Румунія

Офіційно Румунія отримала свою офіційну назву в 1862 р. - після завершення об’єднання двох князівств – Волощини і Молдови. Незалежність Румунії проголошена у травні 1877 р. внаслідок російсько-турецької війни. У 1881 р. - стала королівством.

29 червня 1866 р. Установчими зборами була прийнята перша в історії Румунії Конституція, санкціонована королем і опублікована 1 липня 1866 р. Вона відбивала досягнутий компроміс між молодою буржуазією і поміщиками-латифундистами, насамперед у сфері організації структурі державної влади. Парламент країни був заснований як двопалатний орган. Нижня палата – Збори, верхня палата.

Як форму правління Конституція закріпила парламентарну монархію. Вона задекларувала народ джерелом влади (ст. 31), відсутність класових відмінностей (ст. 10), непорушність державних устроїв і всіх форм власності (ст. 19), проголосила ряд властивих на той час прав і свободи громадян. До 1917 р. Конституція не змінювалася.

Ухвалена в березні 1923 р. нова редакція Конституції 1866 г. відбивала сутність нового співвідношення суспільно-політичних сил, компроміс між буржуазією та інші верствами румунського суспільства.

Вже у лютому 1938 р. Конституція 1866 р. у редакції 1923 р. була скасована новою Конституцією, яка встановила в країні диктатуру короля, верховенство виконавчої (короля й уряду) влади шляхом наділення їх правом прийняття декретів-законів.

Ця Конституція була скасована Конституцією 1940 р., коли декретом-законом усіма владними повноваженнями наділили генерала Антонеску. Поділ влади, навіть у формальному його значенні, ліквідувався, так само як і скасовувалися права та свободи.

31 серпня 1944 р. нова влада відновили ряд положень Конституції 1866 р. у редакції 1923 р., що стосуються, знехтуваних фашизмом національної незалежність і основних демократичних прав, скасували декрети 1940 р.

13 квітня 1948 р. Збори прийняли третю в історії країни Конституцію – Конституцію Румунської Народної Республіки, яка відображала завоювання політичної влади трудовим народом на чолі з робочим класом, державний суверенітет, законодавчі основи організації структури державної влади, демократичні права та свободи трудящих, існуючі форми власності і юридичні заходи для створення соціалістичної економіки. Конституція встановила нову форму держави, закріпивши становище, за яким Румунська Народна Республіка є народною, єдиною, незалежною і суверенною державою.

За змістом і по суті, Конституція 1948 р. відбивала загальні для всіх східноєвропейських держав народної демократії положення та інститути. Друга Конституція РНР, прийнята 24 вересня 1952 р., закріпила загальні принципи, характерні для соціалістичної політичної системи, зокрема, керівну роль партії робітничого класу, повновладдя трудового народу, соціалістичну власність та інше.

Прийнята 21 серпня 1965 р. третя Конституція країни - Конституція Соціалістичної Республіки Румунії, істотно відрізнялася від попередніх як по своїй структурі, так і за характером, цілями і завданнями, яких вона прагнула. Оголошуючи про завершення періоду переходу від капіталізму до соціалізму, Конституція відбивала цей момент не тільки в зміні найменування країни – СРР (як типу, і форми держави), але й у характеристиках національної економіки, як соціалістичної, приналежності всієї влади народу, що складається тільки з трудящих. У ньому містилися розділи, присвячені основним правам і обов’язкам, системі органів влади, їх повноважень, порядку організації і діяльності влади, прийняттю актів та фінансовій відповідальності.

Після повалення 1989 р. режиму Чаушеску, Конституція 1965 р. формально не була скасована до прийняття нині діючої, проте фактично роль Конституції виконував Декрет-закон від 14 березня 1990 р. про вибори парламенту і президента Румунії.

Чинна Конституція Румунії була прийнята 21 листопада 1991 р. Установчим зборами і схвалена на референдумі 7 грудня 1991 р. Відтоді новий основний закон і вступив в силу. По структурі, змісту її положень, сутнісним характеристикам (форма правління, політичний і державний режим) Конституція є типовою для багатьох інших постсоціалістичних країн. Слід зазначити, що на зміст Конституції певний вплив справила французька доктрина конституційного права. За своїми основним характеристиками вона відповідає ліберально-демократичним моделям Конституції.