- •1.Необхідність, зміст та ознаки фінансів.
- •2.Етапи становлення та розвитку фінансової науки.
- •3.Функції та роль державних фінансів.
- •4. Зміст і структура фінансової системи
- •5.Взаємозв’язок окремих ланок фінансової системи, їх характеристика.
- •6. Фінансовий механізм реалізації фінансової політики.
- •7. Фінанси в системі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту
- •8. Сутність і види державної фінансової політики
- •9. Призначення, економічна суть та ознаки бюджету
- •10. Структура і принципи побудови бюджетної системи України
- •11. Бюджетна система України та зарубіжних країн
- •12. Типи бюджетних систем
- •13. Призначення бюджетної класифікації
- •14. Функціі органів законодавчої та виконавчої влади у бюджетному процесі
- •15. Призначення та роль державного бюджету
- •16. Сутність, структура та динаміка доходів і видатків державного бюджету
- •17. Бюджетна класифікація.
- •18. Бюджетний дефіцит: види, джерела фінансування та економічні наслідки.
- •19. Бюджетний процес та основні функції його учасників
- •20. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями
- •21. Роль та функції Міністерства фінансів України в системі управління фінансами.
- •22. Суть та ознаки програмно-цільового методу планування видатків бюджету
- •23. Місцеві бюджети, їх призначення та роль у бюджетній системі.
- •24. Структура доходів місцевих бюджетів
- •25. Критерії розмежування видатків між місцевими бюджетами
- •26. Становлення та розвиток державного казначейства України
- •27. Роль місцевих фінансових органів в управлінні фінансами
- •28. Державні органи фінансового контролю в Україні
- •29. Проблеми стабілізації та оздоровлення бюджетної системи України
- •30. Шляхи оздоровлення системи державних фінансів України.
- •31. Шляхи вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні.
- •32. Економічна природа державного кредиту як складової державних фінансів
- •33. Державний борг: структура, динаміка та методи його обслуговування
- •34. Міжбюджетні трансферти в Україні та формульний метод їх розрахунку
- •35. Пдв: порядок розрахунку та проблеми адміністрування
- •36. Пенсійний фонд України, порядок його формування та використання коштів
- •37. Передумови виникнення й розвитку податків.
- •38. Перспективи та напрямки реформування пенсійної системи в Україні
- •39. Податок з доходів фізичних осіб: порядок розрахунку та сплати.
- •40. Податок на прибуток підприємств: порядок розрахунку та сплати.
- •41. Прибуток підприємницьких структур та принципи його оподаткування.
- •42. Співробітництво України з міжнародними фінансовими інститутами
- •43. Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасової втрати працездатності і витратами зумовленими народженням і похованням.
- •44. Формування та використання коштів позабюджетних фондів соціального призначення
- •45. Вплив системи оподаткування підприємств на їх фінансово-господарську діяльність
- •46. Економічна природа й призначення міжнародних фінансів
- •47. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
- •48. Зміст і принципи фінансового планування на підприємстві
- •49. Зміст та основні принципи організації фінансів підприємницьких структур
- •51. Економічна суть податків, їх ознаки, функції та класифікація
- •53. Види фінансового планування на підприємстві
- •54. Зміст та основні принципи організації фінансів підприємницьких структур різних форм. Власності.
- •55. Напрями реформування податкової системи України.
- •56. Перспективи та напрямки реформування пенсійної системи в Україні
- •59. Правові і організаційні форми бюджетної системи
- •60. Соціальне страхування в Україні та перспективи його розвитку на сучасному етапі.
- •61. Становлення та розвиток податкової системи України
- •62. Міжнародна фінансова політика та фінансова безпека
- •63. Фінансові показники оцінки фінансового стану підприємств
- •65. Формування та використання коштів централізованих фондів
- •66. Оподаткування підприємств
- •67. Оподаткування населення
- •68. Податок з доходів фізичних осіб
- •69. Податок на землю.
