65. Поняття, види, порядок формування і напрямки використання прибутку підприємства.

Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її результативності. Уся діяльність підприємства спрямується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Загальний (балансовий) прибуток — це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Прибуток після оподаткування (чистий), тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства.

У зарубіжній економічній теорії та підприємництві загальновживаними є поняття валового, маржинального та операційного прибутку. Валовий прибуток — це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі витрати. Операційний (чистий) прибуток дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат. Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати.

Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції та її повною собівартістю.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою вартістю об’єкта, який продається, з урахуванням витрат на продаж.

Прибуток від позареалізаційних операцій — це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов’язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо.

Основною складовою валового доходу є виручка від продажу продукції. У нього включають також прибуток від продажу майна і від позареалізаційних операцій. Валові витрати — це передусім витрати на реалізовану продукцію, а також втрати від продажу майна.

66. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.

Фінансово-економічний стан підприємства (організації) характеризується ступенем його (її) прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості й динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями.

В правильній оцінці фінансових результатів діяльності заінтересовані керівництво і власники (засновники) підприємства, стратегічні інвестори, партнери, кредитори, державні органи, а також конкуренти на зовнішньому та внутрішньому ринках. Кожний з них (юридичних і фізичних осіб) має власні інтереси, міра реалізації яких залежить від фінансових результатів діяльності конкретного підприємства.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства (організації) необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс — підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (організації) та джерела їхнього формування у грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року).

В активі балансу підпри-ва за новою формою виділені такі 3 розділи:

1. Необоротні активи( Нематеріальні активи. Незавершене буд-во. Основні засоби. Довгострокові фінансові інвестиції);

2. Оборотні активи(Виробничі запаси. Незавершене вир-во. Готова продукція. Дебіторська заборгованість. Поточні фінансові інвестиції. Грошові кошти та їх фінансові еквіваленти);

3. Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу підпр-ва за новою формою скл. з 5 виокремлених розділів:

1. Власний капітал (Статутний капітал. Пайовий капітал. Резервний капітал. Нерозподілений прибуток.)

2. Забезпечення наступних витрат і платежів (Забезпечення виплат персоналу. Інші забезпечення. Цільове фінансування.)

3. Довгострокові зобов’язання (Довгострокові кредити банків. Відстрочені податкові зобов’язання. Інші довгострокові зобов’язання)

4. Поточні зобов’язання (Короткострокові кредити банків. Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями. Векселі видані. Кредиторська заборгованість. Інші поточні зобов’язання.

5. Доходи майбутніх періодів.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу системи розрахункових показників.

1. Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як співвідношення прибутку і витрат. Застосовується як співвідношення прибутку і витрат. Застосовувані модифікації (різновиди) цього показника:

рентабельність активів (Р_а) характеризує ефективність використання усього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою ,

де П_з — загальний прибуток підприємства за рік; К_а — середня сума активів за балансом;

рентабельність власного капіталу (Р_вк) відображає ефективність використання активів, утворених за рахунок власних коштів: ,

де П_ч — чистий прибуток підприємства в розрахунковому році; К_в — величина власного капіталу, яка береться за балансом як сума активів за вирахуванням усіх боргових зобов’язань;

рентабельність акціонерного капіталу (Р_ак) визначає верхню межу дивідендів на акції та обчислюється за формулою

, де К_с(а) — статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій); рентабельність продукції (З_п) характеризує ефективність витрат на її виробництво та збут. Вона визначається за формулою , де П_р — прибуток від реалізації продукції за певний період; С_р — повна собівартість реалізованої продукції;

рентабельність одного виробу (Р_і) розраховується за формулою , де Ц_і, С_і — відповідно ціна і повна собівартість і-го виробу.

2. Оборотність активів — це показник кількості оборотів активів за певний період (переважно рік), тобто , де п_а — кількість оборотів активі за рік; В — виручка від усіх видів діяльності підприємства за рік; К_а — середня величина активів за той же період.

3. Оборотність товарно-матеріальних запасів (п_тмз) виражається кількістю їх оборотів за певний період. Для обчислення цього показника використовується формула , де З_тм — середня величина товарно-матеріальних запасів у розрахунковому році.

4. Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства (t_одз) обчислюється за формулою , де З_д — дебіторська заборгованість покупців продукції підприємства; Д_п — кількість календарних днів у періоді, за який розраховується показник (рік — 360, квартал — 90); V_пр — обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

5. Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам (t_кз) визначається співвідношення , де З_к — кредиторська заборгованість постачальникам даного підприємства; V_зсм — обсяг закупівлі сировини і матеріалів у грошовому виразі за розрахунковий період.

6. Коефіцієнт автономії (k_авт) характеризує ступінь забезпеченості активів підприємства власними коштами і обчислюється за формулою , де К_в — власний капітал підприємства; К_б — підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування).

7. Коефіцієнт забезпечення боргів (k_зб) є модифікацією коефіцієнта автономії; він розраховується як співвідношення власного і залученого капіталу: , де З_б — боргові зобов’язання підприємства.

8. Фінансовий важіль (ліверидж) відображає частку суми боргів підприємства у власному капіталі, тобто розраховується як співвідношення заборгованості та власного капіталу.

9. Коефіцієнт загальної ліквідності — це відношення оборотних активів (розділ ІІ активу балансу) до короткотермінових пасивів (розділ IV балансу). Таке співвідношення показує, у скільки разів оборотний капітал підприємства покриває його короткотермінову заборгованість, тобто рівень платоспроможності.

10. Коефіцієнт термінової ліквідності обчислюється як відношення оборотних активів високої ліквіднотсі (пп. 3—6 ІІІ розділу активів балансу) до короткострокових пасивів балансу (IV розділ).

11. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (k_ал) відображає відношення абсолютно ліквідних активів до короткотермінових пасивів, тобто , де К_ал — абсолютно ліквідні активи, до яких належать гроші та короткотермінові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери); К_зк — загальна сума короткотермінових зобов’язань (пасивів) підприємства