10. Формування системи задач прогнозування розвитку економіко-виробничих систем

Поряд із ускладненнями завдання вибору раціонального варіанту розвитку існують труднощі з оцінкою взаємо­зв'язків елементів економіко-виробничих систем, з визначенням цілей і задач фірми та її підрозділів, а також із визначенням меж характе­ристик альтернатив. Відбір кращих варіантів є дуже важливим, але надзвичайно складним завданням.

Різні затрати на створення і розвиток економіко-виробничих систем пояснюються насамперед ускладненнями.

Все це дає підстави твердити, що створення і розвиток економіко-виробничих систем як економічного об'єкта пов'язане з значним ризиком вибору варіанту, який не повною мірою відповідає обраній меті функціонування системи. Отже, на перший план виходять проблеми вибору перспективних напрямків. Ці проблеми стають ключовими в управлінні економіко-виробничою системою.

У разі великої різноманітності задач прогнозування виникає необхідність урізноманітнення інструментарію прогнозування. Методи прогнозування розраховані, як правило, для простих об'єктів. Для використання цих методів у випадку складних об'єктів необхідно спрощувати опис до рівня стабільної роботи цих методів.

Якщо під економіко-виробничою системою вважати виробниче підприємство, то в систему прогнозування його розвитку вважається за доцільне включити такі підсистеми:

• формування комплексу задач розвитку підприємства;

• формування системи функцій, які забезпечили б вирішення обраного комплексу завдань розвитку підприємства;

• визначення системи засобів реалізації функцій для вирішення поставлених завдань;

• визначення комплексних критеріїв ранжування альтернатив розвитку;

• відбір раціональних альтернатив, оцінка їхньої адаптивності до прогнозованих змін зовнішнього середовища та змін внутрішньої структури підприємства;

• формування системи показників, які забезпечували б реалізацію оптимального розвитку підприємства.

Може виявитися, що множина прогнозованих допустимих варіантів розвитку виявиться порожньою. У такому випадку маємо невідповідність поставленої мети і засобів її досягнення. Це зумовлює неможливість створення перспективної системи завдань розвитку без усунення факторів перешкод досягнення поставленої мети. В такому випадку необхідно або переглянути поставлену мету, або провести дослідження, направлені на пошук можливостей розширення межі допустимих варіантів, звичайно через зв'язок із зовнішнім середовищем.

Формування системи задач вимагає комплексного розгляду проблеми розвитку підприємства з урахування її взаємозв'язку із зовнішнім середовищем. Можна умовно виділити три основних складових системи завдань. До першої треба віднести завдання, які оперативно ставить зовнішнє середовище.

До другої складової системи завдань відноситься визначення впливу підприємства через результати своєї діяльності на об’єкти зовнішнього середовища.

Третя складова системи завдань – визначення вимог до умов функціонування підприємства як економіко-виробничої системи і погодження цих умов з цілями (метою), які ставлять перед розвитком підприємства.

Загалом процес формування системи завдань прогнозування розвитку підприємства може бути таким.

На основі завдання на прогнозування у вигляді оперативних задач розвитку підприємства, використовуючи максимально формалі­зовані процедури, формуються моделі системи задач прогно­зування, скла­да­ються прогнози об'єктів впливу і можливих умов функціонування підприємства. На основі цих завдань експерт­ними процедурами досліджуються можливі множини елементів системи задач. Такі розрахунки здійснюються за декількома напрямами розвитку підприємства, які визначають експерти. На основі отриманих прогнозних рішень здійсню­ється структуризація системи задач, яка підлягає аналізу відповідних експертів.