Румунія

Правовий характер румунської держави Конституція пов’язує з закріпленням і забезпеченням верховенства і дотримання законів країни, проголошенням вищою цінностію прав, свобод і гідності людини, та фактичною реалізацією принципу поділу влади (який не згадуєтсья в Конституції), із заснуванням двопалатного парламенту, системою "стримувань і противаг" у відносинах парламенту з Президентом, Урядом і своєрідною конструкцією судової системи, покликаної забезпечити справжню незалежність судової влади, з виокремленням Конституційного Суду з системи судової влади й створенням з метою захисту прав і свобод громадян відособленого інституту – Адвоката Народу (аналога омбудсмена). За певними ознаками Румунію можна зараховувати до парламентського типу, але держава також має ознаки змішаної моделі форми правління.

Третя частина Конституції складається з глав, які послідовно регламентують статуси, організацію та порядок діяльності парламенту, Президента, Уряду, відносини парламенту з Урядом, центральну і місцеву публічні адміністрації. В основу організації вищих і місцевих органів державної влади Конституція кладе, по суті, принцип поділу влади, проголошуючи, що Парламент – єдиний орган законодавчої влади; Уряд здійснює загальне керівництво публічною адміністрацією, забезпечує реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики відповідно до програми, схваленої Парламентом; суди здійснюють правосуддя; прокуратура у судовій діяльності представляє загальні інтереси нашого суспільства та захищає правопорядок, і навіть права та свободи громадян.

Словаччина

Виходячи з певних норм закріплених в Конституції, Словаччину можна віднести до парламентської форми правління.

За Конституцією законодавчий орган країни – однопалатний Парламент (ст. 72, 73), термін його повноважень 4 роки (ст. 73) і розпуск його Президентом можливий лише у разі триразового несхвалення (протягом 6 місяців від моменту обрання Національної ради) програмної заяви Уряду Словацької Республіки (п. "d" ст. 102).

Що ж до статусу Президента Словацької Республіки, хотілося б підкреслити, що так само, як і в чеській Конституції, у Конституції Словаччини встановлено, що він є главою держави, обирається на посаду парламентом країни (хоча назви "парламент" у Конституції немає) терміном на п’ять років [10].

Хорватія

За Конституцією республіки Хорватія від 22 грудня 1990 р. країна є президентсько-парламентською республікою з розподілом функцій виконавчої влади між Президентом і Урядом. Але відповідно до ст.53 змін Конституції Республіки Хорватія від 2000 року Уряд став підзвітний Палаті представників Хорватського сабора, що свідчить про тяжіння до парламентської форми правління.

Представницьким органом і носієм законодавчої влади проголошується Хорватський державний собор (4), що складається з Палати представників, і Палати жупаній (5).

Чехія

За Конституцією Чехія є республікою, яку слід зарахувати до парламентському типу. Хоча останнє не записано безпосередньо у Конституції, але низка її норм чітко підтверджує даний висновок. Це, по-перше, положення про парламентський спосіб набуття Президентом своїх повноважень (його обирають на спільному засідання двох палат – ст. 54), по-друге, норми про вирішальний вплив парламенту (точніше його нижньої палати) на формування Уряду (ст. 35, 68); по-третє, положення про політичну відповідальність Уряду перед нижньою палатою парламенту (ст. 68), по-четверте, право президента розпустити нижню палату (ст. 35) тощо.

У Конституції немає прямої вказівки на принцип поділу влади (горизонтальний), проте норми ст. 2, та й самі найменування гл. 2-4 свідчить про його наявність. Відчуваєтсья певний пріоритет законодавчої гілки влади. Закріплюєтсья принцип поділу влади за вертикаллю, бо ст. 8 гарантує територіальне самоврядування.