РОЗДІЛ 2

БЛОК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Після ретельного ознайомлення з основними питаннями навчальної програми, прослуховування лекційного матеріалу з кожної теми розпочинається безпосередня самостійна робота з вивчення дисципліни «Нормування праці».

Для її правильної організації пропонується така послідовність вивчення матеріалів блоку навчально-методичного забезпечення, яка передбачає: ознайомлення з основними методичними порадами щодо вивчення змісту кожної теми, ознайомлення зі змістом і завданнями практичних занять; вивчення суті ключових понять, що розкривають зміст кожної теми. Лише після цього можна ознайомитись із змістом вправ, які пропонуються для практичних занять. Завершується вивчення теми перевіркою завдань, наведених у кінці цього блоку.

Отже, переходимо до самостійного вивчення кожної теми.

Тема 1. Сутність і значення нормування праці методичні поради до вивчення теми

Вивчення цієї теми необхідно розпочати із засвоєння сутності нормування живої праці, його об’єктивної необхідності й того значення, яке відіграє нормування в організації суспільного виробництва.

Доцільність і ефективність будь-якої суспільної праці та суспільного виробництва забезпечується насамперед його раціональною організацією.

Раціональна організація праці перш за все вимагає чітко визначених витрат усіх видів ресурсів, що витрачаються у виробництві: живої праці, сировини, енергії, фінансів тощо. Першим кроком на шляху оптимізації витрачання виробничих ресурсів є нормування праці. Отже, мова йде про те, що існує об’єктивна необхідність визначення конкретної кількості живої праці для забезпечення високої ефективності виробництва.

У всіх напрямах виробничої діяльності існує необхідність визначення витрат ресурсів: нормативи використання сировини, палива, матеріалів, інструментів, обігових коштів. Але найважливішим питанням є встановлення міри праці, необхідної для виконання певного обсягу робіт. Це можна пояснити особливістю «людського фактора» на відміну від інших.

Жива праця, праця робітників, які використовують інші види ресурсів, має бути визначена особливо точно й обґрунтовано. Оскільки будь-який процес праці відбувається в часі, то універсальною мірою кількості живої праці є робочий час.

Однак треба мати на увазі, що не всякий робочий час віддзеркалює суспільно необхідні затрати на виконання конкретної роботи. Якщо на виробництві відсутня належна організація праці, не застосовуються прогресивні технологічні процеси, передові технології, якщо самі робітники не працюють на високому професійному рівні, то досягти суспільно необхідних затрат праці неможливо, а отже, і сподіватися на досягнення успіху в ринковій економіці марно.

Таким чином, сутність нормування праці полягає в установленні необхідних затрат живої праці на виконання певної роботи за нормальної організації та інтенсивності праці.

Щоб зрозуміти значення нормування праці, слід розглянути цілу низку питань.

Норма праці є тією первинною ланкою організації праці та вироб­ництва, від якої починаються і на якій ґрунтуються всі планово-еко­номічні розрахунки на підприємстві. Інакше кажучи, норма праці — це найважливіша економічна і планово-розрахункова категорія.

У рекомендованому підручнику [1] на рис. 1.1 подано систему показників, розрахунки яких ґрунтуються на нормах затрат живої праці. Ця система охоплює велику кількість найрізноманітніших показників, від обсягу виробництва продукції, чисельності працівників до трудомісткості продукції, фонду оплати праці, її продуктивності, прибутку. Можна стверджувати, що кожне економічне рішення в організації й управлінні праці не може бути прийняте без урахування наявності якісних норм праці.

Для того щоб краще зрозуміти те значення норм праці, що їм надається в сучасних умовах, достатньо порівняти, які завдання і функції вони повинні виконувати в ринковій і плановій економіці.

В умовах планової економіки нормування праці розглядалось як гуманний метод визначення суспільно необхідних затрат праці орієн­тованих на середній рівень працівників галузі.

Підприємства-монополісти, передові організації галузі звітували, що працюють за прогресивними нормами. Вони одержували перехід­ні червоні прапори переможців соціалістичного змагання, але при цьому приховували реальні резерви виробництва з тим, щоб держава надавала їм більше ресурсів у фонд оплати праці, додаткові виплати за досягнення у виконанні та перевиконанні норм, фіктивне зниження трудомісткості продукції тощо. Поряд з тарифним нормуванням заробітної плати технічне нормування праці відігравало роль не чинника справедливої оплати праці, а роль «регулятора» середньої заробітної плати, що неодмінно призводило до зниження мотивації праці. Кожна застаріла, необґрунтована норма праці автоматич­но призводила до завищення виплат за час роботи, що фактично не був витрачений, а це в кінцевому підсумку сприяло девальвації коштів.

Наявність «м’яких», не напружених норм призводила до парадок­су, коли на підприємстві, починаючи від директора до рядового працівника, ніхто не був заінтересований у впровадженні прогресив­них норм праці.

У такому разі колективу підприємства не треба було дбати про пошук реальних резервів зростання продуктивності праці, ефективності виробництва в цілому.

