- •Предмет психології.
- •2. Напрями психології: біхевіоризм, психоаналіз, гуманістична психологія.
- •3. Галузі психології:
- •4. Основні методи психології.
- •5. Предмет педагогіки.
- •6. Галузі педагогіки:
- •7. Поняття про психіку
- •8.Види психічних явищ
- •9.Інстинкти, навички,Інтелектуальна поведінка
- •10. Будова нервової системи
- •12. Перша і друга сигнальні системи
- •13.Стадії сну
- •14.Поняття здоровя
- •15.Фактори здоров я
- •15 Психосоматичні розлади
- •20. Поняття про самосвідомість
- •21. Психологічний захист
- •22. Види психологічних захистів
- •40.Поняття про психічний стан
- •24. Сновидіння
- •28. Поняття про відчуття, його види та вл-сті.
- •36.Поняття про уяву
- •37. Поняття про емоції, їх види.
- •38. Поняття про волю. Вольова регуляція д-сті
- •39. Вольові якості особистості
- •41.Характеристика окремих психічних станів
- •42.Методи регуляції психічних станів
- •43.Людина, Ідивід , особистість, Індивідуальність
- •46.Поняття про темперамент
- •49. Вчення Павлова про темперамент
- •51. Психічні властивості різних типів темпераменту
- •52. Поняття про інтелект
- •53. Коефіцєнт інтелекту
- •55. Схильності , здібності
- •56.Поняття про характер, його структуру і властивості
- •57. Теорія акцентуацій характеру за к.Леонгардом. 58. Поняття про акцентуацію
- •59. Характеристика різних акцентуацій особистості.
- •61.Локус контролю.
- •63.Потреба, мотив, мотивація
- •65. Поняття про спрямованість
- •66. Типи спрямованості
- •68.Рівень домагань
- •69. Самооцінка
- •71.Розвиток , концепція розвитку людини: біогенетична , соціогенетична
- •74. За е . Еріксоном
- •75Поняття про діяльність .
- •77 Спілкування
- •80.Механізми пізнання людини людиною
- •81 Бар єри спілкування
- •82.Ідея управління конфліктами виробленням індивідуальної стратегії і тактики продуктивної поведінки у конфліктній ситуації(за к.Томасом).
- •83. Референтна група
- •84.Соціально – психологічний клімат
- •87.Дидактика
- •89. Функції управління навчанням
- •90. Принципи навчання , закономірності
- •Характеристики основних освітніх парадигм
83. Референтна група
Грýпа реферéнтна — реальна або умовна соціальна спільність, з якою індивід співвідносить себе як з еталоном і на норми, думки, цінності і оцінки якої він орієнтується в своїй поведінці і самооцінці.
Спілкування і взаємодія людей відбувається в різноманітних формуваннях і об’єднаннях, які в соціальній психології визначаються як групи. Група – це відносно стала спільність людей, становище якої в суспільстві зумовлене рівнем життєдіяльності її членів. Соціально – психологічний клімат визначає сукупність внутрішніх умов, які створюють в процесі розвитку і життєдіяльності групи моральну атмосферу, де виявляється властиве для членів групи ставлення до загальної справи і один до одного. Позитивний (здоровий, комфортний) соціально-психологічний клімат сприяє формуванню почуття задоволеності членів групи від участі у спільній діяльності; почуття незадоволеності супроводжується, як правило, зростанням у більшості членів групи потягу до референтних, тобто привабливих формувань, що може вести до дезінтеграції групи, тобто до роз’єднання групи.
Наявність величезної кількості малих груп у суспільстві і передбачає необхідність їх класифікації. Американські соціальні психологи пропонують розподіляти малі групи за такою схемою:
- первинні та вторинні;
- формальні і неформальні;
- групи членства і референтні групи.
84.Соціально – психологічний клімат
Соціально-психологічний клімат - це стан групової психіки, сукупність відношення членів колективу до умов і характеру сумісної діяльності, до колег по роботі, до керівника колективу.
Соціально-психологічний клімат - це якісна сторона міжособистісних відносин, яка проявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають спільній продуктивній діяльності і всестороньому розвитку особистості в групі.
Найважливіші ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату:
Суб’єктивні: довір’я та висока вимогливість членів групи один до одного;
сприятлива та ділова критика;
вільне висловлення своєї думки при обговоренні питань, які стосуються всього колективу;
відсутність тиску керівників на підлеглих і визнання за ними права приймати значимі для групи рішення;
достатня проінформованість членів колективу про його задачі і стан справ;
задоволеність принадлежністю до колективу;
високий ступінь емоційної включеності і взаємодопомоги в ситуаціях, які викликають фрустрацію у когось з членів колективу;
взяття на себе відповідальності за стан справ в групі кожним з її членів, та ін.
Об’єктивні: високі показники результатів діяльності; низька плинність кадрів; високий рівень трудової дисципліни;
відсутність напруженості й конфліктності в колективі тощо.
Характер соціально-психологічного клімату в цілому залежить від рівня групового розвитку. Між станом клімату розвинутого колективу і ефективністю спільної діяльності її членів, згуртованістю існує позитивний зв’язок. Оптимальне управління діяльністю і кліматом в любому колективі потребує спеціальних знань та вмінь від керуючого складу.