48. Вчення Гоббса про право і державу

Видатним фундатором державно-правових вчень нового часу був ан­глійський мислитель Томас Гоббс (1588-1679), автор декількох блискучих творів, присвячених проблемам державності, права, законності, миру і по­рядку. Серед них -"Філософські засади вчення про громадянина", " Левіа­фан, або матерія, форма і влада держави церковної та громадянської".

1. Переважна більшість ідей мислителя стосується держави як полі­тичного організму. Держава, на думку Гоббса, є не що інше, як людинопо­дібний організм (штучна людина), тільки більший за розмірами і сильні­ший, ніж природна людина:

а) верховна влада, яка дає життя і рух всьому тілу, є штучна душа;

б) службові особи та інші представники виконавчої та судової влади - це штучні суглоби;

в) нагороди і покарання - становлять собою нерви;

г) добробут і багатство громадян держави становлять її сипу;

д) радники, які навчають усьому, що необхідно знати, становлять со­бою пам 'ять;

є) справедливість і закони є штучний розум і воля; є) громадянський мир становить здоров 'я держави;

ж) чвари і сварки породжують хворобу держави (її кризу);

з) громадянська війна є для держави смерть

2. Томас Гоббс розглядав три моменти становлення держави як полі­тичного організму: природний стан, перехід до держави, державний стан.

У природному стані відсутня влада, немає законів і, відповідно, немає справедливості. В такому суспільстві немає і власності, кожен має право на все, в тому числі і на життя іншої людини. Людина - істота егоїстична, во­на завжди знаходиться під страхом смерті, під впливом інстинкту самозбе­реження. Такі емоції перемагають інші почуття особи. Але у людини є ро­зум, який підказує їй вихід з такого стану. Умовами такого виходу є при­родні закони.

Але наявність природних законів ще не веде до миру і безпеки. Необ­хідний примус до виконання і дотримання законів. Такою силою, здатною здійснювати примус, і є держава.

Перехід до держави здійснюється за допомогою самих людей, які укладають між собою угоду. Це забезпечує злиття воєдино окремих індиві­дуальних сил людей в єдину Волю і Силу, носієм якої стає суверен (прави­тель). Сувереном може бути одна особа або група осіб. Влада суверена є непідпорядковувана кому-небудь, він не може її втратити, а підлеглі не мають права протестувати або засуджувати дії суверена. Влада суверена в державі має бути абсолютною.

Державний стан, на думку Гоббса, є результатом суспільного догово­ру. Договір між людьми увінчується вибором правителя або верховного органу. Від цього залежить форма правління в державі. Свою необмежену владу в державі суверен поширює як на поведінку людей, так і на їхні по­гляди і переконання, оскільки без державної влади всі заклики до дотри­мання справедливої поведінки і моралі є марними. Чвари у суспільстві припиняються, бо держава стає виразником всього суспільства, а, отже, проти неї окремий індивід безсилий і змушений підкорятись волі суспіль­ства. Тільки держава силою закону в змозі приборкати людські інстинкти і пристрасті, створити умови миру і спокою, впевненості людини у своєму майбутньому.

Т. Гоббс зазначав, що сила держави і влада закону мають виправдання лише тоді, коли вони забезпечують особисту безпеку людини. А тому не­має ніякої розумної підстави для покори владі, крім сподівання, що вона створить умови захисту індивіда, його особистої вигоди. Отже, люди об'єднуються в державу задля добра, власної безпеки. Держава виступає як засіб приборкання пристрастей у досягненні миру, як спосіб досягнення Царства Божого через спасіння, спокуту, розкаяння. "Не може бути тому ніякої суперечності між законами Бога і законами християнської держа­ви", - вказує Гоббс.

3.Основоположним моментом у вченні Гоббса про право є аксіома про природну рівність людей. Від природи люди всі рівні і вільні. Природне право надає людині право вибору і свободу вчинку. Політичним засобом здійснення природного права є позитивний закон. У вченні Гоббса прогля­дається в різних варіантах така схема:

• людина має підкорятися природному (божественному ) закону, а, отже, і громадянському закону;

• з іншого боку, вона підпорядковується законові суверена, бо саме суверен (правитель) гарантує природні закони;

• через природні закони, які є основою громадянських законів, відбу­вається безкінечний процес покаяння, за яким наступає хрещення, а від­ так - прийняття Царства Божого.

Сама держава має влаштовуватися за принципом розуму. Вона є вті­ленням небесної могутності, а точніше - Царства Божого на землі.