Висновки

Основна сфера діяльності банків – фінансовий ринок. Вони надають кредити, виконують платіжні операції й широке коло операцій з цінними паперами (імітування, торгівля ними за свій і чужий рахунок, зберігання тощо).

Теоретично фінансових посередників можна поділити на три групи:

• банківські інститути, куди включають не тільки комерційні та ощадні банки, але й різні небанківські установи типу позичково ощадних асоціацій, кредитних спілок. Найбільш поширеною формою фінансових посередників є комерційні банки;

• страхові інститути, пенсійні фонди;

• інвестиційні інститути, фінансові й трастові компанії.

Однак на практиці такий поділ носить умовний характер, оскільки загальною тенденцією є універсалізація банківських структур.

Діяльність ТНБ тяжіє до світових фінансових центрів. Сформувалась глобальна система світових фінансових центрів, які можна розділити на три групи. Найбільш потужні банківські системи мають країни з розвинутою економікою (США, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Італія, Швейцарія, Голландія, Канада). Найбільш активними в міжнародному плані є банки США. Другу групу складають нові індустріальні країни Азії й Латинської Америки, банківська система яких представлена як власними фінансовими установами, так і філіями найбільших іноземних банків. Особливістю розвитку сучасної світової фінансової системи є швидке перетворення таких країн, як Китай, Південна Корея, Бразилія, Мексика в найбільші банківські держави світу. І до третьої групи відносяться країни, де відсутня потужна національна банківська система, але на їх території розміщено багато банків, які належать в основному країнам першої групи. Вони перетворилися в міжнародні фінансові центри в силу їх зв’язків не з національною економікою, а з ринками інших країн. Мова йде про банки в Гонконгу, Сінгапурі, Карибському басейні, Бахрейні.

Зміни, які відбуваються в Європі, ведуть до консолідації фінансових інститутів і створення потужних конкурентів найбільшим японським й американським фінансовим компаніям.

Міжнародні банки вирішують такі завдання: пропозиція широкого кола фінансових послуг, отримання доступу на ринки, реагування на ринкову кон’юнктуру і підвищення прибутковості.

Група Світового банку охоплює Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФВ) і Міжнародне агентство з гарантування інвестицій (МАГІ). Ці організації призначені для надання фінансової підтримки найменш розвинутим країнам як на приватних, так і на державних засадах.

Література:

1. Ревинский И.А. Международная экономика и мировые рынки: Учебное пособие. – Новосибирск: Издательство НГПУ, 1998. –С. 261-286.

2. Семёнов К.А. Международные валютные и финансовые отношения. – М.: Издательство ТЕИС, 1999. – С. 148-170.

3. Международные экономические отношения / Под.ред. В.Рыбалкина. – М.: Журнал «Внешнеэкономический бюллетень», 1997. – С. 240-267.

4. Максимова Л.М., Носкова И.Я. Международные экономические отношения: Учебное пособие. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – С. 123-135.

5. Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпченко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – К.: Либідь, 2000. – С. 146-182.

6. Кучеренко В. Мировые финансовые ринки // Финансовая тема. - №4, 1998. – С. 23-47.

7. Шишиков Ю. Мировая финансовая система: необходимость реформ. - // Мировая экономика и международные отношения, №11, 1999. – С. 3-8.