- •1. Поява людини й первісні форми співжиття в Україні. Трипільська культура.
- •2. Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях. Грецька колонія Північного Причорномор’я.
- •3. Східні слов’яни: походження, розселення, соціально-економічний розвиток і культура. Початки державності.
- •4.Утворення Київської Русі. Основні етапи її розвитку.
- •5. Політичний і суспільний устрій Русі-України.
- •6. Причини та наслідки занепаду Київської Русі.
- •7. Формування Галицько-Волинського князівства. Суспільні відносини в державі.
- •8. Діяльність князів Романа та Данила. Розквіт Галицько-Волинської держави.
- •9. Зовнішня політика та значення Галицько-Волинської держави.
- •11.Політичний лад економічний розвиток українських земель за Литовської доби.
- •12.Кревська унія.
- •13. Укр. Землі в складі Речі Посполитої.
- •14. Загарбання турками і татарами Південної України і їх наслідки на інші українські землі (друга половина 15 ст.)
- •15. Берестейська церковна унія та її наслідки.
- •18. Соц.-економ. Розвиток в Україні в 2-ій половині 16- поч. 17 ст. Посилення феодальної експансії Польщі.
- •19. Укр. Козацтво в 2ій половині 16 ст. У першій половині 17.Ст.
- •20.Розгортання нац.-визвольної війни в 1648-1649рр. Зборівський мир.
- •20.Утворення Укр. Гетьманської держави
- •22. Воєнно-політичні події 1650-1653 рр.
- •23.24.Українсько-московська державна угода 1654 р.
- •25.Боротьба старшинських угруповань за владу після смерті б.Хмельницького. Гетьманування і. Виговського, ю. Хмельницького.
- •26. Україна за часів руїни.
- •27.Війна Росії з Польщею. Андрусівським договір 1667р. Територіальне розчленування України.
- •28. Відновлення козаччини на правобережній України в середині 80х рр. 17 ст. С.Палій
- •29. Гетьманщина на початку 18 ст. Гетьман Іван Мазепа.
- •30.П.Орлик та його конституція 1710р.
- •31. Наступ царизму на автономію України. Кінець гетьманщині та козацького устрою.
- •32. Соціально-економічний розвиток Лівобережної та Слобідської України у 18 ст. Юридичне оформлення кріпосного права.
- •33. Розвиток економіки на правобережжі та західноукраїнських землях у 18 ст. Захоплення західноукраїнських земель Австрією.
- •34. Політика Австрійської монархії на західноукраїнських землях в кінці 18 - першій половині 19ст.
- •35. Політичне становище і соціально-економічний розвиток східноукраїнських земель у першій половині 19 ст. Колоніальна політика царизму щодо України.
- •36.Відродження української національної свідомості у першій половині 19 ст. Історичне значення творчості т.Г.Шевченка. Кирило-Мефодіївське братство.
- •37. Суспільно-політичний рух в західноукраїнських землях в першій половині 19 ст. Гурток ,,Руська Трійця ,,
- •38. Український соціально-політичний рух у другій половині 19 ст.
- •39.Проведення реформи 1861р в російській Україні, її особливості і наслідки.
- •40.Реформи в Російській імперії в 60 - 70-х рр. 19 ст. Та впровадження на Україні.
- •41. Соціально-економічний розвиток українських земель в другій половині 19 - на початку 20 ст.
- •42.Активізація національно-визвольного руху в Україні на початку 20 ст.
- •43.Українські партії на початку 20 ст., їх програми, стратегія, тактика.
- •44. Україна в роки і с.В.
- •45. Політичне становище в Україні після повалення царського режиму. Організація і діяльність Центральної ради. Проголошення Української Народної Республіки.
- •46.Зовнішня політика унр. Берестейській договір та його наслідки.
- •47. Гетьманський переворот. Павло Скоропадський. Гетьманський уряд та його політика.
- •48. Кінець гетьманату, утворення уряду Директорії та його діяльність.
- •49. Зх. Укр. Землі в 1918 р. Утворення зунр. Петрушевич.
- •50.Відновлення радянської влади в Україні в 1919р. Селянсько-повстанський рух.
