35. Виникнення мережі Інтернет

У 1962  р. Д. Ліклайдер, перший керівник дослідницького комп'ютерного проекту експериментальної мережі, метою якого була передача пакетів в Управління перспективних досліджень і розробок Міністерства оборони США (Defense Advanced Research Projects Agency, DARPA), опублікував серію заміток, в яких обговорювалася концепція «галактичної мережі» (Galactic Network). Її основу складало твердження, що в недалекому майбутньому буде розроблена глобальна мережа взаємозв'язаних комп'ютерів, що дозволяє кожному користувачеві швидко діставати доступ до даних і програм, розташованих на будь-якому комп'ютері. Дана ідея була початком розвитку мережі Інтернет.

В1966  р. в DARPA Л. Роберте приступив кработе над концепцією комп'ютерної мережі, і скоро з'явився план ARPANET. В цей же час були створені основні протоколи передачі даних в мережі – TCP/IP. Безліч державних і приватних організацій хотіли використовувати мережа ARPANET для щоденної передачі даних. Через це в 1975  р. ARPANET перетворилася з експериментальної в робочу мережу.

У 1983  р. був розроблений і офіційно упроваджений перший стандарт для протоколів TCP/IP, який увійшов в Military Standards (MIL STD). З метою полегшення переходу на нові стандарти DARPA висунула пропозицію керівникам фірми Berkley Software Design про впровадження протоколів TCP/IP в Berkeley (BSD) UNIX. Через деякий час протокол TCP/IP переробили в звичайний (загальнодоступний) стандарт, і зачав використовуватися термін «Інтернет». Паралельно сталося виділення MILNET з ARPANET, після чого MILNET почала відноситися до Defense Data Network (DDN) Міністерства оборони США. Після цього термін «Інтернет» почали використовувати для позначення єдиної мережі: MILNET плюс ARPANET.

У 1991  р. мережа ARPANET перестала існувати. Але мережа Інтернет існує зараз і розвивається. При цьому її розміри набагато перевищують первинні.

Історію розвитку мережі Інтернет можна умовно розділити на п'ять етапів:

1) 1945–1960  рр.  поява теоретичних робіт по інтерактивній взаємодії людини з машиною, а також перших інтерактивних пристроїв і обчислювальних машин;

2) 1961–1970  рр.  початок розробки технічних принципів комутації пакетів, введення в дію ARPANET;

3) 1971–1980  рр.  розширення числа вузлів ARPANET до декількох десятків, проведення спеціальних кабельних ліній, які сполучають деякі вузли, початок функціонування електронної пошти;

4) 1981–1990  рр.  здійснення того, що ухвалило протоколу TCP/IP, розділення на ARPANET і MILNET, введення системи «доменних» імен – Domain Name System (DNS);

5) 1991–2007  рр.  новітній етап розвитку історії глобальної мережі Інтернет.

36. Можливості мережі Інтернет

Інтернет є глобальною комп'ютерною мережею, яка охоплює весь світ і містить величезний об'єм інформації з будь-якої тематики, доступної на комерційній основі для тих, що всіх бажають. У мережі Інтернет окрім отримання інформаційних послуг можна провести покупки і комерційні операції, сплатити рахунки, замовити квитки на різні види транспорту, забронювати місця в готелях і ін.

Будь-яка локальна мережа є вузлом, або сайтом. Юридичну особу, що забезпечує роботу сайту, називають провайдером. Сайт включає декілька комп'ютерів – серверів, вживаних для зберігання інформації певного типа і в певному форматі. Кожному сайту і серверу на сайті привласнюються унікальні імена, за допомогою яких вони ідентифікуються в мережі Інтернет.

Для підключення до Інтернет користувач повинен укласти контракт на обслуговування з будь-яким з існуючих провайдерів в його регіоні. Для початку роботи в мережі необхідно з'єднатися з сайтом провайдера. Зв'язок з провайдером здійснюється або по комутованому телефонному каналу за допомогою модему, або за допомогою постійний виділеного каналу, що діє. При з'єднанні з провайдером через комутований телефонний канал зв'язок здійснюється за допомогою модему і засобів видаленого доступу. Якщо ж зв'язок з провайдером проводиться через виділений канал, що постійно діє, то застосовується простий виклик відповідної програми для роботи в Інтернет. Можливості, які відкриваються перед користувачем, визначаються умовами контракту, ув'язненого з провайдером.

За допомогою ключових слів у всій мережі Інтернет для кожної інформаційної системи існують свої засоби пошуку потрібної інформації. Мережа включає наступні інформаційні системи:

1) World Wide Web (WWW)  Усесвітня інформаційна павутина. Інформація в даній системі складається із сторінок (документів). За допомогою WWW можна дивитися фільми, слухати музику, грати в комп'ютерні ігри, звертатися до різних інформаційних джерел;

2) FTR-система (File Transfer Program). Вона використовується для пересилки файлів, доступних для роботи тільки після копіювання на власний комп'ютер користувача;

3)  електронна пошта (E-mail). Кожен з абонентів володіє своєю електронною адресою з «поштовою скринькою». Він є деяким аналогом поштової адреси. За допомогою електронної пошти користувач здатний пересилати і отримувати текстові повідомлення і двійкові файли довільного вигляду;

4)  новини (система телеконференцій – Use Net Newsgroups). Ця служба складається з сукупності документів, згрупованих по певних темах;

5) IRC і ICQ. За допомогою даних систем здійснюється обмін інформацією в режимі реального часу. Ці функції в системі Windows виконуються додатком MS NetMeeting, який дозволяє створювати спільні малюнки і додавати текст спільно з іншими користувачами на видалених робочих станціях.

До засобів пошуку, управління і контролю в Інтернет відносяться:

• системи пошуку в WWW – використовуються для пошуку інформації, організованої одним з перерахованих вище способів (WWW, FTR);

• Telnet – режим видаленого управління будь-яким комп'ютером в мережі, вживаний для запуску на сервері або будь-якому комп'ютері в Інтернет необхідної програми;

• службова програма Ping – дозволяє перевіряти якість зв'язку з сервером;

• програми Whois і Finger – використовуються для знаходження координат користувачів мережі або визначення користувачів, що працюють зараз на конкретному хосте.