Мiнiстерство освiти і науки україни національний унiверситет "львiвська полiтехнiка"

Квартирна електропроводка Методичні настанови

до виконання лабораторної роботи

з дисципліни “Основи використання електричної енергії”

для студентів базового напряму

6.050701 “Електротехніка та електротехнології”

усіх форм навчання

Затверджено

на засiданнi кафедри “Електропостачання промислових пiдприємств, мiст і сiльського господарства”

Протокол № 1 вiд "30 " серпня 2007р.

Львів - 2007

Квартирна електропроводка. Методичні настанови до виконання лабораторної роботи з дисципліни “Основи використання електричної енергії” для студентів базового напряму 6.050701 “Електротехніка та електротехнології” усіх форм навчання / Укл: П. П. Климук, М. Й. Олійник. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2007. – 17 с.

Укладачі Климук П.П., канд. техн. наук, доц.

Олійник М.Й., канд. техн. наук, доц.

Відповідальний за випуск Маліновський А.А., доктор техн. наук, професор

Рецензенти Федишин В.Г., канд. техн. наук, доц.

Турковський В.Г., канд. техн. наук, доц.

Метою лабораторної роботи є закріплення та поглиблення студентами знань з призначення та будови елементів квартирної електропроводки та квартирних електроприймачів, будови електричної схеми проводки; набуття студентами практичних навичок монтажу електричної схеми проводки та дослідження споживання електричної енергії з використанням вимірних приладів та приладів обліку електроенергії, а також знайомство з особливостями захисту електропроводки від надструмів та струмів перевантаження.

1. Загальні відомості

1.1. Види електропроводок та їх виконання

Споживання електроенергії житловими та громадськими будівлями обумовлене складом електроприймачів, режимом роботи громадських будівель та способом життя громадян. З цим пов’язана нерівномірність споживання електроенергії протягом доби та посезонно. У житлових будівлях близько 60% електроенергії споживається від 18 до 22 години; влітку споживається на 15 – 25 % менше, ніж взимку.

Рис. 1.1. Добовий зимовий графік електроспоживання активної потужності житлового будинку: 1 – з газовими плитами; 2 – з електроплитами

Існує поняття питомого розрахункового навантаження житлових будинків, яке показує частку розрахункового навантаження, що припадає на одну квартиру (кВт/квартиру). Питоме навантаження будинку з газовим приготуванням їжі складає: 0,5 кВт/квартиру для 200 квартирного будинку; 0,7 - для 60 квартирного; 1,0 - для 24 квартирного та 4,5 - для 1-3 квартирного будинку. Якщо для приготування їжі використовуються електричні плити потужністю понад 5,8 кВт, то питоме навантаження будинку збільшується і складає: 1,0 кВт/квартиру для 200 квартирного будинку; 1,3 - для 60 квартирного; 1,8 - для 24 квартирного та 7,0 - для 1-3 квартирного будинку. Розрахункове навантаження будинку визначають за формулою:

Р_Р=р₀ · N,

де N– кількість квартир будинку, шт; р₀ – питоме навантаження на одну квартиру , кВт/квартиру.

З метою повнішого врахування площі квартир будинку виведені питомі навантаження р_0П (Вт/м²) будинків (табл. 1.1). За даними табл. 1.1 і відомою сумарною площею заселення будинку визначають розрахункову потужність за формулою :

Р_Р=р_0П · F,

де F – сумарна площа заселення будинку (м²).

Таблиця 1.1

Питоме навантаження р_0П (Вт/м²) та коефіцієнт потужності (cos φ) житлових будинків

Кількість поверхів у житловому будинку	Живлення плити для приготування їжі
	на природному газі, (Вт/м2) / cosφ	на скрапленому газі, (Вт/м2) / cosφ	електричне, (Вт/м2) / cosφ
1 - 2	9,5 / 0,96	11,7/0,96	20,0/0,98
3 - 5	9,3/0,96	11,2/0,96	18,2/0,98
5 та більше з часткою квартир (%) у будинках вище 5 поверхів
20%	10,2/0,94	12,2/0,94	19,8/0,97
50%	10,9/0,94	16,5/0,93	20,4/0,97
100%	12,0/0,92	18,0/0,92	21,5/0,96

У житлових будинках електроенергія витрачається на освітлення, опалення, вентиляцію, кондиціонування повітря, нагрівання води та живлення іншої побутової техніки.

Розподіл електроенергії між споживачами здійснюють за допомогою проводок. Проводка – це проводи, шнури або кабелі, ізоляційні вироби, елементи кріплення, підтримувальні та захисні конструкції, що належать до проводок тощо. Проводки бувають зовнішні (прокладені відкрито по зовнішніх поверхнях вогнетривких стін, на опорах, на тросах тощо) та внутрішні (прокладаються всередині приміщень). У приміщеннях виконують відкриту (проводи прокладають зовні стін та стель) або заховану ( проводи заховані у товщі тиньку так, що їх не видно на стінах). Вид електропроводки залежить від характеру призначення приміщень, його конструкційних особливостей тощо.

