- •1. Історія вчень про державу і право як наука і навчальна дисципліна
- •2. Предмет «історії вчень про державу і право»
- •3. Метод «історії вчень про державу і право». Критерій оцінки державно-правових вчень
- •4. Функції «історії вчень про державу і право»
- •5. «Історія вчень про державу і право» в системі юридичних наук історико-теоретичного циклу. «історія вчень про державу і право» в системі суспільних наук
- •6. Становлення державно-правових поглядів у давні часи.
- •7. Особливості державно правової думки Ближнього і Середнього Сходу Стародавнього Єгипту
- •8.Державно-правова думка стародавньої індії. Веди. Упанішади. Закони Ману
- •9. Особливості уявлень про державу і право в країнах Стародавнього Сходу
- •10. Державно-правова думка стародавньої Індії
- •11. Державно правові вчення Стародавнього Китаю
- •12. Етико-правовий аспект зороастризму
- •13. Державно правові ідеї раннього буддизму.
- •14.Державно правова думка Стародавнього Китаю. Вчення Конфуція про людину і державу
- •15. Концепція права і держави Мо-цзи і його ідеї про рівність усіх людей
- •16. Даосизм. Держава і закон у поглядах китайських легістів. «Фадзя»
- •18. Загальна характеристика античних уявлень про державу і право
- •19. Деміфологізація політико-правових поглядів у період становлення давньогрецької державності
- •20. Вчення про державу і право доби розквіту філософії та політичної думки (теорія міста-держави (5-4ст. До н. Є.)
- •24. Вчення про державу і право Епікура
- •25. Основні риси та особливості розвитку державно-правової думки доби середньовіччя
- •26. Ранньохристиянські уявлення про державу і право
- •27. Вчення отців католицької церкви про єдине християнське суспільство. Роль католицької церкви в системі соціального управління.
- •28. Теологічний світогляд середньовіччя
- •31. Вчення Лукреція Кара, Полібія
- •32. Вчення про державу і справедливість Ціцерона та Сенеки.
- •33. Трактування права римськими юристами доби Юстиніана.
- •35. Політико-правове вчення Ав-релія Августина.
- •36. Формування станово-представницьких форм правління і поява державно-правових концепцій єдиної, централізованої держави і соціального миру.
- •39. Фома Аквінський про сутність держави, права, закону. Суть філософсько-теологічної системи томізму.Класифікація законів.
- •40. Вчення Марсилія Падуанського про державу і право
- •41. Постглосатори
- •43. Вплив перших буржуазних революцій на розвиток політичної думки в Європі.
- •46. Гроцій про державу і право
- •48. Вчення Гоббса про право і державу
- •49. Вчення про державу і право Джона Локка та Девіда Юма.
- •50. Політико-правова концепція геґеля
- •51. Загальна характеристика вчень про державу і право доби просвітництва
- •52. Державно-правові погляди жан-жака руссо
- •55. Політико-правова концепція вольтера
- •56. Теорія поділу влад монтеск'є
- •57. Погляди на державу і право французьких матеріалістів-енциклопедистів ден1дідро, поая-анрі гоаьбаха, каода-адріана геаьвеція
- •58. Історична школа права Гуго,Савіньї,Пухта
- •59. Лібералізм у Франції
- •64.Державно – правові вчення в Італії: Джамбаттіста Віко, Чезаре Беккаріа
- •65. Державно правова думка в сша періоду боротьби за незалежність
- •67. Витоки державно-правової ідеології українського народу.
- •68. Українські просвітники про державу і право
- •69. Становлення поглядів на державу і право в київській русі
- •70. Політико-правова думка польського періоду в Україні
- •71. Політичні програми гетьманів України.
- •72. Державно-правові концепції в Україні наприкінці XIX— на початку XX ст.
- •74. Державно-правові вчення періоду утворення феодальної централізованої держави та зміцнення абсолютизму в Росії
- •79. Юридичний позитивізм.
- •80. Соціологічні державно-правові погляди.
- •81. Психологічна концепція права
- •86. Державно-правова теорія в. Леніна.
- •96. Теорія солідаризму л. Дюгі
- •103. Державно правові концепції в Україні перших десятиліть 20 століття
- •104. Ленінське вчення про державу і право та його послідовників
- •105. Радянське праворозуміння
- •108. Загальна характеристика західноєвропейських вчень про державу
- •109. Позитивізм та його трансформація у неопозитивізм
- •110. Соціологічні концепції права
- •111. Психологічна теорія права
- •112. Концепції відродженого природного права xXстолетія
- •113. Сучасні концепції природного права інтерсуб*єктивного напрямку: феноменологічні,екзистенціальні, герменевтичні та комунікативні концепції.