- •70. Податок з власників транспортних засобів
22. Суть та ознаки програмно-цільового методу планування видатків бюджету
Програмно-цільовий метод складання бюджету було запропоновано у США в середині 1960-х років. Відтоді практика програмно-цільового методу складання бюджету поширилася на цілу низку інших країн. Сьогодні більшість країн ЄС надають допомогу іншим країнам саме у формі програм, після здійснення яких ЄС прагне бачити досягнення конкретних результатів.
Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання і виконання бюджету в розрізі бюджетним програм.
програмно-цільовий метод формування бюджету застосовує зовсім інший підхід до формування бюджету, особливістю якого є те, що процес починається із зосередження уваги спершу на результатах, яких необхідно досягти в державному секторі, а вже потім ставиться питання про те, які ресурси слід використати для досягнення цих результатів. Результати в цій системі - це те, чого уряд має намір досягти, або цілі, яких він досягає, здійснюючи певні заходи в державному секторі.
Завдяки тому, що програмно-цільовий метод складання бюджету зосереджує увагу на результатах та досягненнях діяльності уряду та його структур, він дозволяє посилити дієвість та ефективність державного сектора. В аналітичному плані він запроваджує в бюджетний процес важливі елементи аналізу зіставлення витрат і досягнутих результатів. Цей аналіз є інструментом оцінки програм, який забезпечує схвалення та здійснення у бюджетній сфері тих програм, результати від реалізації яких (що можуть бути визначені кількісно) перевищуватимуть витрати на них. За умови, коли результат важко оцінити кількісно, нерідко застосовується дещо менш потужний критерій ефективності, а саме критерій ефективності витрат. Аналіз ефективності витрат спонукає розробників бюджетної політики шукати такий метод досягнення тієї чи іншої цілі, який пов'язаний із якнайменшими витратами.
Завдяки тому, що програмно-цільовий метод складання бюджету формує систему звітування та оцінки роботи, він забезпечує вищий рівень прозорості ухвалення рішень у державному секторі. При застосуванні програмно-цільового методу як суспільство в цілому, так і законодавча гілка влади можуть отримати значно чіткішу картину того, що робить головний розпорядник бюджетних коштів і для чого він взагалі існує, чого він намагається досягнути, яким чином він намагається це здійснювати і, в кінцевому результаті, наскільки успішно він це здійснює. Ця чітка картина, у свою чергу, сприяє створенню такого клімату для розробки політики, в якому стає можливим приймати більш раціональні фінансові рішення стосовно рівня та складу видатків бюджету.
Із запровадженням програмно-цільового методу складання бюджетів помітно змінюється характер обговорення державної політики. Акцент переноситься з потреби в коштах для утримання бюджетних установ на те, які результати будуть від використання бюджетних коштів, тобто забезпечується ефективність їх використання. Розробники політики зосереджують свою увагу на тому, що одержує суспільство за ті кошти, які воно витрачає. Замість того, щоб ставити питання, чи правильно витрачаються кошти при виконанні бюджетного плану, спочатку піднімаються питання про те, наскільки добре витрачаються кошти при досягненні цілей державної політики.
Таким чином, запровадження програмно-цільового методу до складання та виконання бюджету має такі переваги:
1. забезпечення прозорості бюджетного процесу, що чітко визначає цілі і завдання, на досягнення яких витрачаються бюджетні кошти, підвищення рівня контролю за результатами виконання бюджетних програм;
2. забезпечення за результатами виконання бюджету здійснення оцінки діяльності
учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та викон¬ання завдань, а також проведення аналізу причин неефективного виконання
бюджетних програм;
3. упорядкування організації діяльності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування і виконання бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності за реалізацію кожної бюджетної програми між визначеними головним розпорядником бюджетних коштів відповідальними виконавцями бюджетних програм;
4. посилення відповідальності головного розпорядника бюджетних коштів за до-
тримання відповідності бюджетних програм законодавче визначеній меті його діяльності, а також за фінансове забезпечення бюджетних програм і результати їх виконання;
5. підвищення якості розроблення бюджетної політики, ефективності розподілу і
використання бюджетних коштів.