67. Порядок надання консультативних висновків єспл.

Консультативні висновки

Правило 82

У провадженнях з приводу надання консультативних висновків, крім положень статей 47, 48 та 49 Конвенції, Суд застосовує і подальші положення. Він також застосовує інші положення цього Регламенту такою мірою, наскільки він вважає це за доцільне.

Правило 83

Клопотання про надання консультативного висновку подається до канцелярії. У клопотанні має бути повно і точно викладене питання, з якого Суд має надати висновок, а також:

a) дата, коли Комітет міністрів ухвалив рішення, про яке йдеться в пункті 3 статті 47 Конвенції;

b) імена та адреси особи або осіб, призначених Комітетом міністрів для того, щоб надати Суду роз'яснення, які можуть йому знадобитися.

Разом із клопотанням подаються всі документи, що можуть прояснити це питання.

Правило 84

1. Після отримання клопотання секретар передає його копію всім членам Суду.

2. Секретар інформує Договірні Сторони про те, що Суд готовий отримувати їхні письмові зауваження.

Правило 85

1. Голова Суду встановлює строк подання письмових зауважень чи інших документів.

2. Письмові зауваження або інші документи подаються до канцелярії. Секретар передає їхні копії всім членам Суду, Комітетові міністрів та кожній із Договірних Сторін.

Правило 86

Після завершення письмової процедури голова Суду вирішує, чи потрібно надати можливість Договірним Сторонам, які подали письмові зауваження, викласти їх під час усного розгляду, призначеного з цією метою.

Правило 87

Якщо Суд вважає, що клопотання про надання консультативного висновку виходить за межі його консультативної компетенції, визначеної в статті 47 Конвенції, він має засвідчити це у вмотивованій ухвалі.

Правило 88

1. Консультативні висновки затверджуються більшістю голосів Пленуму Суду. У висновках має бути зазначено кількість суддів, що складають більшість.

2. Будь-який суддя, якщо він цього бажає, може додати до висновку Суду або свою окрему думку, що збігається чи розходиться з консультативним висновком, або просто констатацію своєї незгоди.

Правило 89

Консультативний висновок зачитує голова Суду або уповноважений ним суддя у відкритому засіданні, однією з двох офіційних мов, із завчасним повідомленням про це Комітету міністрів та кожної з Договірних Сторін.

Правило 90

Висновок, а також будь-яка ухвала, прийнята згідно з правилом 84, мають бути підписані Головою Суду і Секретарем. Оригінал, належним чином підписаний і скріплений печаткою, здається на зберігання до архіву Суду. Секретар надсилає засвідчені копії Комітетові міністрів, Договірним Сторонам та Генеральному секретареві Ради Європи.

95. Зобов'язання України перед Радою Європи: юридичне значення і стан виконання.

Виконання Україною зобов’язань

Док. 8272 prov.

30 листопада 1998 р.

Доповідь Комітету з питань виконання зобов’язань державами-членами Ради Європи.

Доповідачі - пан Тунне Келам, Естонія, група Європейської народної партії, і пані Ханне Северінсен, Данія, група лібералів, демократів і реформаторів.

І. Проект резолюції

1. Асамблея зазначає, що після вступу до Ради Європи 9 листопада 1995 року Україна як держава-член виконала частину зазначених у Висновку № 190 (1995) зобов’язань. Проте Асамблея глибоко занепокоєна тим, що держава зволікає з виконанням решти своїх зобов’язань.

2. Асамблея визнає, що:

і. Україна врегулювала міжнародні спори мирним шляхом та уникнула широкомасштабних соціальних заворушень і громадянської війни;

іі. нова Конституція була прийнята протягом одного року від моменту вступу;

ііі. Україна стала стороною декількох конвенцій Ради Європи, зокрема Європейської конвенції з прав людини та Протоколів 1, 2, 4, 7 і 11 до Конвенції, Європейської конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, Рамкової конвенції про захист національних меншин, Європейської хартії місцевого самоврядування.

3. Проте з огляду на доповідь Комітету з питань виконання зобов’язань державами-членами Асамблея зазначає, що, на жаль, під час перехідного періоду від тоталітарної до демократичної держави Україна не досягла чіткого розмежування судової, законодавчої та виконавчої влади. Виконавча влада продовжує здійснювати контроль і сповнена рішучості домагатися політичної влади та утримувати її в своїх руках, іноді протизаконно, що може негативно вплинути на майбутні президентські вибори, які відбудуться у жовтні 1999 року.

4. Українські органи влади повинні вжити ще багато заходів, щоб забезпечити принцип верховенства права. Недотримання цього зобов’язання може бути проілюстровано тим, що не виконуються рішення Конституційного суду і Верховного суду, зростають корупція та злочинність, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ використовуються для приватних цілей.

