25. Законодавство та Судова практика держав-членів щодо взаємодії права Євросоюзу та міжнародного права.

26. Правові засади управління інтеграційними процесами у Євросоюзі.

В останє десятиріччя інтеграційні процеси в ЄС пожвавлюються. Управління даними процесами відбувається в першу чергу інститутами ЄС – Європейський парламент, Європейська рада, Рада, Комісія, Суд, Європейський центральний банк, Рахункова палата. Певний тягар в управління даною сферою покладено саме на договірний механізм інтеграції, який являє собою систему міжнародних угод, за допомогою яких спрямовується розвиток інтеграційних процесів у цьому об*єднання. Всі ці договори регулюють відносини між суб*єктами європейської інтеграції в системі Євросоюзу, якими є держави-члени, інтеграційні об*єднання, фізичні та юридичні особи держав-членів.

Специфікою зазначеного договірного механізму полягає в тому, що його складовою є установчі договори про Євросоюз, з усіма особливостями таких актів, оскільки вони слугують основою та правовими рамками функціонування політ. організму. Договірний механізм інтеграції в ЄС базується на установчих договорах, складовими яких є протоколи та додатки. Допоміжні матеріали для тлумачення договорів і протоколів-декларації. Практика функціонування ЄС свідчить про те, що його установчі документи не відрізняються за своєю природою від інших між нар договорів, які створюють міжнародні міжурядові організації ібо між нар органи, які підпадають під дію Віденських конвенцій з права між нар угод, а також основних принципів сучас між нар права.

У цілому, на відміну від статутів багатьох між нар організацій, установчі докумети, що закладають основи європ інтеграції, здійснюваної в межах ЄС, не включають якихось загальних положень, які передбач досягнення цілей цих документів за допомогою між нар угод

Частина між нар угод у межах ЄС укоадається між державами-членами з використанням інститутів цих інтеграційних об*єднань, зокрема Ради. У цих випадках Равда діє не як орган Євросоюзу, а як дипломатична конференція представників держав-членів.

Отже, управління інтеграційними процесами в ЄС здійснюється при вирішальному впливі інституційного механізму :норми, які регулюють інтеграційні процеси, створюються не шляхом укладання між нар угод, а переважно за допомогою постанов, що приймаються інститутами Євросоюзу.

27. Основні елементи організаційно-правового механізму Євросоюзу.

Функціонування організаційно-правового механізму Євросоюзу можливе завдяки діяльності інститутів об*єднання. Головним змістом діяльності інститутів ЄС є прийняття постанов, передбачених в установчих документах.

Право ЄС не встановлює ієрархії постанов інститутів Союзу, ухвалених на основі положень установчих договорів. Дається лише їхній перелік, визначається їхня кваліфікація, спосіб ухвалення і застосування. Дорозуміла ієрархія існує переважно у випадках, коли постанова ухвалюється на основі базового акта з метою його виконання.

Основними елементами елементами організаційно-правового механізму ЄС згідно з ДФЄС є регламенти, директиви, рішення, рекомендації та висновки.

Регламенти мають загальне застосування, вони є обов*язковими в усіх своїх елементах і мають прямо застосовуватися в усіх державах-членах. Більшість регламентів виступають актами уніфікації правил, які регулюють здійснення європейської інтеграції.

Директиви мають обов*язкову силу лише стосовно результату, котрий повинен бути досягнутий кожною державою-членом, який вони адресовані. При цьому національні інстанції залишають за собою компетенцію щодо вибору форми та засобу здійснення положень директиви. Директиви зобов»язують держави-члени ввести у своє право однакові норми відповідно до вказівок, що закріплені в її тексті. Держави-члени самі вибирають форму акта, за допомогою якого приписи норм, що закріплені у директивах, вводяться у національні правові системи.

Рішення, на відміну від регламентів, не мають загального застосування і зобов*язують лише тих, кому вони адресовані, а на відміну від директив є обов*язковими в усіх своїх елементах. Рішення часто є засобом реалізації інших актів інститутів ЄС і мають індивідуальний характер, тобто стосуються лише визначених випадків.

Рекомендації та висновки не мають обов*язкової сили. рекомендації спрямовані на те, щоб спонукати держави, яким вони адресовані, до дій, визначених цими актами. Висновки являють собою викладення інститутами точки зору на отриманий запит.

Звичайна законодавча процедура полягає в ухваленні регламенту, директиви чи рішення спільно Європарлам і Радою на пропозицію від Комісії. Спеціальна процедура передбачає ухвалення регламенту, директиви чи рішення спільно Європарламентом за участю Ради або Радою за участю Європарламенту.

Поширеною є практика видання не законодавчих актів Лісабонські договори серед обов*язкових незаконод актів виділяють делеговані і виконавчі.