Для монтажу електропроводок використовують проводи, шнури і кабелі таких марок, які відповідають середовищу та способу прокладання. У табл.1.2 наведені деякі типи проводів, що застосовуються для прокладання електропроводки у приміщеннях. Проводи для захованої електропроводки (за винятком АПН, АПВ, ППВ) затягують у трубки (скляні, паперові, пластмасові, металеві). Для захисту відкритих електропроводок від механічного ушкодження застосовують стальні труби, шланги чи пластмасові короби.

Місця з’єднань проводів і кабелів вміщують у пластмасові чи стальні коробки. Жили проводів у місці з’єднання скручують між собою та зварюють. У розетках, вимикачах, лампових патронах тощо проводи прикріплюють за допомогою гвинтів.

Ізолятори (маленькі ізолятори називаються ролики), комутаційні апарати, світильники, розгалужувальні коробки закріплюють шрубчаками (шурупами), металевими конструкціями, гаками, шпильками тощо. Ролики застосовують у сухих приміщеннях, а ізолятори – у сирих. Для проведення проводів крізь стіни чи перекриття застосовують спеціальні установні втулки та ввідні лійки.

Таблиця 1.2

Види проводок, тип та спосіб прокладання проводів

Вид проводки	Середовище і спосіб прокладання проводів	Марки проводів і кабелів
У сухих приміщеннях
Відкрита	По неспалимих і спалимих конструкціях і поверхнях: - безпосередньо; - на роликах і ізоляторах; - у стальних та вініпластових трубах	АПН, ППВ, АППР АПР, АПВ, АПВ, ПРД АПВ, АПРТО, АПР
Захована	- під тиньком і в каналах конструкцій - у стальних та пластмасових трубах	АПН, АПВ, АППВС АПВ, АПРТО, АПР
У сирих та особливо сирих приміщеннях
Відкрита	По неспалимих і спалимих конструкціях і поверхнях: - безпосередньо; - на роликах і ізоляторах; - у стальних та вініпластових трубах; - на тросах	АВВГ, АВРГ, АНРГ, АСРГ АПРВ, АПВ Кабелями АВВГ, АВРГ
Захована	У пластмасових та стальних трубах під тиньком	АПРВ, АПВ, АППВС, АПН, АПВ

Проводи, шнури (складаються з двох чи більше гнучких мідних жил перерізом до 1,5 мм² ізольованих між собою та захищених оболонкою), кабелі мають електропровідні жили з міді, алюмінію чи алюмоміді, поперечний переріз яких становить від часток до сотень квадратних міліметрів. Для ізолювання жил використовують гуму (російською мовою – резина, тому у позначеннях використовується літера Р), папір, пряжу та пластмасу. Зовнішні оболонки виготовляють з гуми, пластмаси чи металу (алюміній чи сталь). Чим більша робоча напруга мережі, тим складнішою є ізоляція проводу. Вибір конструкції проводів і кабелів обумовлюється середовищем, де прокладається проводка, способом прокладання тощо. Наприклад, для приєднання до електромережі порохотягів (пилососів), пральних машин, переносного інструменту тощо використовують гнучкі шланги, тобто шнури у гумовій оболонці для захисту від вологи та механічного стирання ізоляції; захисне металеве покриття застосовується для захисту від механічних ушкоджень. Захисне покриття може бути у вигляді бавовняної пряжі, просоченої спеціальною речовиною проти гниття або зі скловолокнової пряжі (проводи стійкі до нагрівання).

Діапазон стандартних перерізів жил дуже широкий, але для електропроводок застосовують жили з перерізом 0,35; 0,5; 0,75; 1,0; 1,2, 1,5; 2,0 (тільки мідні); 2,5; 3,0; 4,0; 5,0; 6,0; 8,0; 10,0; 16,0 – мідні, алюмінієві та алюмомідні.

Проводи мають робочу (номінальну) та випробувальну напругу, які характеризують електричну міцність їх ізоляції. Провід, номінальна напруга якого менша від напруги мережі, не може бути використаний для прокладання проводки. Випробувальна напруга вказує на запас електричної міцності ізоляції. У житлових приміщеннях застосовують проводи на напругу 660, 380 і 220 В.

У вологих приміщеннях проводка може бути виконана кабелями, зовнішня оболонка яких виконана з вогнетривкої гуми, ПХВ-пластикату чи зі свинцю. Кабель зі ПХВ-оболонкою повинен бути захищений від прямих сонячних променів.

З’єднувальні шнури (у позначенні перша літера Ш) використовують для приєднання побутових приладів та світильників. Вони можуть мати дві, три і чотири жили перерізом до 4,0 мм², гнучкі та підвищеної гнучкості. Існують нагрівостійкі шнури для прасок та електроплиток, у непромокальній оболонці для порохотягів, пральних машин та інш.