79. Україна і розв’язання проблеми кордонів у післявоєнній Європі

Нагальною була проблема врегулювання  територіальних   питань із Румунією та Польщею. Відомо, що на початку Другої світової війни західноукраїнські землі ввійшли до складу УРСР. Але ні уряд Румунії, ні уряд Польщі не визнавали цих територіальних змін. Із Румунією, що зазнала поразки у Другій світовій війні, територіальне питання було вирішене Паризьким мирним договором 10 лютого 1947 р., який затвердив радянсько-румунський кордон, яким він склався на 28 червня 1940 р_. Цим самим Румунія беззастережно визнала факт входження Північної Буковини і частини Бессарабії до складу УРСР. Таким чином, територіальні претензії певних румунських кіл до України не мають ніяких законних підстав. На Ялтинській (1945 р.) конференції радянській делегації вдалося домовитися, що східний кордон Польщі пройде так званою „лінією Керзона”. 16 серпня 1945 р. між Польщею і СРСР був підписаний відповідний договір, а в 1946 р. проведено демаркацію кордону. Таким чином, західноукраїнські землі були офіційно визнані за УРСР.

Ще раніше, 9 вересня 1944 р., між Польським Комітетом національ­ного відродження і УРСР була підписана угода про переселення українців із Польщі до УРСР, а поляків з України до Польщі. У Польщі, у прикордонних з УРСР землях, Підляшшя, Холмщини, Посяння і Лемківщини, що отримали загальну назву Закерзоння, загальною площею 19,5 тис. кв. км., споконвічне проживало 750-800 тис. українців. Угода наголошувала на добровільному переселенню цих людей в Україну. Але оскільки більшість місцевих українців не бажали залишати землі своїх предків, то почалося примусове переселення (депортація) українців із Закерзоння. 21 вересня 1944 р. польський уряд видав інструкцію, згідно з якою переселення з території Польщі до СРСР підлягали всі громадяни української національності, що проживали в Закерзонні. З вересня 1944 р. до кінця 1946 р. із Закерзоння було депортовано близько 520 тис. українців. 

Крим здавна і в економічному, і в культурному   відношенні  тяжів   до України. Під час війни півострів був ареною важких боїв і зазнав значних руйнувань і людських втрат. Незважаючи на це, сталінське керівництво у 1944 р. депортувало з Криму кримських татар, греків, болгар, вірмен, німців та ін.  Їх огульно звинуватили у співробітництві з німецько-фашистськими окупантами. Кримська АРСР була ліквідована. У повоєнний період до Кримської області розпочали організовано переселяти населення переважно з центральних районів країни.

80. Досвід розв’язання проблеми Закарпаття між урср і Чехословаччиною

Протягом багатьох століть Закарпаття було насильно відірвано від  України,а закарпатські українці терпіли жорстокий національний, соціально-економічний і політичний гніт під владою іноземних поневолювачів. Проте закарпатців ніколи не полишала думка про воз­з'єднання з Україною. Сприятливий історичний момент для здійснення цієї віковічної мрії склався наприкінці Другої світової війни. 28 жовтня 1944 р. вій­ська 4-го Українського фронту повністю визволили Закарпаття вад воро­га. 26 листопада 1944 р. у Мукачеві Перший з’їзд народних комітетів Закарпатської України прийняв маніфест, де постановив: „Возз'єднати Закарпатську Україну зі своєю великою матір’ю - Радянською Україною і вийти зі складу Чехословаччини”. Весною 1945 р. у Чехословаччині до влади прийшов уряд Національ­ного фронту. У квітні 1945 р. цей уряд у Кошицькій програмі заявив, що „питання про Карпатську Україну буде вирішене ним відповідно з волею населення Карпатської України, вираженої демократичним шляхом і в повній згоді між Чехословаччиною і Радянським Союзом”. У червні 1945 р. до Москви прибула Чехословацька урядова делегація.  У результаті переговорів 29 червня 1945 р. у Москві було підписа­но договір між Радянським Союзом і Чехословаччиною, де вказувалося: "Карпатська Україна (що носить згідно з чехословацькою конституцією назву Підкарпатська Русь), яка на підставі Договору від 10 вересня 19І9 р., укладеного в Сен-Жермен-ан-Ле, увійшла як автономна одиниця в межі Чехословацької республіки, возз'єднується згідно з бажанням виявленим населенням Закарпатської України, і на підставі дружньої згоди обох Високих Договірних Сторін, зі своєю споконвічною Батьківщиною - Україною і включається до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки". Договір між СРСР і Чехословаччиною про Закарпаття 22 листопада 1945 р., був ратифікований Національними Зборами Чехословаччини, а 27 листопада того ж року - Президією Верховної Ради СРСР. 25 січня 1946 р. на території Закарпаття було введено законодавство УРСР і розпочалося радянське будівництво. Відтоді Закарпатська область переживала ті ж політичні, соціально-економічні та культурні процеси, що і решта українських земель.