- •Історія створення Ради Європи
- •Символіка Ради Європи
- •3.Географічне розширення Ради Європи
- •4.Міжнародно-правовий статус Ради Європи
- •5.Основні пріоритети і напрями діяльності Ради Європи
- •6.Умови набуття повноправного членства та умови отримання спеціального статусу держав в Раді Європи
- •9. Порядок головування держав-членів у Раді Європи.
- •11.Институциональная система (организационный механизм) Совета Европы (общая характеристика)
- •12. Кмрє: формування, структура, компетенція, порядок діяльності
- •14.Секретаріат Ради Європи: формування, структура, компетенція, порядок діяльності
- •15. Конгрес Місцевих та Регіональних Влад: формування, структура, компетенція, порядок діяльності
- •13. Пасе:формування, структура, компетенція порядок діяльності
- •22. Право ради эвропи
- •29.Класифікація договорів Ради Європи
- •16. Европейская комиссия по борьбе с расизмом и нетерпимостью (еск1 - екри)
- •17.Европейская комиссия «за демократию через право» (венецианская комиссия)
- •18.Институт комиссар совета европы по правам человека
- •19. Банк развития совета европы
- •31. Історія створення Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
- •32. Структура та зміст Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
- •28. Статут Ради Європи: структура і зміст
- •57. Європейська конвенція про громадянство 1997 р
- •39. Правова характеристика Європейської соціальної хартії 1961 р. Та її додаткових протоколів 1988 р., 1991 р., 1995 р
- •40. Переглянута Європейська соціальна хартія 1996 р
- •41. Система нагляду за виконанням положень Європейської соціальної хартії
- •47. Європейська культурна конвенція 1954 р
- •42. Рамкова конвенція про захист національних меншин 1995 р
- •1 Февраля 1995 г.
- •43. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин 1992 р.
- •5 Ноября 1992 г.
- •44. Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 р
- •52. Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р
- •53. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 1977 р
- •27 Января 1977 г.
- •55. Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р
- •21. Поняття «матеріальне право Ради Європи
- •24. Право Ради Європи і національне право
- •62. Поняття прецедентного права в системі права Ради Європи
- •58. Захист прав дітей в рамках Ради Європи.
- •69. Звернення до Європейського Суду з прав людини з індивідуальною петицією. Умови прийнятності. Очевидно необґрунтовані петиції. Зловживання правом на подання петиції.
- •70. Випадки виключення справи з реєстру єспл
- •80. Суб’єкти та об’єкти процесуального права Ради Європи
- •73. Склад і статус суддів Європейського Суду з прав людини.
- •71.Процедура розгляду справи за суттю
- •72. Процедура дружнього врегулювання спору. Умови укладення мирової угоди.
- •67. Порядок надання консультативних висновків єспл.
- •51. Європейська конвенція про транскордонне телебачення 1989 р.
- •56. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом 1990 р.
- •49. Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута) 1992 р.
- •54. Європейська конвенція про правову допомогу в кримінальних справах 1959 р
- •45. Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними громадами або владою 1980 р
- •48. Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи 1985 р.
- •46. Конвенція про долю іноземців у суспільному жітті на місцевому рівні 1992 р.
- •50. Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні 1997 р.
- •20. Порядок імплементації норм права рє в національне законодавство.
- •35. Обмеження (втручання в здійснення) прав і свобод людини, що допускаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
- •33. Загальна характеристика Протоколів до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
- •34. Дія Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та протоколів до неї у просторі і часі.
- •63. Характер діяльності та юрисдикція Європейського суду з прав людини.
- •2. Юрисдикція європейського суду з прав людини
- •37. Субсидиарність захисту Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
- •36. Відступ держави від своїх зобов'язань відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
- •Раздел I. Организация и работа суда
- •Глава I. Судьи
- •Глава II. Председательство в Суде и роль Бюро
- •Глава II. Возбуждение дела
- •Глава III. Судьи-докладчики
- •Глава IV. Производство по вопросу о приемлемости жалобы
- •59. Поняття інституційного права Ради Європи
- •61. Акти Комітету Міністрів Ради Європи: види, порядок прийняття і юридична чинність.