- •51. Проведення сталінської політики воєнного-комуністичного штурму в Україні: результати, наслідки.
- •52.Перехід до нової економічної політики та її здійснення в Україні.
- •53. Утворення срср. Статус України в складі Радянського союзу.
- •55. Причини та наслідки голоду в Україні 1932-1933 рр.
- •56.Політика українізації та коренізації: суть, причини, наслідки.
- •57. Сталінський терор проти укр. Народу в 20-30 рр. Хх ст
- •58. Проведення сталінської політики воєнного-комуністичного штурму в Україні: результати, наслідки.
- •59. Українське питання в міжнародних стосунках напередодні Другої світової війни. Пакт Молотова-Ріббентропа і українські землі. Похід червоної армії в західну Україну.
- •60. Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Радянський партизанський рух і більшовицьке підпілля.
- •61. Український національно-визвольний рух в роки Другої світової війни. Оун і упа.
- •62. Заснування організації українських націоналістів оун. Розкол в оун. А.Мельник, с.Бандера.
- •63. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Політичні наслідки Другої світової війни та українське питання.
- •64. Україна після 2 с.В Перехід до мирного будівництва.
- •65. Повоєнний сталінський режим в Україні, репресії 40-50 рр.
- •67.Наростання кризових явищ в соціально-економічному, політичному і культурному житті Радянської України в другій половині 1960-х - першій половині 80-х років.
- •68.Національне питання в Радянській Україні в 60-х першій половині 80-х років. Дисидентський рух і його придушення.
- •69. Курс на перебудову: плани та реальності його здійснення в Україні.
- •70.Проголошення незалежності України. Розпад срср.
- •4.19.6. Прийняття Верховною Радою урср _Декларації про державний суверенітет України
- •71.Суперечності в політичному і соціально-економічному розвитку України в умовах незалежності.
- •72.Визнання Української держави світовим співтовариством. Міжнародне співробітництво незалежної України. Взаємодія з членами снд.
- •1. Поява людини й первісні форми співжиття в Україні. Трипільська культура
57. Сталінський терор проти укр. Народу в 20-30 рр. Хх ст
Період, про який ідеться, багато в чому був переломним, а то й трагічним для українського народу. На початку цього періоду боротьба за незалежність України завершилася поразкою. Сюди, на цей раз надовго, повернулася радянсько-більшовицька влада. Процес нищення української самобутності здійснювався тепер в основному «мирним шляхом» - протягом усього існування комуністично-тоталітарного режиму в радянській Росії, а потім в СРСР.
Становище в Україні після завершення громадянської війни було надзвичайно важким. Кращі борці за волю України загинули. Господарство опинилося в стані глибокої кризи. Через нестатки й розруху сотні тисяч людей залишали міста, йдучи до сіл у пошуках хліба. Практично припинилося виробництво товарів. Українські землі знову поділили радянська Росія, Польща, Румунія, Чехословаччина. Найбільша частина України з населенням майже 40 мли стала об'єктом небаченого за своїми масштабами експерименту, який, на думку його ініціаторів, мав на меті побудову найпередовішої в світі економічної та політичної системи.
Одним із перших кроків на цьому шляху стала запроваджена в роки громадянської війни політика «воєнного комунізму». Відповідно до неї проводилася націоналізація всієї промисловості й торгівлі, на селі запроваджувався продрозкладка, за якою селянам залишали мінімальні норми продовольства, решта ж конфісковувалась державою. Здійснювалося насильство над економікою, над законами економічного розвитку. Їхнє місце зайняли партійні директиви та політичні рішення. Внаслідок цього економічна і політична криза ще більше поглибилася. «Воєнно-комуністичні» методи та розруха швидко руйнували матеріально-технічну базу індустрії, майже знищили торгівлю, вбивали найменші економічні стимули до продуктивної праці й ефективного господарювання, руйнували грошову систему, призвели до зростання безробіття, викликали масове невдоволення. Свідченням останнього стали виступи робітників, повстання селян. Радянська влада жорстоко розправлялася з незадоволеними більшовицькою політикою.
