18. Текст як основна складова інформаційного повідомлення.

Кожне повідомлення має свій текст, як і сукня шиється з тканини. Поняття "текст" так і перекладається: тканина. Загальна методологія вивчення текстів називається контент-аналіз (семантичний аналіз – приклад про "Літературну газету" з московською орієнтацією). Інший метод – лінгвістичний контент-аналіз належить лінгвістам. Кожен літературний текст характеризується своїми, чисто граматичними особливостями: довжиною абзаців і фраз, порядком слів у реченні і т.д. Документалістичний контекст-аналіз використовує інформаційні параметри мови і повідомлення і важливим у поточній роботі з документами.

Якщо записати в чисельнику інформаційний об’єм документа, а в знаменнику фізичний, отримаємо компактність тексту, яка , як відомо, збільшується зі зменшення розміру шрифту, інтервалу між рядками, ширини полів і пробілів. Якщо в чисельник поставити інформаційну ємність, а в знаменнику – інформаційний об’єм, отримаємо нову характеристику тексту – інформаційну щільність.

Інформаційна щільність залежить від мови і стилю, прийнятого в даній країні, притаманного даній галузі, характерного для даного автора. Так, текст англійською мовою, як правило, більш щільніший, ніж німецькою; стаття, надрукована в США, відрізняється більшою щільністю щодо статті з Великобританії. Фізик пише щільніше, ніж історик. Коли щільність дуже низька, говорять про "воду"; книга з текстом дуже високої щільності – "настільна" книга: її неможливо одразу всю прочитати, доводиться відкладати, думати, повертатися і повільно рухатись далі.

Документ із малою щільністю легко переглядати, швидко гортаючи сторінки. При відносно великій щільності доводиться читати все.

Протягом тексту великого твору (чи то монографія, роман чи драматичний спектакль) щільність змінюється таким чином: спочатку вона повільно зростає, приваблюючи простотою і доступністю викладу, досягає максимуму приблизно до кінця першої третини інформаційного об’єму, потім зменшується, досягає мінімуму перед кінцем, і в самому кінці спостерігається сплеск за рахунок резюме.

Наступною характеристикою тексту є проточність: відношення кількості нових дескрипторів до всіх дескрипторів даного розділу (чи добре

логічно зв’язаний текст, чи нема в ньому шматків, аби як пов’язаних між собою, чи не є монографія псевдомонографією, автори якої поділили роботу і т.д.).

Звичайно, у збірці статей проточність вища, ніж у монографії, але вона може бути дуже високою, тому що тоді виникає сумнів у значимості складової частини документа як такої.

Щоб отримати досить повне уявлення про документалістичний контент-аналіз (чи інформаційний), розгляньмо і четверту характеристику – аспектність тексту. Повторюваність одного дескриптора – показник його аспектності, наскільки він вписується в аспект оповіді. середня повторюваність усіх дескрипторів – показник мірності простору. (Дескриптор – елемент цифрової мови в літературному тексті, значиме слово чи словосполучення, що має смислове навантаження). Якщо простір багатомірний, ознак може бути небагато, але вони будуть часто повторюватись. тут при письмовому викладі матеріалу тяжко вбачати аспект.