90. Геологічні карти і геологічні розрізи.

1. Поняття про геологічну карту

Геологічні— карти, що відображають геологічну будову території або якісь її особливості. Складаються на географічній або топографічній основі.

Геологічні карти — підсумок геологічної зйомки. Служать основою для всіх видів геологічних досліджень району, виявлення закономірностей розміщення і пошуків корисних копалин, проектування інженерних споруд тощо.

2. Масштаби карт. Індекси і Кольори стратиграфічної шкали

За масштабом поділяються на

• оглядові (1:2 500 000 і дрібніше) і регіональні, в тому числі дрібномасштабні (1:1 500 000 — 1:500 000),

• середньомасштабні (1:200 000-1:100 000),

• великомасштабні (1:50 000-1:25 000) і

• детальні (1:10 000 і більше).

Індекси і кольору стратиграфічної шкали

1Четвертичная	Q	Бліді тону сіруватих, жовтих відтінків
2 Неогенова	N	Лнмонно-жовтий
3 Шлсогекопая	P	Жовто-оранжевий
4 Крейдяна	K	Зелений
5 Юрська	J	Синій
6 Тріасовий	T	Фіолетовий
7 Пермська	P	Світло-коричневий
8 Кам'яновугільна	C	Сірий
9 Девонська	D	Коричневий
10 Силурійські	S	Світлий, сірувато-зелений
11 Ордовицьког	O	Темний, сірувато-зелений («блідий)
12 Кембрійська	Є	Синьо-зелений
13 Протерозойська	PR	Рожевий
14 Лрхсйохая група	AR	Темно-рожевий

3. Геологічний розріз. Стратиграфічна колонка

Геологічний розріз - це графічне зображення вертикального перетину земної кори вздовж певної лінії. На розрізі відображаються умови залягання гірських порід, співвідношення порід різного віку, форми геологічних тіл, характер складчастості і розривних порушень. Розріз-стаоліется за даними виходів шарів під четвертинні від. вання і бурових свердловин, іеребурнвішх окремі шари різних глибинах.

Лінія геологічного розрізу позначається на карті.

До правило, вертикальний і горизонтальний масштаби розр * повинні бути однаковими і відповідати масштабу кар У деяких випадках (при горизонтальному заляганні слос допускається збільшення вертикального масштабу в несколь! Раз. Вертикальний масштаб вибирають залежно від мс ності зображуваних шарів з урахуванням, що самий малопотужний пласт (стратиграфічний горизонт) мав на розрізі широчінь не менше 1 мм. Потім уздовж наміченої лінії розрізу викреслюють то графічний профіль по висотних позначок, оіределенн по карті. На кінцях розрізу вказується графічний вер Кальний масштаб до літерні позначення положення розр «відносно сторін світу. Розріз орієнтується таким образ * щоб з лівого боку розташовувалася його південно-західна, загт ва або північно-західна частини, а праворуч відповідно північно-східна, східна, південно-зосточная. Якщо розріз п ходить точно по меридіану, то праворуч розташовується ссверн кінець розрізу, ліворуч - південний.

Точки перетину геологічних меж пластів (СЛС стратиграфічних горизонтів) з лінією розрізу переносять профіль і з урахуванням даних свердловин будують гео гіческне кордону. У межах кожного шару вказують зі ветствующне індекси.

Геохронологія - наука, яка визначає час утворення гірських порід, з яких складаються земні верстви. Розрізняють геохронологію відносну і абсолютну.

Стратиграфічна колонка (нормальна колонка) – нормальний розріз товщі порід, креслення, на якому в прийнятому масштабі зображено послідовність гірських порід по нормалі до їх напластування; є основним елементом при побудові геологічної карти.

Стратиграфічна колонка , креслення, що змальовує спеціальними умовними знаками в певному масштабі послідовність нашарувань гірських порід в нормальному стратиграфічному розрізі і характер контактів між суміжними стратиграфічними підрозділами. Зазвичай на С. до. поміщаються назви (або індекси) стратиграфічних підрозділів, їх геологічний вік, потужність, літологічні і палеонтологічні характеристики. С. до., складена в результаті зіставлення два або декількох місцевих стратиграфічних розрізів, називається звідною.

35.Типи тектонічних рухів. Загальні відомості прометаморфізм.