- •60. Акти Парламентської Асамблей Ради Європи: види, порядок прийняття і юридична чинність
- •65. Порядок обрання суддів Європейського суду з прав людини: гарантії незалежності та умови припинення діяльності
- •Глава I
- •68. Поняття міждержавної петиції. Правила звернення до Європейського суду з прав людини з міждержавною петицією. Процедура розгляду міждержавних спорів.
- •74. Виконання остаточних рішень Європейського суду з прав людини (моніторінг Комітету Міністрів).
Історія створення Ради Європи
Упоминання про європейське єдинство появилося у 11 столітті, в цей період проходить процес обговорення європейської ідентичності, як результату особливого розвитку регіону. Європейська цивілізація заснована на 3 культурах: греко-римської, християнської, культуракельських, германських і словянських періодів.
Особлива роль належить християнству, а саме християнство стало стало основою ізманістичного і паценістичного тлумачення європейського єдинства.
Ці комуністичні напрямки утворилися в епоху ренесансу. В епоху 17 століття Новий напрямок під назвою політико-прагматичне. Епоха Просвітництва – в цей період європейська цивілізація формувалася я особливий тип духовної і політичної культури
19 століття – предпринимаются спроби об’єднати Європу. В 1815 голови європейських держав збираються на Венському конгресі і предпринимают спробу створити Європейську хартію, яка б закріпила принципи рівності, принцип невмішательства.
В 20 столітті в цей період основною ідеєю була ідея СШ Європи, ця ідея вперше була озвучена Віктором Гюго на 3-му конгресі миру в Парижі.
В 1923 році австрійський граф Кунди Колерги видає книгу під назвою «Господин Європа, потім створює «Пан Європа». Він пропонує демократичним державам обєднатися.
В 1947 році зявився План Маршалла, держави виділяли 17 млн. доларів.
1948 рік ознаменується кульмінацією спроб обєднати Європу, проходить созив Конгреса Європи, проходить в м. Гаага (Нідерланди).
На цьому конгресі створюється Хартія прав людини, а також Наднаціональний Суд, який був призван захищати Положення цієї Хартії від посягань цієї держави. 5 травня 2010 року представники 10 європейських держав збираються в Лондоні і підписують установчий документ Ради Європи під назвою Статут. Уряд Великобританії є хранителем Статуту.
Символіка Ради Європи
Прапор Ради Європи – синє полотнище із зображенням в центрі кола 12 золотих зірок. Ця емблема була затверджена в 1955 році Комітетом Міністрів зо пропозицією Парламентської Асамблеї. Розположення зірок у вигляді кола символізує союз народів Європи. Кількість зірок не змінюється, їх число 12 (символ совершенства і завершеності).
Гімн Ради Європи – В 1972 р. Комітет міністрів Ради Європи затвердив в якості гімна Європи музикальну аранжировку прелюдії до «Оди радості» із 9 симфонії Бетховина.
Логотип Ради Європи. На відмінну від прапору і гімна, які стали загальноєвропейськими символами, логотип є відмінним знаком тільки Ради Європи. Він був розроблений до 50 –ліття ювілею організації, святкувавшому в травні 1999 року, і одобрений Резолюцією КМСЕ в 2000 році. Використання логотипу можливо лише з дозволу Ради Європи.
З травня 1986 року прапор Ради Європи став також офіційною емблемою Європейського Союзу.
3.Географічне розширення Ради Європи
Держави – учредители Ради Європи – Бельгія, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Обєднане Королівство, Франція, Швеція – 1949 року.
Греція, Турція-1949 року, Ісландія- 1950 року, Германія – 1950 р., Австрия – 1956 р., Кіпр – 1961 р., Швейцарія-1963 р., Мальта-1965 р.,Португалія-1976р.,Іспанія-1977р.,Ліхтенштейн-1978 р., Сан-маріно-1988 р., Фінляндія-1989 р., Венгрія-1990 р., Польша – 1991 р., Болгарія-1992 р., Руминія, Словакія, Словенія, Чеська республіка, Литва, Єстонія-1993 р., Андорра – 1994 р., Латвія, Україна, «Колишня Югославська республіка Македонія», Албанія, Молдова – 1995 р., Хорватія, Росія – 1996 р., Грузія – 1999 р., Азербайджан, Арменія – 2001 р., Боснія, Герцеговина-2002 р., Сербия – 2003, Монако-2004, Черногорія – 2007 р.