23. Аналіз ділової активності підприємств

Для уникнення кризових явищ та забезпечення стійкого економічного зростання необхідно розвивати ділову активність підприємства. Ділова активність широке поняття і охоплює активність підприємств щодо мобілізації внутрішніх ресурсів, економічне зростання, активність у зовнішньому економічному середовищі.

Про зростання ділової активності у найбільш загальному вираженні свідчить таке співвідношення показників:

Т_чп > Т_рп > Т_вк > 100%,

де Т_чп – темп росту чистого прибутку, Т_рп - темп росту реалізації продукції, Т_вк - темп росту вкладень капіталу.

Цю залежність називають „золотим правилом економіки підприємства”, яка означає, що:

а) економічний потенціал підприємства зростає;

б) зростання реалізації продукції випереджує приріст вкладеного капіталу;

в) прибутковість вкладеного капіталу та обороту з продаж зростає.

Порушення цієї залежності не завжди свідчить про спад ділової активності, це може бути в час технічної реконструкції підприємства, розширення його виробничої потужності, що виправдовується економічним зростанням у перспективі.

До показників, які визначають якість економічного зростання, відносять:

1. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів – відношення обсягу реалізації до середньої величини оборотних коштів.

Відображає кількість обор

отів оборотних коштів за період.

2. Тривалість одного обороту в днях – відношення кількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу – 90 днів, для року – 360 днів) до коефіцієнту оборотності.

3. Строк окупності реальних інвестицій.

4. Ставки дивідендів на акціонерний капітал.

Враховуючи, що пріоритетним джерелом забезпечення стійкості економічного зростання є прибуток підприємства, то можливості підприємства у досягненні цієї мети можуть бути оцінені за зростанням коефіцієнта реінвестування прибутку (К_р):

К_р = (ЧП-Д)/ВК·100= Прі/ВК·100,

де ЧП – чистий прибуток, Д – дивіденди, які виплачуються акціонерам, ВК – власний капітал, П_рі – реінвестований прибуток.

Аналіз впливу факторів, які визначають темпи зростання власного капіталу, можна здійснити з використанням такої аналітичної моделі:

К_р=(Прі/ЧП)*(ЧП/ВД)*(ВД/ВОА)*ВОА/ВК)*100,

де ВД – валовий дохід від реалізації продукції, ВОА – власні оборотні кошти, Прі/ЧП- частка реінвестованого прибутку, ЧР/ВД- прибутковість валового доходу, ВД/ВОА- оборотність власних оборотних активів, ВОА/ВК- коефіцієнт маневреності власного капіталу.

24. Аналіз підприємницького ризику

Економічний ризик – це категорія, що пов’язана з подоланням невизначеності, відображає міру досягнення сподіваного результату, відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих та неконтрольованих чинників.

Як критерій доцільності прийняття управлінських рішень виділяють підприємницький ризик, який характеризує імовірність втрати підприємством частини своїх ресурсів чи недоотримання прибутку. Підприємницький ризик буває наступних видів:

- виробничий ризик, пов’язаний з порушенням виробничої дисципліни та невиконанням договірних зобов’язань;

- фінансово-кредитний ризик, пов’язаний з невиконанням зобов’язань перед інвесторами та кредиторами;

- інвестиційний ризик виникає при знеціненні портфеля цінних паперів під впливом політичних, економічних та соціальних подій;

- ринковий ризик пов’язаний з можливим коливанням ситуації на ринку, що призводить до зміни процентних ставок та курсових різниць;

Управління ризиками ґрунтуються на основних принципах:

- величина ризику в абсолютному вираженні не повинна перевищувати величину власного капіталу;

- ризик більшим заради меншого є невиправданим;

- неупередженість в оцінках можливих наслідків ризикових рішень.

Аналіз ризику доцільно проводити в такій послідовності:

- кількісна і якісна оцінка ризику;

- визначення факторів, які зумовлюють ризик;

- визначення допустимого значення ризику;

- вибір методів аналізу ризику;

- обґрунтування заходів щодо мінімізації ступеня ризику.

Виділяють такі способи мінімізації ризику:

- розподіл (диверсифікація) ризику передбачає розширення об’єктів інвестування, видів цінних паперів, асортименту продукції, ділових партнерів;

- хеджування та страхування ризику;

- резервування коштів на покриття неочікуваних витрат.