- •1.Необхідність, зміст та ознаки фінансів.
- •2.Етапи становлення та розвитку фінансової науки.
- •3.Функції та роль державних фінансів.
- •4. Зміст і структура фінансової системи
- •5.Взаємозв’язок окремих ланок фінансової системи, їх характеристика.
- •6. Фінансовий механізм реалізації фінансової політики.
- •7. Фінанси в системі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту
- •8. Сутність і види державної фінансової політики
- •9. Призначення, економічна суть та ознаки бюджету
- •10. Структура і принципи побудови бюджетної системи України
- •11. Бюджетна система України та зарубіжних країн
- •12. Типи бюджетних систем
- •13. Призначення бюджетної класифікації
- •14. Функціі органів законодавчої та виконавчої влади у бюджетному процесі
- •15. Призначення та роль державного бюджету
- •16. Сутність, структура та динаміка доходів і видатків державного бюджету
- •17. Бюджетна класифікація.
- •18. Бюджетний дефіцит: види, джерела фінансування та економічні наслідки.
- •19. Бюджетний процес та основні функції його учасників
- •20. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями
- •21. Роль та функції Міністерства фінансів України в системі управління фінансами.
- •22. Суть та ознаки програмно-цільового методу планування видатків бюджету
- •23. Місцеві бюджети, їх призначення та роль у бюджетній системі.
- •24. Структура доходів місцевих бюджетів
- •25. Критерії розмежування видатків між місцевими бюджетами
- •26. Становлення та розвиток державного казначейства України
- •27. Роль місцевих фінансових органів в управлінні фінансами
- •28. Державні органи фінансового контролю в Україні
- •29. Проблеми стабілізації та оздоровлення бюджетної системи України
- •30. Шляхи оздоровлення системи державних фінансів України.
- •31. Шляхи вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні.
- •32. Економічна природа державного кредиту як складової державних фінансів
- •33. Державний борг: структура, динаміка та методи його обслуговування
- •34. Міжбюджетні трансферти в Україні та формульний метод їх розрахунку
- •35. Пдв: порядок розрахунку та проблеми адміністрування
- •36. Пенсійний фонд України, порядок його формування та використання коштів
- •37. Передумови виникнення й розвитку податків.
- •38. Перспективи та напрямки реформування пенсійної системи в Україні
- •39. Податок з доходів фізичних осіб: порядок розрахунку та сплати.
- •40. Податок на прибуток підприємств: порядок розрахунку та сплати.
- •41. Прибуток підприємницьких структур та принципи його оподаткування.
- •42. Співробітництво України з міжнародними фінансовими інститутами
- •43. Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасової втрати працездатності і витратами зумовленими народженням і похованням.
- •44. Формування та використання коштів позабюджетних фондів соціального призначення
- •45. Вплив системи оподаткування підприємств на їх фінансово-господарську діяльність
- •46. Економічна природа й призначення міжнародних фінансів
- •47. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
- •48. Зміст і принципи фінансового планування на підприємстві
- •49. Зміст та основні принципи організації фінансів підприємницьких структур
- •51. Економічна суть податків, їх ознаки, функції та класифікація
- •53. Види фінансового планування на підприємстві
- •54. Зміст та основні принципи організації фінансів підприємницьких структур різних форм. Власності.
- •55. Напрями реформування податкової системи України.
- •56. Перспективи та напрямки реформування пенсійної системи в Україні
- •59. Правові і організаційні форми бюджетної системи
- •60. Соціальне страхування в Україні та перспективи його розвитку на сучасному етапі.
- •61. Становлення та розвиток податкової системи України
- •62. Міжнародна фінансова політика та фінансова безпека
- •63. Фінансові показники оцінки фінансового стану підприємств
- •65. Формування та використання коштів централізованих фондів
- •66. Оподаткування підприємств
- •67. Оподаткування населення
- •68. Податок з доходів фізичних осіб
- •69. Податок на землю.
- •70. Податок з власників транспортних засобів
32. Економічна природа державного кредиту як складової державних фінансів
Державний кредит – залучення тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб на внутрішньому та зовнішньому ринках для покриття дефіциту бюджету, реалізації інвестиційних проектів на умовах платності, строковості, обов’язкового повернення.
Держава для своїх потреб може мобілізувати фінансові ресурси у виді державного кредиту (держава – позичальник, юридичні і фізичні особи – кредитори). Також держава може виступати в ролі кредитора, надаючи позику юридичним та фізичним особам, а також у ролі гаранта, коли бере на себе відповідальність за повернення позик.
За своїм економічним змістом державний кредит – це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом є вільні кошти юридичних та фізичних осіб.
Найпоширенішою формою державного кредиту є позики. Залежно від способу виплати доходу позики поділяють на:
- процентні позики(власники облігацій отримують твердий дохід у формі процента від номінальної вартості облігацій);
- виграшні позики (весь дохід власники облігацій одержують у формі виграшу. Дохід виплачується за тими облігаціями, на які випав виграш);
- безпрограшні позики (випускаються з умовою, що протягом строку дії позики виграшними будуть всі облігації);
- безпроцентні позики (не передбачають виплати доходу, але гарантують одержання товару).
За строками погашення позики поділяють на короткострокові (до 5 років) і довгострокові (понад 5 років).
За методами розміщення розрізняють позики добровільні та примусові. Облігації добровільних позик вільно продаються і купуються банківськими установами. Державні позики можуть бути облігаційними і безоблігаційними.
Наступною формою державного кредиту є передавання ощадними установами коштів населення, які розміщені в ощадному банку чи в інших ощадних установах держави, для покриття своїх витрат (випуск білетів державної скарбниці, сертифікатів або оформлення безоблігаційних позик);
Сьогодні найпоширенішою формою державного кредиту є використання державою коштів позикового фонду. Держава мобілізує через кредитні установи частину кредитних ресурсів на покриття своїх витрат. Ця форма державного кредиту зумовлює інфляційні процеси.
До державного кредиту належить також міждержавний кредит, коли одні держави виступають кредиторами, а інші — позичальниками. Величину позик і нарахованих процентів включають до державного боргу.
У сучасних умовах кредиторами держави можуть бути міжнародні фінансові інститути. До їх числа належать СБ, МФВ, ЄБРР тощо. Позики міжнародних фінансових інститутів є формою існування та функціонування іноземного капіталу, і для країни-позичальника заборгованість перед ними становить державний борг.
Для кожної країни питання як зовнішньої, так і внутрішньої заборгованості завжди актуальні. На обслуговування боргів відволікаються значні фінансові ресурси, збільшується навантаження на бюджет держави, посилюються інфляційні процеси.
Дер-ва для фінансування своїх потреб може мобілізовувати фін. ресурси у формі держ. кредиту.У цьому разі вона є позичальником, а н-ня і підприємницькі стр-ри, тобто фіз. і юр.особи,-кредитодавцями. Держ. кредит має строк повернення і ціеу в формі процента. Д.к. буває внутрішнім і зовнішнім. У сфері міжнар. екон. відносин. дер-ва виступає в ролі як кредитора так і позичальника. За своєю економічною сутністю держ. кредит-це форма вторинного перерозподілу ВВП. Його джерелом є вільні кошти н-ня, підприємстві установ.Використання держ. кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження дер-ви. Їхня доцільність при покритті дефіциту б-ту зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища дер-ви, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.