Нині ситуація зі значенням нормування праці радикально змінюється. В умовах ринкової економіки немає потреби завищувати чисельність персоналу, не можна завищувати трудомісткість продукції, немає сенсу використовувати різноманітні доплати за неви­конану роботу тому, що в разі здійснення такої політики підприємство просто збанкрутує, а розраховувати на підтримку держави не доводиться. Зараз значення нормування зростає у зв’язку з необхідністю виживання підприємства (організації) в умовах ринку, коли завищення обсягів робіт, витрат на робочу силу, і, зрештою, ціни продукції просто недопустиме.

Після усвідомлення різнобічного значення нормування праці, необхідно зосередити свою увагу на вивченні функцій, завдань і голов­них принципів, на яких базується сучасний погляд на нормування праці. Річ у тому, що новий підхід до значення нормування праці істотно вплинув на трактування змісту його функцій, завдань і принципів.

Нормування праці на сьогодні має виконувати такі функції:

— основи всієї системи управління персоналом;

— бази для розрахунків практично всіх техніко-економічних показників діяльності організації (підприємства);

— головної бази організації оплати праці поряд з тарифним нормуванням;

— основи визначення трудового вкладу працівників і частки кож­ного в колективно заробленому фонді оплати праці.

Зрозуміло, що така загальна характеристика функцій нормування праці недостатня для повної відповіді на питання під час підсумкового іспиту. У зв’язку з цим пропонується детально проаналізувати, яка з цих функцій виконується найбільш повно, наскільки правильно підприємства використовують ті чи інші функції нормування праці в сучасних умовах.

Що стосується розуміння і визначення головних завдань, то тут треба різко відокремити такі поняття:

— завдання нормування праці як галузі наукових знань;

— завдання нормування праці як навчальної дисципліни.

Річ у тому, що нормування праці з огляду його важливості має свої певні наукові й методологічні завдання, розв’язання яких сприяє його поступовому розвитку як самостійної галузі знань про працю. Це дуже складне і важливе відокремлення. І тут не можна допускати плутанини питань теорії і практики.

Головними завданнями нормування праці в сучасних умовах, які характеризуються радикальними змінами виробничих і трудових відносин, слід уважати:

— розробку і впровадження технічно обґрунтованих норм, використання яких забезпечує зниження трудомісткості виробничих процесів, підвищення продуктивності праці;

— систематичне вивчення фактичних затрат робочого часу з метою ліквідації будь-яких втрат;

— створення умов для планомірного вдосконалення трудових процесів і підвищення професійної майстерності працівників;

— подальший розвиток теорії та методології нормування праці;

— удосконалення нормативної бази для нормування праці насамперед тих категорій працівників, для яких досі відсутні прогресивні нормативи:

— комп’ютеризацію проектування технологічної та організаційної документації;

Головними завданнями нормування праці як навчальної дисципліни слід уважати:

— ознайомлення студентів з методами і практикою встановлення обґрунтованих норм праці під час виконання різноманітних виробничих процесів:

— навчити самостійно проводити спостереження затрат робочого часу, аналізувати отримані результати і виявляти резерви кращого його виконання;

— навчити самостійно проводити аналіз трудових прийомів і методів з метою їх раціоналізації і впровадження передового виробничого досвіду;

— навчити самостійно аналізувати стан роботи щодо нормування праці на підприємствах, розробляти пропозиції щодо його вдосконалення, що забезпечить підвищення рівня професійної підготовки студентів за фахом «Менеджмент персоналу».

Під час вивчення основних принципів, на яких базується нормування праці, головну увагу слід приділити науковості, оптимальній достатності, широкому залученню працівників у справі розробки прогресивних норм затрат праці.

На завершальному етапі вивчення цієї теми треба звернути увагу на питання, що розкривають зміст таких понять, як предмет і об’єкт нормування праці, зв’язок нормування праці як навчальної дисципліни з іншими дисциплінами навчального плану.

Предметом нормування праці є тривалість трудових процесів у часі.

Об’єктом нормування праці може бути будь-яка доцільна діяльність людини як фізична, так і розумова, тобто трудовий процес у його конкретному і специфічному вияві.

Нормування праці — самостійна дисципліна, вивчення якої досить тісно пов’язане з такими дисциплінами, як система технологій, економіка й організація праці, статистика, трудове право та ін.

Наведені методичні поради щодо вивчення змісту кожної теми потребують уважного опрацювання навчального матеріалу з використанням літературних джерел, рекомендованих для самостійної роботи.

Практичне заняття

Практичні заняття з усіх без винятку тем проводяться в письмовій формі. Кожний студент отримує індивідуальне завдання і дає розгорнуті відповіді на поставлені питання, розв’язує наведені приклади.

На практичне заняття з теми «Сутність і значення нормування праці» відведено 2 години аудиторної роботи і 2 години на самостійну підготовку.

Мета заняття:

Перевірити рівень набутих знань з програмних питань теми; виробити навички давати в письмовій формі відповіді на поставлені питання; розкривати зміст окремих понять і категорій; робити самостійні висновки.

Згідно з рейтинговою системою оцінки знань (див. розділ 3), після перевірки індивідуального завдання студент отримує відповідну оцінку.

Щоб зорієнтуватись, які питання можуть бути поставлені в індивідуальному завданні, необхідно уважно ознайомитись із змістом наведених нижче питань. Відповіді на головні програмні питання свідчитимуть не тільки про рівень виконання конкретного індивідуального завдання, а й про засвоєння теми в цілому.