- •1. Предмет цп
- •2. Метод цивільно-правового регулювання.
- •3. Поняття цп.
- •4 Система цпу
- •5. Поняття та види джерел цпу, їх характеистика.
- •6. Дія цивільних законів
- •7. Аналогія закону і аналогія права.
- •8. Види субєктів цивільного права.
- •9. Поняття цивільної правоздатності.
- •10. Зміст правоздатності громадян.
- •11. Обмеження правоздатності громадян.
- •12. Визнання громадянина безвісти відсутнім.
- •13. Оголошення громадянина померлим.
- •14.Поняття дієздатності громадян.
- •15.Обсяг дієздатності неповнолітніх.
- •16. Обмеження дієздатності громадян.
- •17. Визнання громадянина недієздатним.
- •18. Поняття місця проживання.
- •19. Порядок здійснення цив. Прав і обов’язків недієздатних і обмежено дієздатних громадян.
- •20. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •21. Порядок створення юридичної особи.
- •22. Правоздатність юридичних осіб
- •23. Відповідальність юридичних осіб за невиконання чи неналежне виконання договорів та спричинення позадоговірної шкоди.
- •25. Види юо:
- •24. Порядок припинення юо.
- •26. Поняття і види об’єктів цив. Прав.
- •28. Поняття речей та їх класифікація
- •29. Продукти творчої діяльності як об’єкти цивільних прав.
- •30. Особисті немайнові блага як об’єкти цив прав.
- •31. Дії як об’єкти цивільних прав.
- •32. Поняття представництва.
- •33. Види представництва.
- •34. Поняття повноважень представника.
- •36. Представництво без повноважень
- •37. Поняття угод
- •38. Види угод.
- •39. Умовні угоди. Відкладальні та скасувальні умови
- •40. Форма угоди
- •41. Умови дійсності угод
- •43. Нікчемні та заперечні угоди.
- •44. Мнимі та удавані угоди.
- •45. Угоди укладені з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства.
- •46. Угоди юридичної особи, що суперечать її цілям
- •47. Угоди, укладені з порушенням вимог, які законодавець висуває до осіб, що їх здійснюють
- •48. Угоди, при укладені яких мали місце “пороки волі” учасників цих угод.
- •49. Поняття та значення позовної давності
- •50. Строки позовної давності.
- •51. Початок перебігу строків позовної давності.
- •52. Призупинення перебігу строку позовної давності.
- •53. Переривання перебігу строку позовної давності.
- •54. Наслідки закінчення строку позовної давності.
- •55. Вимоги, на які позовна давність не розповсюджується.
- •56. Власність як економічна категорія.
- •57. Поняття права власності.
- •58. Право власності в об’єктивному і суб’єктивному розумінні.
- •60. Форми власності та їх класифікація за законодавством України.
- •61. Підстави виникнення та припинення права власності.
- •62. Момент виникнення права власності. Ризик випадкової загибелі речі.
- •63. Право виключної власності народу України.
- •64. Право приватної власності громадян.
- •65. Право колективної власності.
- •66. Право державної власності.
- •67. Право спільної власності.
- •68.Спільна часкова та спільна сумісна власність.
- •69.Цивільно-правові способи захисту права вл-ті та інш. Речових прав.
- •70. Позов про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов)
- •71. Захист права власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння (негаторний позов)
- •72. Поняття та значення договору як підстави виникнення зобов’язань.
- •73. Інші підстави виникнення зобов’язань.
- •74. Позадоговірні зобов'язання та зобов'язального права.
- •75. Елементи зобов’язання.
- •76. Відмінність зобов’язальних відносин від речових.
- •77. Види договорів.
- •78. Зміст договору (істотні та інші умови).
- •79. Стадії укладення договору.
- •80. Переддоговірні спори.
- •81 Поняття та принципи належного виконання зобов'язань.
- •90. Види неустойки.
- •82. Суб’єкти, місце та строк виконання зобов’язань.
- •83. Дострокове виконання зобов'язань.
- •84. Способи виконання зобов'язань.
- •85. Виконання дольового та солідарного зобов'язання.
- •86. Виконання альтернативного зобов'язання.
- •87. Поняття забезпечення виконання зобов’язань.
- •88. Види забезпечення виконання зобов’язань.
- •89. Поняття неустойки та її значення.
- •91. Поняття та види застави.
- •92. Поняття поруки.
- •93. Гарантія. Відмінність гарантії від поруки.
- •94. Завдаток. Відмінність завдатку від поруки.
- •95. Поняття цп відповідальності
- •96. Умови цп відповідальності
- •97. Невиконання і неналежне виконання зобов’язань
- •98. Поняття шкоди і збитків. Види збитків.
- •99. Поняття і форми вини в цп
- •100. Підстави звільнення боржника від цп відповідальності.
- •101. Склад цивільного правопорушення
- •102. Види цивільно-правової відповідальності.
- •103. Договірна та позадоговірна відповідальність
- •104. Дольова, солідарна та субсидіарна відповідальність
- •105. Розмір цив.-правової відп-ті
- •106. Випадки зменшення розміру цивільно-правової відповідальності
- •107. Прострочка боржника та її наслідки.