48. Вчення Гоббса про право і державу
Видатним фундатором державно-правових вчень нового часу був англійський мислитель Томас Гоббс (1588-1679), автор декількох блискучих творів, присвячених проблемам державності, права, законності, миру і порядку. Серед них -"Філософські засади вчення про громадянина", " Левіафан, або матерія, форма і влада держави церковної та громадянської".
1. Переважна більшість ідей мислителя стосується держави як політичного організму. Держава, на думку Гоббса, є не що інше, як людиноподібний організм (штучна людина), тільки більший за розмірами і сильніший, ніж природна людина:
а) верховна влада, яка дає життя і рух всьому тілу, є штучна душа;
б) службові особи та інші представники виконавчої та судової влади - це штучні суглоби;
в) нагороди і покарання - становлять собою нерви;
г) добробут і багатство громадян держави становлять її сипу;
д) радники, які навчають усьому, що необхідно знати, становлять собою пам 'ять;
є) справедливість і закони є штучний розум і воля; є) громадянський мир становить здоров 'я держави;
ж) чвари і сварки породжують хворобу держави (її кризу);
з) громадянська війна є для держави смерть
2. Томас Гоббс розглядав три моменти становлення держави як політичного організму: природний стан, перехід до держави, державний стан.
У природному стані відсутня влада, немає законів і, відповідно, немає справедливості. В такому суспільстві немає і власності, кожен має право на все, в тому числі і на життя іншої людини. Людина - істота егоїстична, вона завжди знаходиться під страхом смерті, під впливом інстинкту самозбереження. Такі емоції перемагають інші почуття особи. Але у людини є розум, який підказує їй вихід з такого стану. Умовами такого виходу є природні закони.
Але наявність природних законів ще не веде до миру і безпеки. Необхідний примус до виконання і дотримання законів. Такою силою, здатною здійснювати примус, і є держава.
Перехід до держави здійснюється за допомогою самих людей, які укладають між собою угоду. Це забезпечує злиття воєдино окремих індивідуальних сил людей в єдину Волю і Силу, носієм якої стає суверен (правитель). Сувереном може бути одна особа або група осіб. Влада суверена є непідпорядковувана кому-небудь, він не може її втратити, а підлеглі не мають права протестувати або засуджувати дії суверена. Влада суверена в державі має бути абсолютною.
Державний стан, на думку Гоббса, є результатом суспільного договору. Договір між людьми увінчується вибором правителя або верховного органу. Від цього залежить форма правління в державі. Свою необмежену владу в державі суверен поширює як на поведінку людей, так і на їхні погляди і переконання, оскільки без державної влади всі заклики до дотримання справедливої поведінки і моралі є марними. Чвари у суспільстві припиняються, бо держава стає виразником всього суспільства, а, отже, проти неї окремий індивід безсилий і змушений підкорятись волі суспільства. Тільки держава силою закону в змозі приборкати людські інстинкти і пристрасті, створити умови миру і спокою, впевненості людини у своєму майбутньому.
Т. Гоббс зазначав, що сила держави і влада закону мають виправдання лише тоді, коли вони забезпечують особисту безпеку людини. А тому немає ніякої розумної підстави для покори владі, крім сподівання, що вона створить умови захисту індивіда, його особистої вигоди. Отже, люди об'єднуються в державу задля добра, власної безпеки. Держава виступає як засіб приборкання пристрастей у досягненні миру, як спосіб досягнення Царства Божого через спасіння, спокуту, розкаяння. "Не може бути тому ніякої суперечності між законами Бога і законами християнської держави", - вказує Гоббс.
3.Основоположним моментом у вченні Гоббса про право є аксіома про природну рівність людей. Від природи люди всі рівні і вільні. Природне право надає людині право вибору і свободу вчинку. Політичним засобом здійснення природного права є позитивний закон. У вченні Гоббса проглядається в різних варіантах така схема:
людина має підкорятися природному (божественному ) закону, а, отже, і громадянському закону;
з іншого боку, вона підпорядковується законові суверена, бо саме суверен (правитель) гарантує природні закони;
через природні закони, які є основою громадянських законів, відбувається безкінечний процес покаяння, за яким наступає хрещення, а від так - прийняття Царства Божого.
Сама держава має влаштовуватися за принципом розуму. Вона є втіленням небесної могутності, а точніше - Царства Божого на землі.