5. Законодавчий процес був повільним, і було ухвалено лише кілька із тих головних законодавчих актів, що перелічено у Висновку № 190. Верховна Рада (Парламент) лише недавно розглянула нові Цивільний і Кримінальний кодекси. Практично немає прогресу в прийнятті законодавства про реформування системи судочинства та прокуратури, що має бути пріоритетним завданням для максимального скорочення передбаченого Конституцією перехідного періоду.

6. Передача управління пенітенціарною системою до Міністерства юстиції здійснюється з великим запізненням.

7. Законодавство з питань місцевого самоврядування має бути прийняте без подальших зволікань та у відповідності до принципів Європейської хартії місцевого самоврядування; між державною адміністрацією та обраними міськими радами повинно бути встановлене чітке розмежування. Новий статус міст Києва та Севастополя повинен бути прийнятий у відповідності з Конституцією та Європейською хартією місцевого самоврядування.

8. Треба прискорити прийняття Конституції “Автономної Республіки Крим”, щоб стабілізувати відносини між українською державною владою і місцевими властями Криму.

9. У тому, що стосується смертної кари, Україна відверто проігнорувала свої зобов’язання (згідно з офіційними джерелами за період від 9 листопада 1995 року до 11 березня 1997 року було страчено 212 осіб). Верховна Рада повинна визначити як пріоритетне завдання ратифікацію Протоколу № 6 до Європейської конвенції з прав людини.

10. Заяви про катування і погане поводження стосовно осіб, які були позбавлені волі, повинні стати об’єктом ретельного розслідування, а діяльність міліції має бути під жорсткішим контролем з боку незалежних інституцій або судових органів.

11. Державні засоби масової інформації повинні дотримуватись нейтральної та незалежної редакційної політики; якщо ж опозиційні засоби масової інформації переслідуються в судовому порядку, то таке переслідування повинно здійснюватись відповідно до чітко визначеної процедури без силового припинення діяльності тих засобів масової інформації, відносно яких ведеться розслідування.

12. Процедура оскарження результатів виборів повинна бути спрощена; мають бути встановлені кінцеві строки як для подання, так і для розгляду подібних оскаржень, дотримання цих строків має бути забезпечене.

13. Кримські татари, які постійно проживають у Криму, повинні отримати право брати участь у голосуванні під час проведення президентських виборів у жовтні 1999 року.

14. Асамблея знову наголошує на важливості запровадження мораторію de facto на виконання смертних вироків та заявляє про свій намір позбавити повноважень парламентську делегацію України під час наступної сесії Асамблеї відповідно до Правила 6 Правил процедури Парламентської Асамблеї у разі, якщо продовжуватиметься виконання вироків.

15. Асамблея вважає, що органи державної влади України, включаючи й Верховну Раду, значною мірою несуть відповідальні за невиконання зобов’язань, які були взяті Україною під час вступу до Ради Європи, зокрема тих зобов’язань, в яких було передбачено прийняття впродовж одного року :

- рамкового документу про правову політику України щодо захисту прав людини;

- рамкового документу про правову та судову реформи;

- нових Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів;

- нових Цивільного та Цивільно-процесуального кодексів;

- нового Закону про політичні партії.

Більш того, Україна взяла на себе зобов’язання ратифікувати впродовж трьох років з часу вступу до Ради Європи (9 листопада 1995 року) Протокол № 6 до Європейської конвенції з прав людини, який передбачає скасування смертної кари; кінцевий строк вже вийшов, однак Протокол ще не ратифіковано. Україна також не виконала свого зобов’язання ратифікувати впродовж одного року з часу вступу Європейську Хартію регіональних мов і мов меншин.

16. Виходячи з цього, Асамблея ухвалює рішення про те, що в разі невиконання цих зобов’язань до відкриття сесії Парламентської Асамблеї у червні 1999 року:

і. вона розпочне процес скасування повноважень української парламентської делегації згідно з Правилом № 6 Правил процедури Парламентської Асамблеї на термін до повного виконання цих зобов’язань;

іі. вона рекомендуватиме Комітетові міністрів розпочати процедуру призупинення права України на представництво у відповідності до Статті 8 Статуту Ради Європи.

17. Асамблея ухвалює рішення передати цю резолюцію до Європейського парламенту, Європейської комісії, ОБСЄ, Європейського банку з реконструкції та розвитку, Світового банку, Міжнародного валютного фонду та Конгресу місцевих і регіональних властей Європи з пропозицією враховувати положення цього документу в процесі їхнього співробітництва з Україною, для того щоб допомогти цій країні вирішити визначені вище проблеми.