- •108. Прострочка кредитора та її наслідки
- •109. Способи припинення зобов’язань
- •110. Купівля-родаж
- •112. Дарування
- •113. Поставка
- •114. Оренда (майновий найм). Безоплатне користування майном.
- •115. Найом жилого приміщення
- •116. Договір підряду
- •117. Договір перевозки
- •118. Зобов’язання по страхуванню
- •119. Розрахункові й кредитні відносини
- •120. Договір доручення
- •121. Договір комісії
- •122. Договір схову
- •123. Договір довічного утримання
- •124. Спільна діяльність
- •140. Спадкування за законом.
- •126. Зобов’язання, що виникають з публічного обіцяння винагороди (оголошення конкурсу)
- •127. Зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.
- •129. Зобов’язання, що виникають внаслідок придбання або зберігання майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.
- •139. Поняття спадкового правонаступництва.
- •130. Поняття і джерела авторського права
- •131. Об’єкти і суб’єкти авторського права
- •132. Суміжні права
- •133. Використання творів науки, літератури, мистецтва. Авторський договір.
- •134. Захист авторських прав
- •138. Право на промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та його захист.
- •135. Поняття та джерела патентного права
- •137. Право на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та його захист.
- •141. Прийняття спадщини та відмова від спадщини.
- •148. Загальна характеристика зобов’язального права в цивільному праві зарубіжних країн.
- •146. Джерела цивільного права зарубіжних країн
- •147. Загальна характеристика права власності в цивільному праві зарубіжних країн.
- •150. Проблеми гармонізації цивільного права України з міжнародним правом
121. Договір комісії
Договір комісії – вид договору, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за певну винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Правове регулювання Д. к. здійснюється відповідно до гл. 35 Цивільного кодексу України. Д. к. належить до консенсуальних, сплатних договорів. Комісіонер, укладаючи угоди з третіми особами, діє від свого імені, а не від імені комітента, що істотно відрізняє цей договір від договору доручення, де повірений виступає від імені довірителя. Предметом Д. к. є укладення юридичних угод. Законом не встановлено вичерпного переліку угод, які можуть здійснюватися на комісійних засадах. Д. к. має бути укладений у письмовій формі. За угодою, укладеною комісіонером з третьою особою, комісіонер набуває права і стає зобов'язаним, навіть якщо комітент названий в угоді або вступив з третьою особою у безпосередні відносини по виконанню цієї угоди. Майно, яке надійшло до комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього. Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату чи пошкодження цього майна, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Взяте на себе доручення комісіонер зобов'язаний виконати на умовах, найвигідніших для комітента. Комісіонер може відступити від вказівок комітента, якщо це необхідно в інтересах останнього і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав своєчасної відповіді на свій запит. Комісіонер, який продав майно за ціною, нижчою, аніж та, що призначалася комітентом, зобов'язаний відшкодувати останньому різницю, якщо він не доведе, що неможливо було продати майно за призначеною ціною і продаж за нижчою ціною запобіг би ще більшим збиткам. Комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все виконане за дорученням, оглянути майно, придбане для нього комісіонером, сповістити останнього без зволікання про виявлені в цьому майні недоліки та виплатити винагороду, розмір якої обумовлюється за погодженням сторін.
122. Договір схову
Договір схову – цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості. Д.с. може бути як сплатним, так і безоплатним. Він вважається укладеним з моменту передачі майна на зберігання, тобто реальним. У випадках, коли охоронець відповідно до умов договору зобов'язується прийняти на збереження майно, яке передасть йому поклажодавець, Д.с. вважатиметься укладеним з моменту досягнення згоди сторін щодо істотних умов договору, тобто буде консенсуальних. Залежно від розподілу прав і обов'язків Д. (може бути двостороннім, а інколи – одностороннім. Цивільним зак-вом (зокрема, гл. 36 Цивільного кодексу України) передбачено особливі вимоги щодо форми Д.с., визначено права і обов'язки сторін, а також відповідальність охоронця за незбереження майна. Так, у разі втрати чи нестачі майна охоронець відповіді у розмірі вартості втраченого майна або чаї тини нестачі, а при пошкодженні – в розмірі суми, на яку знизилася вартість майна. Підвищену відповідальність передбачено для організацій, що здійснюють схов у силу своєї професійної статутної діяльності (ломбарди, камери схову тощо). Вони звільняються від відповідальності за незбереження майна лише у ви падку, коли це сталося внаслідок непереборно сили. Готелі, будинки відпочинку, санаторії гуртожитки і подібні юр. особи відповідають за збереження майна гр-н, яке знаходиться у відведених їм приміщеннях, навіть якщо майно, крім грошей і коштовностей, не було здано на збереження цим організаціям. Особа, яка здала на схов майно, зобов'язана після закінчення строку, зазначеного в договорі, або строку, встановленого охоронцем, взяти назад здане нею на схов майно. При ухиленні від зворотного одержання цього майна охоронець, якщо таким є гр-нин, має право в судовому порядку вимагати продажу цього майна. Якщо охоронцем майна є організація, то продаж невитребуваного майна провадиться у порядку, передбаченому в її статуті (положенні). Суми, виручені від реалізації майна, видаються тому, хто здав майно на схов, за відрахуванням сум, належних охоронцеві.