58. Проблема зовнішньої заборгованості країн та шляхи її розв’язання

Оскільки сучасне економічне життя багатьох країн є неможливим без залучення зовнішніх джерел фінансування, є важливим встановлення критеріїв величини заборгованості для певної країни, адже одна сума боргу може бути дуже малою для однієї країни і дуже великою для іншої.

Слід розрізняти поняття борг і чистий борг. Останній розраховується як наявний борг за вирахуванням наявних фінансових активів держави в формі зовнішніх позик. Саме чистий борг головним чином береться до уваги при аналізі заборгованості країни.

Показниками ЗЗ країни можуть бути також такі відносні показники, як відношення обсягу ЗЗ до ВВП та експорту країни; відношення зобов’язань по обслуговуванню зовн боргу до експорту країни. Вони співставлюють боргові зобов’язання країни з показниками її фінансового стану.

Відповідно до перших двох показників країни поділяються на 3 групи:

- країни з низьким рівнем заборгованості (показники – не більш 60%);

- країни з середнім рівнем заборгованості ( показники – більш 60% і не перевищують відповідно 80 і 220%);

- країни з високим рівнем заборгованості ( показники- вище вказаних вище меж)

Критичне значення третього показника становить 20-25% ( якщо більше, то країна фактично є банкротом).

Сучасна боргова криза характеризується величезними обсягами боргових зобов‘язань країн світу. Серед провідних боржників є як країни, що розвиваються (Індія (93 млрд дол.); Таїланд (90 млрд) і т.д.), так і розвинуті країни (США (862 млрд.); Канада (253 млрд); Франція (117,6 млрд)). Значні борги мають Росія, Китай, Бразилія, Мексика та інш.

Передумовою кризи були зовнішні запозичення урядів багатьох країн у міжнародних банків і фінансових організацій для покращення платіжного балансу і фінансування економічних реформ. За умов періодичних світових фінансових криз економічне положення багатьох країн – боржників не покращилось або навіть погіршилось. Їх неспроможність обслуговувати та повертати ці борги призвела до того, що вони або об‘явили дефолт по зовнішнім боргам, або постійно їх реструктуризують. Багато з цих країн є безнадійними боржниками ( Мозамбік, Нікарагуа і т.д.).

За даних умов фінансовий стан кредиторів на думку деяких вчених в багатьох аспектах залежить від спроможності їх боржників обслуговувати борги, тобто цепочка неплатежів по зовнішнім борговим зобов‘язанням призводить к кризовим явищам на світових фінансових ринках через постійну необхідність транснаціональних банків-кредиторів балансувати структуру свої активів і пасивів для запобігання банкротств.

59. Особливості розвитку регіональних ринків робочої сили за умов глобалізації

особливість регіонального ринку робочої сили полягає в тому, що він формується на основі зв’язків з використання робочої сили в рамках окремої території. На його рівні робиться первинна спроба збалансувати попит і пропозицію робочої сили. На території регіону концентруються робочі місця та працездатне населення, які розташовуються просторово за допомогою зв’язків з використання робочої сили в межах території з урахуванням особливостей регіонального розвитку. Отже, регіональний ринок робочої сили являє собою відносно замкнену функціонально-територіальну систему, що складається з центру та прилеглої до нього зони, з’єднаних між собою зв’язками з використання робочої сили регіону Кон’юнктура регіональних ринків робочої сили формується на певній території під динамічною дією сукупності факторів і умов, що впливають на процеси використання робочої сили, і характеризується узгодженими в просторі й часі обсягами і структурою попиту на робочу силу з боку господарських суб’єктів різних форм власності та відповідної пропозиції трудоактивного населення в працездатному віці. 

Головною умовою становлення кон’юнктури будь-якого ринку взагалі та кон’юнктури регіонального ринку робочої сили зокрема є всебічний вплив на неї різноманітних природно-географічних, демографічних, соціальних, економічних та політичних чинників і умов. Вони не лише постійно змінюють ситуацію, а й під впливом внутрішніх або зовнішніх чинників самі перебувають у постійному динамічному русі. Сучасному етапові господарювання притаманні такі фактори (що формують попит та пропозицію на ринку робочої сили), як структурні зміни в економіці країни та викликаний ними перерозподіл робочої сили, зміна форм власності, посилення диспропорцій між соціальною сферою розвитку та демографічною, зміна мотиваційних основ трудової поведінки населення, яке працює.

Ринок робочої сили є складовою частиною цілісної ринкової системи, що формує структуру суспільного виробництва. Тому на формування кон’юнктури ринку праці крім внутрішніх чинників, що характеризують певне співвідношення між попитом на робочу силу та її пропозицією, мають вплив кон’юнктури споріднених з ринком робочої сили ринків капіталу, землі, товарів, послуг тощо.

В умовах ринкової трансформації економіки України і надалі спостерігатиметься постійне зростання обсягів пропозиції робочої сили на регіональних ринках праці та прискорення процесів вивільнення робочої сили з галузей матеріального виробництва. Сучасне економічне становище вимагає нетрадиційних підходів до розв’язання проблеми збалансування попиту та пропозиції робочої сили як на регіональних ринках праці, так й на національному ринку праці з урахуванням особливостей перехідної економіки. Та внаслідок складної економічної ситуації і низької інвес¬тиційної активності суб’єктів господарювання попит значно відставатиме від пропозиції робочої сили на ринку.