Метаморфізм — це суттєва зміна текстури, структури і мінерального складу осадових і магматичних г.п. в результаті дії т-ри, тиску, глибинних розчинів чи ін. факторів. Метаморфізм звичайно відбувається при зміні т-ри в діапазоні 1100—300 °С і тискові в діапазоні 1-6000 атм. М. включає перекристалізацію, мінералогічні і хім. перетворення гірських порід, в результаті яких вони перетворюються в метаморфізовані гірські породи.

За розміром ареалів розповсюдження метаморфічних порід, їх структурному положенню і причинам метаморфізму виділяють:

Регіональний метаморфізм який залучає значні об'єми земної кори, і поширений на великих площах. У результаті р е г і о н а л ь н о г о метаморфізму. утворюються метаморфічні сланці (філіти, слюдяні сланці, ґнейси, амфіболіти, піроксен-плагіоклазові сланці, еклогіти), кварцити і мармури. Цього типу метаморфізм. зазнають геосинклінальні вулканогенні, вулканогенно-осадові і осадові відклади в ході еволюц. розвитку складчастих поясів.

Контактовий метаморфізм приурочений до магматичних інтрузій, і походить від тепла вистигаючої магми. К о н т а к т н и й метаморфізм. відбувається в безпосередній близькості від інтрузій або екструзій магм під впливом на вмісні породи флюїдів і тепла. метаморфізму. в умовах підвищення т-ри супроводжується дегідратацією мінералів і назив. прогресивним (метаморфізм. зворотнього напряму назив. регресивним).

Динамометаморфізм відбувається в зонах розломів, пов'язаний зі значною деформацією порід.

Імпактний метаморфізм Відбувається при різкому ударі метеорита об поверхню планети.

Ізохімічний та алохімічний метаморфізм. Сланцева, ґнейсова, амфіболітова текстури метаморфічних порід зумовлені розвитком метаморфізму. в умовах стресу (направленого тиску, що викликає складчастість і ін. деформації шаруватих товщ). З контактним метаморфізмом. пов'язане утворення родовищ мармуру, корунду тощо. Метаморфізм. завжди супроводжується істотними змінами хім. складу порід. У тих випадках, коли ці зміни торкаються головним чином летких компонентів, Метаморфізм. умовно називають і з о х і м і ч н и м, при більш радикальних змінах складу — а л о х і м і ч н и м. При крайньому вираженні алохімічної природи метаморфізму. за постійного об'єму використовується термін метасоматизм.

Космогенний метаморфізм. Пов'язаний з різким короткочасним зростанням т-ри і тиску під впливом на породи ударних хвиль, що породжуються падіннями великих метеоритів. Він призводить до утворення імпактитів, в яких зустрічаються мінерали високого тиску (стишовіт, коесит, дрібні алмази і ін.) спільно з продуктами плавлення, деформації та дроблення мінералів первинних порід.

Гідрометаморфізм — відбувається за участю води підземних надр.

Одна з перших класифікацій тектонічних рухів була розроблена американським геологом Г.К.Гілбертом (1890 р.) і німецьким Г.Штілле (1913). Вона передбачала їх поділ на епейрогенічні – повільні підняття і опускання земної кори (ті, які створюють континенти) і орогенічні – зім’яття шарів до складок, утворення розривів (ті, які створюють гори).

Тектонічні рухи відбуваються порівняно швидко, епізодично, в обмежених регіонах і викликають їх структурну перебудову й утворення гірського рельєфу. Першопричиною як тих, так і інших вважалися горизонтальні напруження, викликані контракцією або стисненням земної кори внаслідок зменшення об’єму Землі. Ці терміни й уявлення багато в чому застаріли, оскільки з’ясувалося, що гороутворення часто не збігається з процесами складчастості.

В епігеосинклінальних орогенах складчастість передує головному етапу гороутворення (викликаному, насамперед, ерозією ділянки земної кори, що підіймається), а в епіплатформних утворення гір, як правило, не супроводжується складчастістю.

Коливальні рухи, в свою чергу, поділялися на загальні (змінюючі одне одного підняття й опускання широких територій) і хвильові (підняття й опускання регіонального масштабу). Їх причинами вважалися вертикальні рухи земної кори. Недоліками цієї класифікації є, по-перше, відсутність чітких класифікаційних ознак, внаслідок чого виявилися змішаними поняття рухів і деформацій, а, по друге, те, що найважливіша роль горизонтальних рухів ігнорувалася.

У ряді класифікацій рухи поділяються на вертикальні (радіальні) й горизонтальні (тангенціальні), однак цей поділ, з одного боку, носить чисто описовий характер, а, з другого, в багатьох структуротворних процесах вони проявляються спільно.

