- •1.Макроекономіка. Предмет особливості методології макроекономічної теорії. Об’єкт та суб’єкти макроекономічного аналізу.
- •2. Макроекономіка. Концептуальна модель економічного кругообороту. Загальні умови макроекономічної рівноваги
- •3.Система національних рахунків;порівняння з системою балансів народного господарства.
- •4.Особливості обчислення ввп як показника системи національних рахунків. Показник валового національного продукту(внп). Показник валового національного використовуваного доходу(внвд).
- •5.Методи обчислення ввп
- •6.Показники системи національних рахунків, що розраховуються на основі ввп:
- •7.Загальний рівень цін. Номінальний та реальний обсяг виробництва. Використання індексів для аналізу динаміки загального рівня цін. Порівняльний аналіз індексів.
- •8.Рівень зайнятості населення і його показники. Потенційний і фактичний обсяг виробництва.
- •9. Ринок праці та його моделі
- •10. Наслідки безробіття. Закон Оукена.
- •11. Товарний ринок. Модель сукупного попиту. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту.
- •12. Модель сукупної пропозиції. Цінові та нецінові чинники сукупної пропозиції. Рівновага на товарному ринку. Механізм дії ефекта храповика.
- •2. Зміни в правових нормах
- •14.За Кейнсом рівновага на товарному ринку визначається таким чином:
- •15. Гр.Ринок. Ставка процента.
- •16.Розмір, структура і регулювання гр.Пропозиції. Агрегати гр.Маси
- •18. Теорія портфельного вибору
- •19.Теорія переваг ліквідності.
- •20.Рівновага грошового ринку та чинники, що її визначають.
- •21.Інфляція: умови винекнення. Типологія інфляції.Вимірювання інфляції.
- •22. Інфляція попиту.
- •23.Інфляція витрат.
- •24.Інфляційна спіраль.
- •25. Стагфляція. Аналіз кривої Філіпса
- •26. Стагфляція в теоріях сучасних шкіл макроекон
- •27. Соціально-економічні наслідки інфляції
- •1Зниження реальних доходів населення
- •2. Знецінення фінансових активів
- •3. Порушення відносин між позикодавцями та позичальниками.
- •4. Зниження мотивації до інвестування
- •5. Перерозподіл доходів між приватним сектором і державою
- •28. Основні шляхи подолання інфляції
- •29.Формування доходів домогомподарств.
- •30.Розподіл сукупного доходу суспільства.
- •31. Взаємозв’язок доходу, споживання і заощаджень. Функції заощаджень і споживання та їх аналіз.
- •32. Інвестиції. Чинники, що визначають динаміку інвестицій.
- •33. Інвестиційна ф-ія: кейнсіанський підхід
- •34. Інвестиційна ф-ія: класичний підхід
- •35. Макроекономічна рівновага в моделі «доходи-витрати».Кенсіанський хрест. Сутність інфляційного та дефляційного розривів. Мультиплікатор інвестицій.
- •36.Подвійна рівновага товарного і грошового ринку.
- •37Роль держави в економічному кругообігу
- •38. Державні видатки. Податки та їх загальна характеристика. Система оподаткування та їх ефективність. Крива Лаффера.
- •39. Види бюджетно-податкової політики .Вплив податків на доходи бюджету .
- •40. Проблеми практичної реалізації фіскальної політики .Сутність ефекту витіснення.
- •42. Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування.
- •43. Державний борг: причини виникнення та збільшення; обслуговування; вплив на економіку.
- •44. Монетарна політика: цілі, види.
- •45.Інструменти монетарної політики
- •46. Об’єкти регулювання монетарної політики.
- •47. Монетарна політика в основних макроекономічних моделях.
- •48.Переваги та недоліки монетарної політики
- •49. Відкрита економіка. Платіжний баланс. Основне рівняння платіжного балансу.
- •50. Валютний курс: сутність та типологія
- •52.Макроекономічна політика у відкритій економіці за умов гнучкого валютного курсу.
44. Монетарна політика: цілі, види.
Монетарна політика – це інструмент екон.політики, який виконує регулювання макроекономічної політики за допомогою кредитно-грошових інструментів, тобто впливає на обсяг і структуру виробництва, заг.рівень цін, рівень зайнятості, інвестицій, на стан зовнішньоекон.рівноваги через зміну пропоз.грошей. Цілі монетарної політики: 1.Кінцеві: 1) економічне зростання; 2) високий рівень зайнятості; 3) стабільний рівень цін. 2. Проміжні: 1) встановлення певного обсягу грош.маси; 2) стабільність процентних ставок; 3) стабільний курс національної валюти. Багато із цілей збігаються, але окремі суперечать одні одним. Центральний банк має три основні знаряддя, використання яких може відчутно вплинути на національну економіку: їх називають проміжними змінними(завданнями): грошові агрегати (М] чи М2) та короткострокові та довгострокові процентні ставки, які прямо пов'язані з рівнем зайнятості та цін. та поточні змінні (завдання): грошові агрегати (грошова база) і агрегати резервів, а також процентні ставки. Проведення монетарної політики ускладнюється тим, що центральний банк не може одночасно стабілізувати і процентні ставки, і пропозицію грошей, при дотриманні першого завдання спричиняється коливання пропозиції грошей. І навпаки — стабілізація пропозиції грошей означає коливання процентних ставок. Тому центральний банк мусить вибрати одну з поточних змінних (наприклад, грошову базу чи процентні ставки на державні облігації), проводячи монетарну політику. У зв'язку з цим можливі три основні варіанти такої політики: 1)монетарна політика, поточним завданням якої є підтримання певного рівня процентних ставок. Зі збільшенням попиту на гроші їхня пропозиція зростатиме; і навпаки, зі зменшенням попиту — звужуватиметься. У моделі грошового ринку цей напрям монетарної політики графічно можна зобразити у вигляді горизонтальної кривої пропозиції. Цю монетарну політику можна назвати гнучкою. Графік в зош.:
2)монетарна політика, метою якої є підтримання в національній економіці стабільної величини пропозиції грошей. У цьому разі пропозиція грошей у моделі грошового ринку зображується у вигляді вертикальної кривої. Зі збільшенням попиту на гроші процентна ставка у цьому варіанті зростатиме. І навпаки, зі зменшенням цього попиту вона знижуватиметься. Таку монетарну політику можна назвати жорсткою. Графік в зош.:
3) існує проміжний варіант монетарної політики. Цьому варіантові відповідає висхідна крива пропозиції грошей. У цьому разі зі зміною попиту на гроші змінюється і їхня пропозиція. Графік в зош.:
Залежно від характеру впливу на основні макроекономічні змінні розрізняють два види монетарної політики — стимулювальну і стримувальну.Політику, що спрямована на обмеження зростання цін у національній економіці, називають стримувальною монетарною політикою, або політикою "дорогих грошей". Цю політику центральний банк може проводити, продаючи державні цінні папери на відкритому ринку, збільшуючи норму резервування та підвищуючи облікову ставку. За стримувальної монетарної політики крива пропозиції грошей вертикальна або дуже крута. Політику, що спрямована на підвищення рівня зайнятості, і, відповідно, на прискорення економічного зростання, називають стимулювальною монетарною політикою, або політикою "дешевих грошей". Для збільшення сукупних видатків, щоб залучити незайняті ресурси, центральний банк повинен збільшити пропозицію грошей. Цього він може досягти через купівлю цінних паперів на відкритому ринку, зниження облікової ставки або зменшення норми резервування. За стимулювальної монетарної політики крива пропозиції грошей є положистою, або висхідною.