1.Макроекономіка. Предмет особливості методології макроекономічної теорії. Об’єкт та суб’єкти макроекономічного аналізу.

Макроекономіка – це теоретична наука, що вивчає функціонування великих груп господарюючих суб’єктів і національної економіки в цілому з погляду ринкового механізму та державного регулювання.

Предметом макроекономіки, що обумовлений її об’єктом , є ефективність функціонування національної економіки, або, кажучи точніше, ефективність функціонування механізмів економічної системи.

Як і кожний предмет макроекономіка має свої особливості:

1) Загальна проблема теоретичної економіки , яка полягає в обмеженості виробничих ресурсів і ефективного їх використання, в макроекономіці розглядається з погляду всієї сукупності споживачів, виробників і суспільства в цілому в особі держави.

2) В макроекономіці застосовують агреговані показники – це поєднані воєдино однорідні сукупності.

3) Макроекономіка вивчається за допомогою моделей. Модель – спрощене, схематичне відбиття економічної дійсності.

4) При моделюванні макропроцесів використовують 2 види змінних: екзогенні та ендогенні(внутрішні, величина яких є результатом розв’язання моделі)

5) в залежності від чинника часу при моделювання розрізняють змінні типу запас і потік.

Запас – для вимірювання показника на певний момент часу (грн., м.,л)

Потік – характеризує процес, що відбувається безперервно і вимірюється в одиницях за певний період часу (грн../рік)

Запас дорівнює сумі потоків, взятих за певний період. Потік = різниці між запасами на початок і кінець періоду.

6) В макроекономіці застосовується генетичний і функціональний аналізи. Генетичний передбачає вивчення процесу зародження і розвитку об’єкта. Функціональний – вивчення об’єкта, як елемента системи, та його функціонування в ній.

7) Застосовується фактологічний аналіз, який базується на статистичних даних. В процесі аналізу визначається причинно-наслідкові і кореляційні зв’язки. Причинно-наслідкові описуються таким ланцюжком. Подія А визначає В і передує їй в часі.(Збільшення грошової маси на 1 % призведе до збільшення загального рівня цін) Кореляційні – А і В взаємозумовлені і відбуваються одночасно.(Скорочення обсягів виробництва і зростання безробіття)

Об’єктом макроекономіки є економічна система, тобто сукупність економічний суб’єктів країни, діяльність яких відбувається в умовах конкретно-історичних виробничих відносин..

Суб’єктами макроекономічного аналізу є:

1)Споживчий сектор (домогосподарства);

2)Підприємницький сектор (фірми);

3)Державний сектор (сукупність державних організацій і установ);

4)Закордон – це сукупність економічних суб’єктів світу.

2. Макроекономіка. Концептуальна модель економічного кругообороту. Загальні умови макроекономічної рівноваги

. Рівність між національним доходом і національним продуктом зберігається і тоді, коли в моделі кругообігу враховується взаємозв'язок з іншими країнами світу, оскільки тоді справджується рівняння:1) з точки зору доходів Y=С+Т+S+М; 2) з точки зору витрат Y=С+I+G+Х. Підсумовуючи вищесказане, можна зробити ряд важливих висновків:1. Грошовий доход використовується не тільки на споживання (С), але й на: чисті податки (T); платежі по імпорту (М); заощадження (S). Ці три напрями витрачання коштів називаються “витоками”. Тоді можемо записати: Y=С+Т+М+S, або Y=С+? витоків.2. 3 іншого боку, існує три види витрат на товари і послуги, вироблені внутрішньою національною економікою, які не є витратами внутрішніх споживачів: інвестиційні витрати (I), державні закупки товарів і послуг (G); платежі по експорту (X). Ці три потоки звуться “ін'єкціями”. Звідси справедливим буде рівняння:Y=С+І+G+Х , або Y=С+ ? ін'єкцій.3. Порівнявши національний продукт і національний доход, отримуємо:С+Т+М+S=С+І+G+Х. Звідси випливає, що: Т+М+S=І+G+Х. Ця тотожність показує, що загальна сума витоків дорівнює загальній сумі ін'єкцій. Дуже важливо підкреслити, що тільки сумарні показники витоків та ін'єкцій рівні між собою.4. Із введенням до моделі кругообігу фінансових ринків, державного сектора і решти країн світу схема взаємодії між рішеннями домогосподарств про витрати та рішеннями фірм щодо обсягів виробництва залишається такою ж, хоча й ускладнюється: за допомогою трансфертів, податків та інших економічних інструментів держава регулює коливання в рівнях виробництва, зайнятості та інфляції. Якщо домашні господарства приймають рішення витрачати менше, то фірми змушені скорочувати випуск продукції, що, в свою чергу, призводить до зменшення доходів. Рівень попиту на товари визначає рівень виробництва і зайнятості, а від рівня випуску залежить рівень доходів власників факторів виробництва, що знову ж таки впливає на сукупний попит. Таким чином, зробимо основний висновок із моделі кругообігу продуктів та доходів: реальний і грошовий потоки здійснюються без перешкод при умові рівності сукупних витрат домогосподарств, фірм, держави та решти країн світу сукупному обсягові виробництва. Якщо ж сукупні витрати, які визначають сукупний попит, скорочуються, то й сукупний обсяг випуску та рівень зайнятості падає, що зменшує сукупні доходи, які, в свою чергу, визначають сукупний попит. Звідси важливим завданням макроекономічної політики є стабілізація сукупного попиту.