових норм у сфері митно-тарифних відносин, що задекларовані у ньому. Міжнародне право визначається як сукупність правових норм та принципів, які регулюють відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародних відносин в процесі їх співробітництва¹.

Як і в національному праві, в міжнародному праві система норм, що його утворюють, поділяється на галузі, підгалузі та окремі правові інститути. В той же час питання про кількість галузей міжнародного права залишається невирішеним, оскільки під впливом загальних процесів розвитку світового господарства у системі міжнародного права виникають нові галузі правового регулювання міжнародних правових відносин (банківське, валютне, транспортне право тощо). Це стосується й міжнародного митного права. Щодо існування міжнародного митного права як окремої галузі міжнародного права серед фахівців також точаться суперечки. Одні вчені вважають міжнародне митне право сукупністю норм національного і міжнародного права, що регулюють порядок контролю за переміщенням товарів та осіб через державний кордон, інші – підгалуззю міжнародного економічного права як галузі міжнародного права. Проте зростаюча кількість двосторонніх і багатосторонніх договорів, створення міжнародних організацій з митних питань, діяльність митних союзів, специфіка об’єктивно-предметної сфери дії договірних та звичаєвих норм митного права, а також існування об’єктивної необхідності митного співробітництва у світовому співтоваристві може свідчити про становлення міжнародного митного права як окремої галузі міжнародного права.

Так, В. Мисик доходить висновку, що міжнародне митне право є самостійною галуззю міжнародного права і визначає його як “сукупність міжнародно-правових норм, що регулюють відносини між суб’єктами міжнародного митного співробітництва”¹. У свою чергу В. Василенко розглядає норми міжнародного митного права як полісистемні норми (котрі одночасно є елементами декількох галузей або підгалузей міжнародного права), що одночасно є підгалуззю міжнародного економічного права та нормами підгалузі останнього – міжнародного торгового права, міжнародного транспортного права, а також нормами інших галузей загального міжнародного права – міжнародного повітряного, морського права тощо ².

Слід звернути увагу на цілі міжнародного митного права. Цілями міжнародного права та цілями міжнародного митного права є регулювання за допомогою своїх принципів та норм відносин між державами та між державами і міжнародними організаціями. Проте міжнародне митне право регулює тільки спеціальні сфери відносин, що виникають у процесі пересування через митні кордони товарів, послуг, фізичних осіб, предметів та капіталів.

Оскільки міжнародні організації не завжди можуть виступати суб’єктом міжнародного митного права, через те, що їх воля значною мірою обмежена волею держав-учасниць, яка виражається в установчих документах, то для того, щоб стати суб’єктом міжнародних митних правовідносин міжнародна організація повинна мати спеціальну компетенцією, яка визначається в її установчих документах. Хоча і в цьому випадку міжнародна організація виконує, переважно, лише координаційні функції.

Основними завданнями міжнародного митного права є:

• забезпечення міжнародної економічної безпеки та беззастережного виконання невід’ємного суверенного права держави щодо вибору власної митної системи;

• свобода міждержавного спілкування від застосування незаконних ембарго, бойкотів, торгових, митних, кредитних та технологічних блокад;

• забезпечення використання міжнародних відносин з метою уникнення експлуатації менш розвинутих в економічному відношенні країн більш розвинутими в промисловому відношенні країнами, заборона політичного тиску, усунення неправомірних економічних відносин;

• сприяння розбудові міжнародних економічних відносин на принципах поваги до державного й економічного суверенітету, рівноправності та взаємовигоди, створення сприятливих умов для розвитку співробітництва між країнами у сфері митних зв’язків та взаємодопомоги ¹ .

Міжнародне митне право діє як на підставі загальноприйнятих норм міжнародного публічного права (невтручання у внутрішні справи, незастосування сили або погрози силою, рівноправність, повага національної незалежності та суверенітету тощо), так і специфічних принципів міжнародного митного права, які певним чином конкретизують та доповнюють основні принципи сучасного міжнародного публічного права. До таких принципів належать:

• принципи сприяння становленню нового економічного порядку, який ґрунтується на справедливості, сукупній рівності національних економік, взаємозалежності, спільних інтересів, взаємовигоди в митному співробітництві між усіма державами незалежно від їх економічних та соціальних систем;

• принцип заборони прямих або непрямих дій, які мають на меті перешкоджання здійсненню економічної суверенності держави;

• принцип забезпечення постійного розширення та лібералізації світової торгівлі, який ґрунтується на універсальному використанні режиму найбільшого сприяння нації;

• принцип рівноправного використання державами переваг міжнародного поділу праці, сприяння розвитку широкого різнобічного торговельного обміну товарними масами з дотриманням рівноправності усіх форм власності на підставі використання переваг інтернаціоналізації господарського життя;

• принцип сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, принцип вдосконалення організаційного механізму міжнародного митного співробітництва у рамках організацій, конференцій універсального, континентального, функціонального та субрегіонального масштабу.

Зазначені принципи міжнародного митного права здійснюють вплив на розробку міжнародних митних норм, що фіксуються конкретними правилами поведінки держав у сфері міжнародних митних відносин. Саме ці правила, що конкретизують принципи міжнародних митних відносин держав, і становлять систему норм міжнародного митного права¹.

Для виділення міжнародного митного права в окрему самостійну галузь міжнародного права можна використати такі критерії:

- наявність єдиного та самостійного предмета в цій галузі;

- суспільна значимість відносин, що регулюються даною галуззю права;

- наявність широкого та об’ємного нормативно-правового матеріалу².

Є. Усенко також додає до цих критеріїв необхідність існування спеціальних принципів, які б регулювали побудову цієї галузі, а російський учений Ю. Колосов зараховував до вищезазначених критеріїв також необхідність прийняття державами широкого універсального міжнародно-правового акта.

Застосувавши ці критерії до міжнародного митного права, можна відзначити, що ця галузь існує як самостійна галузь міжнародного права. Міжнародне митне право має свої специфічні принципи та правові інструменти, базується на значному обсязі нормативно-правового матеріалу (двосторонні, багатосторонні міжнародні договори, конвенції, угоди, програми міжнародних організацій, що стосуються митних питань).

З огляду на сучасний стан міжнародних митних відносин, їх актуальність та значимість не викликає заперечень. Про це свідчить діяльність у рамках системи СОТ, діяльність Всесвітньої Митної Організації (ВМО) та інших організацій, узгодження державних заходів щодо регулювання ставок мита, розмірів експортних субсидій, системи загальних преференцій тощо.

Важливу роль у здійсненні митно-тарифного регулювання зовнішньої торгівлі України відіграє Всесвітня Митна Організація (до 1994 року – Рада Митного Співробітництва (РМС)), яка є однією з найбільш впливових міжнародних організацій з митного співробітництва.