Моделі на основі інженерного підходу
ü Простота;
ü Зручна у керуванні;
ü Мобільність ресурсів;
ü Не враховує можливість зміни вимог;
ü Інтеграція та виявлення помилок на завершальному етапі;
ü Замовник/користувач не має змоги ознайомитись з системою до кінця розробки;
ü Тривалий час розробки;
ü Великий обсяг документації;
3. Моделі, що враховують специфіку ПЗ (модель на основі створення прототипів, інкрементна модель, спіральна модель).
Ø модель на основі створення прототипів;
Ø інкрементна модель;
Ø спіральна модель.
Модель на основі прототипів
Макетування (Прототипування) - це процес створення моделі потрібного програмного продукту.
Модель може приймати одну з трьох форм:
1) паперовий макет або макет на основі ПК (зображується або малюється людино-машинний діалог);
2) макет, що працює (виконує деякі з необхідних функцій);
3) існуюча програма (характеристики якої потім мають бути поліпшені).
Переваги класичного життєвого циклу:
Ø забезпечує визначення повних вимог до ПЗ;
Ø застосування в проектах з нечіткими вимогами;
Ø втягує користувача в процес розробки;
Ø впорядковує хід конструювання.
Недоліки класичного життєвого циклу:
Ø замовник може прийняти макет за продукт;
Ø розробник може прийняти макет за продукт;
Ø забагато часу на створення прототипу (розробники захоплюються);
Ø недостатня документація;
Ø концентрація зусиль на обмеженому прототипі відволікає розробників від аналізу вимог на всю систему.
Інкрементна модель
Інкрементна модель є класичним прикладом інкрементної стратегії конструювання. На кожному інкременті забезпечує працюючий продукт.
Переваги інкрементної моделі:
Ø отримання функціонального продукту після реалізації кожного інкременту;
Ø стабілізація вимог під час створення певного інкременту за рахунок короткої тривалості створення інкременту, включення в процес користувачів та можливості перенесення не важливих змін на наступні інкременти;
Ø можливість перегляду ризиків, пов’язаних із витратами та дотримування встановленого графіку, в кінці кожного інкременту;
розподілення ризику між декількома невеликими інкрементами, що зменшує їх загальну величину.
Ø спрощення роботи над проектом при зміні складу розробників;
Ø можливість підтримки постійного прогресу продукту, розробників та технологій в ході виконання проекту;
Ø поступове звикання замовника до системи;
Ø можливість оцінки замовником важливих функціональних можливостей продукту на більш ранніх етапах розробки;
Ø незначний час розробки кожного інкременту, що спрощує роботу з потребами замовника.
Недоліки інкрементної моделі:
Ø необхідність повного функціонального визначення системи на початку життєвого циклу, щоб забезпечити визначення інкрементів та управління проектом;
Ø необхідність у чітко визначених інтерфейсах між модулями, яка повязана з різними термінами їх створення;
Ø складність формального аналізу та перевірки окремих інкрементів;
Ø можливість поточної зміни вимог до системи, які вже реалізовані в попередніх інкрементах;
Ø необхідність продуманого планування та проектування;
Ø відсутність ітерації в середині інкрементів.
Застосування інкрементної моделі доцільно в наступних випадках:
Ø при необхідності швидко поставити на ринок продукт, який має функціональні базові властивості;
Ø під час розробки проектів, в яких більшість вимог можна сформулювати заздалегідь, проте більша частина з них може бути сформульована через певний період часу;
Ø для виконання проектів із значним періодом розробки (1 рік та більше);
Ø при розробці проектів з низьким та середнім степенем ризиків;
Ø при виконання продукту із застосуванням нової технології;
Ø при розробці проектів, в яких проміжні версії продуктів повинні бути отримані через регулярні проміжки часу.
Спіральна модель
СП (spiral model, 1988, Баррі Боем) є об'єднанням двох моделей: каскадної і прототипів
.
Переваги спіральної моделі:
Ø найбільш реально (у вигляді еволюції) відображає розробку програмного забезпечення;
Ø дозволяє явно враховувати ризик на кожному витку еволюції розробки;
Ø включає крок системного підходу в ітераційну структуру розробки;
Ø використовує моделювання для зменшення ризику і вдосконалення програмного виробу;
Ø розділення проекту на невеликі частини.
Недоліки спіральної моделі:
Ø новизна (відсутня достатня статистика ефективності моделі);
Ø підвищені вимоги до замовника;
Ø труднощі контролю і управління часом розробки;
Ø складна структура;
висока вартість у випадку невеликих ризиків.
Есть анализ риска.
1. Початковий збір вимог та планування проекту.
2. Початковий збір вимог та планування проекту на основі рекомендацій замовника.
3. Аналіз ризику на основі початкових вимог.
4. Аналіз ризику на основі реакції замовника.
5. Перехід до комплексної системи.
6. Початкових макет системи.
7. Наступний рівень макету.
8. Сконструйована система.
9. Оцінка замовником.
Область применения спиральной модели
Когда важно сообщить каким образом будет происходить увеличение затрат и подсчитать затраты связанные с применением действий из квадранта риска.
Для проектов, выполнение которых сопряжено со средней и высокой степенью риска.
Когда речь идет о применении новой технологии и необходимо протестировать базовые концепции.
Когда пользователи не уверены в своих потребностях.
Когда требования слишком сложные.
При розробці нової функції чи серії продукта.
Когда ожидаются существенные изменения, например при изучении или исследовательской работе, для организации которой не могут себе позволить заранее выделить все необходимые денежные средства и когда в процессе отсутствует финансовая поддержка.
Когда в процессе вовлекаются новые технологии, такие как объектно-ориентированные методы.
При розробці систем, що потребують великого об’єму обчислень (системи прийняття рішень).
4. Сучасні моделі ПЗ (Об’єктно-орієнтована модель, ітеративна модель, модель швидкої розробки).