Мінойська (Критська) культура.
Могутність Критської морської держави знайшло своє відображення у її культурі. Наприклад, у мистецтві будівництва палаців (Кносс, Закро, Фест, Маллія та ін.). Мінойські архітектори вміло поєднували природні та штучні ландшафти. Таким чином вдавалося побудувати споруди висотою у 2 -З поверхи. Для прикрашення палаців використовували своєрідні типи колон, які розширювалися доверху, для освітлення приміщень використовували світлові колодязі, палаци мали водопроводи та каналізацію. Окремо слід сказати про прикраси стін у вигляді фресок, які відзначаються своєю художністю та вишуканістю. Мистецтвознавці фіксують наявність декількох стилів:
морського (зображення підводного світу та його мешканців); рослинного та тваринного (зображення дерев, квітів, птахів);
декоративного (зображення орнаментів, священних символів тощо); антропоморфного (більш пізній за часом виникнення - зображення людей, зокрема жінок в урочистих позах): фрески «Танцюристка», «Приборкувач бика», «Акробати», «Придворні дами», «Парижанка». Ці зображення представляють цінність й для реконструкції фасонів одягу мінойців.
Усі мистецтвознавці підкреслюють факт потужного впливу «жіночого смаку» на критську культуру - домінування мініатюрних форм, деталізація зображень, яскраві кольори настінного та вазового живопису. Дослідники фіксують відсутність суто чоловічої тематики зображень - кривавих сцен полювання чи війн. Домінування жіночих смаків в мистецтві мінойців отримало у дослідників назву - «мінойських матріархат».
На Криті буквально процвітали різні види мистецтв:
мистецтво виготовлення посуду (виготовляли різноманітний посуд з алебастру, мармуру, гірського кришталю, обсидіану. Поверхня посуду вкривалася витонченим рельєфом. Досить часто можна бачити посуд, наприклад, кубки, який виготовлявся у вигляді священних тварин);
- мистецтво вазопису (розписи білою, червоною, помаранчевою та рожевою фарбами на чорному фоні. Ранні мінойці віддавали перевагу досить простим геометричним візерункам, однак з часом орнамент ускладнився - з'явився рослинний орнамент, який наносили білою фарбою на чорний матовий фон (так званий «стиль Камарес»). На пізньому етапі існування Мінойської цивілізації перевага віддавалася зображенню морської фауни і флори (восьминогів, дельфінів, коралів тощо);
ювелірне мистецтво (високохудожні вироби з золота та слонової кістки);
мистецтво скульптури (досить витончена скульптура з теракоти, фаянсу та золота);
музичне мистецтво (нам не відомо, яку мелодію відтворювали мінойці, але відомі, принаймні,
два музичні інструменти, які вони використовували - ліру та кіфару);
мистецтво письма (лінійне письмо А трансформувалося у лінійне письмо Б, мінойці писали
чорнилом на глиняних табличках зліва направо, відокремлюючи слова; недоліком було те, що
вони не мали позначок для голосних літер). Щодо мінойської релігії, то на думку дослідників вона була відносно простою. Серед мінойців був поширений культ землі та її родючості. На відміну від богів стародавніх єгиптян чи месопотамці, боги мінойців були більш людяними (слугували втіленням земних радощів, які звільняли людину від страхів перед силами природи та перед смертю).
Мабуть тому центральною фігурою критського пантеону було жіноче божество - Велика богиня-мати - покровителька життя, тварин і рослин. Інколи її скульптурно зображували разом із зміями, яких вона тримала в руках. Поряд з цією богинею критяни обожнювали грізну силу землетрусу та потужність моря, що знаходило своє відображення у ритуалах, дійовим персонажем яких був бик.
Ахейська (Мікенська) культура. Ахейське суспільство, яке вийшло на історичну арену пізніше за мінойське, відчуло потужний вплив стародавнього Криту. Особливо яскраво це проявилося у культурі. Ахейці навчилися у мінойців будівництву водопроводів та каналізації, техніці фрескового живопису, запозичили у них окремі види зброї, копіювали фасони одягу та зачісок. В життя ахейців також увійшли деякі мінойські релігійні культн-та обряди, лінійне письмо.
4
Ранні ахейці займалися простим копіюванням (наслідуванням) мінойських зразків. Однак, починаючи з 1600 р. до н.е. в культурі балканських греків відбулися потужні трансформації. Передусім це стосувалося архітектури. Жодне ахейське поселення не стало копією мінойського палацу. Ахейські поселення були пристосовані до життя у більш суворому кліматі. Вони мало значно менші розміри, будувалися на природних підвищеннях і ззовні виглядали як неприступні фортеці. Вражає товщина їх стін, яка коливалася від 8 до 17 метрів (наприклад, поселення у Тірінфі). Такими ж монументальними виглядали й ахейські купольні гробниці - толоси, стіни яких були викладені з великих кам'яних брил. Слід зауважити, що ахейці не знали жодного цементуючого розчину і будували так званою «сухою кладкою» (всі брили, а окремі з них важать 12 тон, тримаються за рахунок власної ваги - так звана «циклопічна кладка»). Ахейські поселення-фортеці мали специфічне планування: нижнє місто, де жило рядове населення та верхнє місто - Акрополь, де проживала еліта та був розташований палац правителя. Центром такого палацу був мегарон - великий критий зал, у середині якого було розташовано вогнище.Ахейці зналися на різних видах мистецтва:
мистецтві різьблення по каменю (наприклад, монументальна брама Мікенського поселення із зображенням левів («Лев'ячі ворота»);
ювелірна справа (виготовлення золотих поховальних масок, наприклад, «маска Агамемнона» та посуду);
мистецтво виготовлення кераміки та вазопису (коричневі чи чорні малюнки на світлому фоні). На ранніх етапах домінували антропоморфні зображення (людей, особливо - вояків, які перебували у русі). З часом з'явилися зооморфні мотиви та зображення кораблів; образотворче мистецтво знайшло своє відображення у фресковому живописі палаців та відносно примітивній скульптурі;
мистецтво письма теж було знайомо ахейцям. У цьому плані вони багато чого запозичили від мінойців, але прославилися й своїм досягненням - вигадали систему знаків для позначення голосних літер. На останок слід сказати й про релігійні переконання ахейців.
Релігія ахейців являла собою досить складну систему вірувань та обрядів. В основі ахейської релігійності перебувало обожнення сил природи, рослинного та тваринного світів. Окремі рослини, наприклад, дуб, платан, пальма та окремі тварини, наприклад, лев, козел, орел - були проголошені священними. Наприклад, священні леви охороняли вхід до Мікенського поселення.
З часом ситуація змінилася й тваринні боги поступилися місцем антропоморфним істотам. Завдяки дешифруванню надписів, нам більш-менш відомий ахейський пантеон богів: Зевс, Гера, Посейдон, Гермес, Афіна, Артеміда, Деметра та ін.
Сповідуючи культи названих богів, ахейці практикували жертвоприношення (ритуальне вбивство жертовної тварини, дарунки у вигляді овочів та фруктів). Усі ці дії супроводжувалися ритуальними співами, танцями, молитвами.
Ахейські греки створили перші святилища. На ранніх етапах це був куток чи окреме приміщення у палаці володаря. У більш пізній період - з'явилися окремі культові споруди - праобрази майбутніх храмів.