Втім почуття самозбереження, намагання не допустити втрати своєї влади продиктували більшовикам удатися до інших методів подолання кризи. Йдеться про запровадження нової економічної політики (НЕП). Це рішення, прийняте під тиском тодішніх скрутних обставин, можливо, було чи не єдиним більш-менш серйозним кроком більшовицької влади за весь період її існування. Але більшовицька влада не була б такою, коли б вона дала змогу реалізувати цю політику в усіх її вимірах.
Введена відповідно до рішень Х з'їзду РКП(б) у березні 1921 р., НЕП передбачала систему заходів, спрямованих на обмеження методів директивного управління, на використання елементів ринкового розвитку та ринкових відносин. Мова велася, зокрема, про заміну продрозкладки продподатком, денаціоналізацію частини промислових підприємств, насамперед дрібних і середніх, про допуск приватного капіталу, заохочення іноземних інвестицій в різних формах, упровадження вільної торгівлі, нормалізацію фінансової системи, розвиток кредитно-банкової системи, вдосконалення податкової системи, про подолання інфляційних процесів тощо. Тепер замість реквізиції зерна, як це було за «воєнного комунізму», селянство обкладалося помірним податком. Сплативши його, селянин міг продавати надлишки зерна на свій розсуд і за власними цінами. Бідні селяни взагалі звільнялися від податку. Уряд тимчасово відмовився від створення колективних господарств. Було скасовано державний контроль за внутрішньою торгівлею. Дрібні промислові підприємства передавались у приватні руки на правах оренди. Важка промисловість, банки, транспорт і зовнішня торгівля залишалися державними. Відроджувалася кооперація.
Отже, були створені, хоча й дуже обмежені, умови для організації народного господарства на принципах ринкової системи. І це почало давати результати. Швидкими темпами розвивалося сільське господарство, зростала його продуктивність. У 1927 р. оброблялося на 10% землі більше, ніж у 1913 р. Виробництво предметів споживання сягнуло довоєнного рівня. Відставала лише важка промисловість, яка перебувала в руках держави.
Однак у 1928 р., як і можна було передбачити, НЕП закінчила свою недовгу історію. Радянсько-більшовицька влада поверталася до традиційно тоталітарних методів керівництва й управління. Почався період соціалістичної індустріалізації, колективізації сільського господарства, сталінських п'ятирічок, масових репресій та жахливих голодоморів.
Перший голодомор в Україні стався в 1921-1922 рр. Головною його причиною були наслідки політики «воєнного комунізму», тих примусових методів, за допомогою яких більшовицька влада домагалася виконання нереальних планів хлібозаготівель, незважаючи на неврожай, який охопив у 1921 р. південні, степові райони України. Особливо тяжке становище склалося в Катеринославській, Запорізькій, Одеській і Миколаївській губерніях та на півдні Харківщини. Це були райони, які до Першої світової війни слугували головними експортерами хліба. Голодувало близько 7 млн люду. Лютувала епідемія холери.
Голоду можна було уникнути, якби влада своєчасно подбала про перерозподіл ресурсів, які тоді були в її розпорядженні. Цього, однак, не було зроблено: Москва вимагала хліба для промислових центрів Росії.
Партійне керівництво республіки довгий час приховувало масштаби голоду, відмовлялося від міжнародної допомоги. Тільки в другій половині 1922 р. було дозволено діяти міжнародній організації «Американська адміністрація допомоги». Проте більшу частку допомоги забирала Росія. Окремі дослідники вважають, що чисельність втрат, пов'язаних з голодом, становила 1,5 млн осіб. У той же час на територію України прибуло близько 440 тис. переселенців із голодуючих районів Росії. Внаслідок цього офіційна статистика «не бачила» скорочення населення України.
В Україні голод удалося ліквідувати лише в 1923 р. Це стало результатом не стільки зусиль влади, скільки поліпшення загальної економічної ситуації, пов'язаної з першими успіхами нової економічної політики. Випадки голоду, хоч і в менших масштабах, спостерігалися і в інші роки. Наприклад, на Поділлі він повторився в 1925 р. і також був значною мірою спровокований більшовицько-радянською владою, котра мала змогу запобігти лихові, але не зробила цього.