39. Типи виробництва та їх техніко-економічна характеристика.

Типи виробництва – це класифікаційна категорія вир., яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність та обсяг випуску продукції:

+ одиничне: широка номенклатура, малий обсяг випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не повторюється; робочі місця переважно характеризуються виконанням різноманітних операцій над різними деталями в межах технологічних можливостей устаткування – універсальне, розміщується однотипними технологічними групами і потребує висококваліфікованих робітників.

+ серійне: обмежена номенклатура продукції; виготовлення окремих виробів повторюється певними партіями, обсяг випуску яких буває досить значний; на роб. місцях виконується операції над обмеженою номенклатурою деталей; устаткування – універсальне та спеціальне, розміщується за технологічним і предметним принципом; кваліфікація – середня;

Залежно від широти номенклатури, величини партії та періодичності їх обробки: дрібносерійне, середньо серійне, великосерійне.

+ масове: вузька номенклатура; великий обсяг безперервного і тривалого виробництва однакових виробів; роб. місця характеризуються постійним виконанням однієї операції над одним предметом праці; устаткування – вузькоспеціалізоване; розташування за предметним принципом

+ дослідне: виготовлення зразків або партій виробів для проведення дослідних робіт, випробувань, доопрацювань конструкцій; близьке до одиничного.

Задля визначення: кількісною характеристикою типу виробництва є рівень спеціалізації роб. місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операції, який показує середню кількість технологічних операцій, яка припадає на 1 роб. місце за місяць.

більше 40 – одиничне

від 20 до 40 – дрібносерійне

від 10 до 20 – середньо серійне

від 1 до 10 – великосерійне

1 – масове

40. Виробничий цикл та його структура.

Виробничий цикл – це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію:

- час виробництва

- час перерв: перерви у роб. час (перерви партіонності і чекання) + перерви у нероб. час

Перерви партіонності – виникають тоді, коли предмети праці обробляються партіями.

Перерви чекання – виникають внаслідок не синхронності операції виробничого процесу (роб. місця – зайняті).

У дискретних виробництвах істотну частку виробничого процесу займають перерви: найбільш тривалі – одиничне; мінімальні – масове.

Для виробів із тривалим циклом, його величина обчисл. у календарних днях (всі перерви). Короткі цикли (до 5 днів) обчисл. у роб. днях.

Осн. складовою вир. циклу є тривалість технологічної операції, яка становить технологічний цикл.

Технолог. цикл обробки партії предметів на 1 операції, його тривалість:

Способи поєднання операції технологічного процесу (способи передачі предметів):

послідовне – наступна операція починається тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції. (одиничне і серійне – найдовше)

паралельне – характеризується тим, що кожний предмет праці, після закінчення етапу, відразу передається на наступну операцію. малогабаритні передаються транспортними партіями. (масове та великосерійне – найменш тривале)

змішане – обробка предмета праці починається до закінчення обробки на попередній, але за умови, що партія обробл. на кожній операції безперервно. (якщо обробляються великими партіями – великосерійне)

Для обчислення виробничого циклу обробкт партій предметів поряд із технолог. циклом, визначають такі його елементи: тривалість природних процесів, допоміжних операцій та між операційних перерв.

Вир. цикл обробки партії предметів у календарних днях для послідовного поєднання операцій:

Особливість обчислення вир. циклу складного виробу: попередні методики виходили з того, що готовий виріб одержують унаслідок послідовного виконання операцій над тим самим предметом праці.

Для складних виробів, які складаються з сукупності елементів, які оброблюються певною мірою паралельно спочатку обчислюються виробничі цикли окремих деталей, при цьому будується цикловий графік (сітковий або стрічковий) з урахуванням паралельності окремих процесів – графо-аналітичний метод.