Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпора - копия.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
18.04.2019
Размер:
252.31 Кб
Скачать

Рівень життя населення

Досягнення:

  • зростання життєвого рівня населення України;

  • збільшення мінімальної та середньомісячної зарплатні, пенсій, стипендій; призначення пенсій колгоспникам;

  • збільшення майже в 5 разів загальної суми виплат та пільг за рп хунок громадських фондів;

  • введення в експлуатацію великої кількості житлових будинкін, шкіл, будинків культури;

  • низькі ціни на житло та комунальні послуги;

  • безкоштовні медицина та навчання;

  • призначення грошової допомоги малозабезпеченим сім’ям із не­повнолітніми дітьми;

  • можливість безкоштовного користування підручниками у серед­ній школі;

  • поліпшення транспортного обслуговування населення (дешевий проїзд, нові маршрути, відкриття метрополітену в Харкові тощо).

Кризові явища:

  • відставання за якістю життя від сусідніх європейських країн;

  • невідповідність обсягів виробництва та реалізації товарів народ­ного споживання потребам населення; дефіцит споживчої про­дукції;

  • недостатні розміри пенсій навіть після їх підвищення;

  • неспроможність ефективно вирішити житлову проблему: низька якість житла, великі черги на його отримання, хибна практика розподілу квартир в умовах відсутності дійсного громадського контролю;

  • великий розрив між рівнями соціального забезпечення села та міста;

залишковий принцип фінансування соціальної сфери; низька якість медичних послуг, нестача медикаментів й облад­нання;

прихована інфляція;

зростання розриву між життєвими рівнями звичайних громадян та «номенклатури»;

уповільнення темпів зростання прибутків населення.

Такі досягнення показників у різних галузях розвитку призвели більше до негативних наслідків, ніж до позитивних. Саме у такому впровадження і криються негативні наслідки для населення.

  1. Національно-демократичний рух в Україні в 1960-1980-х роках. Українське дисиденство.

3агостр Дисиденство – це опозиційний рух проти панівного державного ладу, протистояння офіційній ідеології та політиці.Рух характеризувався у 50-60-ті рр. неорганізованістю і обмеженістю(В Україні налічувалося не більше тисячі активних дисидентів, проте співчувало їм багато тисяч.), а у 60-8—ті більшою впевненістю дій та намірами чіткими.. Українські дисиденти були реформістами, а не революціонерами і закликали не до збройної боротьби, а до інтелектуальної.

Перші прояви дисидентського руху відносяться до кінця 50-х років, коли на Західній Україні виникло декілька невеликих таємних груп. Серед них найбільш відома, створена в 1958 році у Львові Левком Лук'яненком - "Українська Робітничо-селянська Спілка" (УРСС).МЕТА: "стати абсолютно ні від кого незалежною самостійною державою з широко розвиненим соціалістичним державним устроєм" та "завоюванням демократичних прав".Форми діяльності дисидентіву 60-8-ті рр.:1.створ. підпільних і легальних груп та організ-ій.2.розповсюдження нелегальних видань з забороненими творами.3.порушення нац.. проблеми на симпозіумах та конференціях.4.організація шевченківських свят, вечорів лесі Укр., І.Франка..5.створ. гуртків вивч. Вітчизняної іст.,клубів творчої молоді.6.організація мітингів протесту, демонстрацій,7.насилання письмових заяв до вищих органів влади СРСР та УРСР,до міжнародних орг..видатні представники дисидентського руху:М.Го инь,В.Стус, В.Чорновіл,М.Руденко,С.Хмара,І.Світличний.

У 1960 р. члени групи Лук'яненко, Кандиба та інші були заарештовані КДБ і засуджені на тривалі строки ув'язнення.

Поглиблення загальної кризи тоталітарного посилення ладу спричиняло посилення правозахисного руху в його різних формах. Активізація дисидентства проявилася в поширенні самовідданості і мужності борців за свободу. Інтервенція СРСР і його сателітів у Чехословаччину в 1968 р. була імпульсом нової хвилі протестів, а міжнародна розрядка прискорила структурування дисидентського руху. В Україні правозахисники стимулювали національне відродження, нерозривно пов'язуючи боротьбу за волю з ідеєю незалежності. Праці І. Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?", М. Брайчевського "Приєднання чи возз'єднання?", Є. Сверстюка 'Собор у риштованні", В. Мороза "Репортаж із заповідника ім. Берії",

Цінним джерелом інформації й організації дисидентського руху став самовидавний журнал "Український вісник" (випуски 1-8,1970-1974 рр.).

Лідером релігійного дисиденств був Йосип Тереля.Мета:1.боротьба за свободу совісті та віросповідань,2.боротьба за вільне здійснення реліг. Обрядів, повернення храмів віруючим,3.звільнення засуджених за релігійні переконання,4.реабілітація страчених служителів культу,5.створ.комітету з захисту УГКЦ.

В 1975 р. СРСР підписав Гельсінську угоду і зобов'язався шанувати громадянські права людини. Користуючись цим, дисиденти почали створювати громадські групи сприяння виконанню Гельсінської угоди. Перший Гельсінський комітет було засновано у Москві в травні 1976 р., а у листопаді цього ж року в Києві з'явилася Українська Гельсінська група, її очолив письменник Микола Руденко. Група налічувала 37 учасників, серед яких були дисиденти, націоналісти, релігійні активісти: П. Григоренко, В. Стус, Л. Лук'яненко, О. Бердник, В. Чорновіл, О. Тихий, С. Каравансь-кий, Ю. Шухевич, О. Мешко, отець В. Романюк. Це була легальна організація і діяла вона в межах чинного законодавства та міжнародних угод.

До 1980 р. три чверті членів її були заарештовані і отримали великі терміни ув'язнення. Решту було вислано, а деякі емігрували і в 1980 р. створили закордонне представництво у Нью-Йорку.