II. Проект рекомендації

1. Асамблея посилається на свою Резолюцію...(1999) щодо виконання Україною взятих зобов’язань, у якій вона відзначає, що після вступу до Ради Європи 9 листопада 1995 року Україна як держава-член виконала частину викладених у Висновку № 190 (1995) зобов’язань. При цьому Асамблея висловлює своє глибоке занепокоєння тим, що держава зволікає з виконанням решти своїх зобов’язань.

2. Асамблея визнає, що:

і. Україна врегулювала міжнародні спори мирним шляхом та уникнула широкомасштабних соціальних заворушень і громадянської війни;

іі. нова Конституція була прийнята впродовж одного року з часу вступу;

ііі. Україна стала стороною декількох конвенцій Ради Європи, зокрема Європейської конвенції з прав людини та Протоколів 1, 2, 4, 7 і 11 до Конвенції, Європейської конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, Рамкової конвенції про захист національних меншин, Європейської хартії місцевого самоврядування.

3. Проте з огляду на доповідь Комітету з питань виконання зобов’язань державами-членами Асамблея зазначає, що, на жаль, під час перехідного періоду від тоталітарної до демократичної держави Україна не досягла чіткого розмежування судової, законодавчої та виконавчої влад. Виконавча влада продовжує здійснювати контроль і сповнена рішучості домагатися політичної влади та утримувати її в своїх руках, іноді протизаконно, що може негативно вплинути на майбутні президентські вибори, які відбудуться у жовтні 1999 року.

4. Українські органи влади повинні вжити ще багато заходів, щоб забезпечити принцип верховенства права. Недотримання цього зобов’язання може бути проілюстровано тим, що не виконуються рішення Конституційного суду і Верховного суду, зростають корупція та злочинність, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ використовуються для якихось приватних цілей.

5. Законодавчий процес був повільним, і було ухвалено лише кілька із тих головних законодавчих актів, що перелічено у Висновку № 190. Верховна Рада (Парламент) лише недавно розглянула нові Цивільний і Кримінальний кодекси. Практично немає прогресу в прийнятті законодавства про реформування системи судочинства та прокуратури, що має бути пріоритетним завданням для максимального скорочення передбаченого Конституцією перехідного періоду.

6. Передача управління пенітенціарною системою до Міністерства юстиції здійснюється з великим запізненням.

7. Законодавство з питань місцевого самоврядування має бути прийняте без подальших зволікань та у відповідності до принципів Європейської хартії місцевого самоврядування; між державною адміністрацією та обраними міськими радами повинно бути встановлене чітке розмежування. Новий статус міст Києва та Севастополя повинен бути прийнятий у відповідності з Конституцією та Європейською хартією місцевого самоврядування.

8. Треба прискорити прийняття Конституції “Автономної Республіки Крим”, щоб стабілізувати відносини між українською державною владою і місцевими властями Криму.

9. У тому що стосується смертної кари Україна відверто проігнорувала свої зобов’язання (згідно з офіційними джерелами за період від 9 листопада 1995 року до 11 березня 1997 року було страчено 212 осіб). Верховна Рада повинна визначити як пріоритетне завдання ратифікацію Протоколу № 6 до Європейської конвенції з прав людини.

10. Заяви про катування і погане поводження стосовно осіб, які були позбавлені волі, повинні стати об’єктом ретельного розслідування, а діяльність міліції має бути під жорсткішим контролем з боку незалежних інституцій або судових органів.

11. Державні засоби масової інформації повинні дотримуватись нейтральної та незалежної редакційної політики; якщо ж опозиційні засоби масової інформації переслідуються в судовому порядку, то таке переслідування повинно здійснюватись відповідно до чітко визначеної процедури без силового припинення діяльності тих засобів масової інформації, відносно яких ведеться розслідування.

12. Процедура оскарження результатів виборів повинна бути спрощена; мають бути встановлені кінцеві строки як для подання, так і для розгляду подібних оскаржень, дотримання цих строків має бути забезпечене.

13. Кримські татари, які постійно проживають у Криму, повинні отримати право брати участь у голосуванні під час проведення президентських виборів у жовтні 1999 року.

14. Асамблея знову наголошує на важливості запровадження мораторію de facto на виконання смертних вироків та заявляє про свій намір позбавити повноважень парламентську делегацію України під час наступної сесії Асамблеї відповідно до Правила 6 Правил процедури Парламентської Асамблеї у разі, якщо продовжуватиметься виконання вироків.

15. Асамблея наполегливо рекомендує Комітетові міністрів врахувати занепокоєння Парламентської Асамблеї у передбачених для України програмах дій, які спрямовані на розвиток і консолідацію демократичної стабільності (ADACS), зокрема щодо підготовки суддів, з тим щоб допомогти цій країні вирішити визначені вище проблеми і, якщо постане така необхідність, зробити належні висновки щодо розвитку ситуації в Україні, передбачаючи й застосування заходів, які викладені у Статті 8 Статуту Ради Європи.