Прикладом генетичної класифікації може бути розроблена В.Ю.Хаїним класифікація тектонічних рухів за глибиною їх зародження.

Було запропоновано розрізняти рухи поверхневі або верхньокорові, корові або загальнокорові, глибинні й надглибинні або верхньо- і загальномантійні.

Відповідно виділялися процеси екзотектонічні, ті, що відбуваються на поверхні Землі й пов’язані з екзогенними причинами; поверхневі, джерело яких знаходиться в осадочному шарі кори (соляні діапіри); корові, зумовлені явищами, котрі відбуваються в земній корі; глибинні – верхній мантії; надглибинні, які викликані явищами в нижній мантії і ядрі Землі.

56. Ендогенні корисні копалини – речовини, які утворилися в надрах землі внаслідок кристалізації, затвердіння магми та діяльності магматичних розчинів. До них належать:магматичні – мінеральні асоціації, що утворилися внаслідок кристалізації та (або) затвердіння магми як на глибині, всередині земної кори, так і на поверхні після виверження; у залежності від цього виділяють два головних класи магматичних корисних копалин – інтрузивні (глибинні) та ефузивні (виливні); пегматитові – крупнокристалічні мінеральні комплекси, що утворилися внаслідок кристалізації залишкового магматичного розплаву і залягають у вигляді лінз, жил, штоків та гнізд; карбонатитові – карбонатні або силікатно-карбонатні гірські породи; представлені жилами та масами неправильної форми з кальциту, доломіту і інших карбонатів, що містять рудні мінерали, просторово і генетично асоційовані з глибинними (інтрузивними) утвореннями;

гідротермальні – речовини, які утворюються з гарячих водних (гідротермальних) розчинів, що циркулюють у надрах землі.

57. Екзогенні корисні копалини – речовини, які утворилися на поверхні землі або у верхній частині земної кори під впливом процесів вивітрювання – фізичного, хімічного, біогенного руйнування, наприклад, при дії потоків води й живих організмів.

Екзогенні корисні копалини утворюються, зокрема, на дні боліт, озер, рік, морів і океанів. Вони формуються в результаті механічного і біохімічного перетворення та диференціації мінеральних речовин ендогенного походження. Розрізнюють чотири генетичні групи цих копалин: залишкові, інфільтраційні, розсипні і осадові.

Залишкові формуються внаслідок винесення розчинних мінеральних сполук із зони вивітрювання і накопичення важкорозчинного мінерального залишку, що утворює руди заліза, нікелю, марганцю, алюмінію.

Інфільтраційні виникають при осадженні з підземних вод поверхневого походження розчинених в них мінеральних речовин з утворенням покладів руд урану, міді, срібла, золота, самородної сірки.

Розсипні утворюються при накопиченні в пухких відкладах на дні рік і морського узбережжя важких цінних мінералів, до числа яких належать золото, платина, мінерали титану, вольфраму, олова.

Осадові утворюються в процесі осадонакопичення на дні морів і континентальних водоймищ, що формує поклади вугілля, горючих сланців, нафти, горючого газу, солей, фосфоритів, руд заліза, марганцю, бокситів, урану, міді, а також будівельних матеріалів (гравій, пісок, глина, вапняк, цементна сировина).

29. Стратиграфічні підрозділи.

Стратиграфічною основою для проведення геологічних робіт на будь-якій площі (ділянці) є стратиграфічна схема, побудована з врахуванням опорного геологічного розрізу і зкорельованих з ним типових розрізів, які відображають зміну об'ємів і співвідношень виділених стратонів, або їхню стабільність на даній площі. Стратиграфічна основа — це фундамент, на який спираються геологічна зйомка, тектонічні і палеогеографічні побудови, висновки про вік і нерідко про форми прояву магматизму, про вік і особливості сингенетичних, і до певної міри постседиментаційних родовищ корисних копалин.

Стратиграфічна схема (шкала) — таблиця в яку зведено і зкорельовано місцеві і регіональні стратиграфічні підрозділи, які складають повний, чи частковий розріз ділянки земної кори. Місцева стратиграфічна послідовність відкладів відображається у вигляді стратиграфічної колонки. Для районів з сильною фаціальною мінливістю товщ стратиграфічна шкала доповнюється геологічним профілем, що розкриває характер взаємовідносин товщ різного складу як за розрізом, так і за простяганням.