Демографічна катастрофа в Україні
Мало у світі народів, чия доля у XX ст. була б тяжчою і несприятливішою, ніж в українського. Двічі тривалий час фронти перерізали її живе тіло, фашистська і більшовицька імперії, хоча й у різний час, але здійснювали однакову політику фізичної, мовної й ідеологічної колонізації, ліквідації українського етносу.
Ідеологічний розкол української нації підняв брата на брата, полегшив "возз'єднання" частин України то з Польщею, то з Росією. Хоч і російський народ дорого заплатив за спробу реалізації маячної мрії побудувати "ідеальне суспільство" на всій Землі на основі повного вилучення прав у його громадян і абсолютної стандартизації їхнього духовного життя, та втрати українського народу виявилися незрівнянно більшими.
У царині демографії вони просто жахливі.
Українців у межах України зараз майже стільки ж, скільки було перед початком наступу "ленінських військ" на молоду державу, їх вже чи не менше, як поляків у Польщі!
Нескладні підрахунки переконують, що в умовах справжньої, а не декларативної незалежності навіть у малосприятливих умовах українців мало б бути не 36 млн, а 75-90 (100?) мільйонів.
Друге "возз'єднання" зі "старшим" братом коштувало українському народу 50—60 млн життів.
Дай, Боже, українцям глузду і сил врятуватися від "третього возз'єднання" і навчитися господарювати на власній землі!
Утримаємося від розширеного викладу сумної теми української демографії. Багато слів на цю тему замінять нам дві ламані лінії на рис. 20, невпинний рух яких до перетину в 1991 р. незаперечне свідчить про справедливість даних Міжнародної організації охорони здоров'я про справжній, а не декларований комуністами рівень життя й медичної допомоги у Радянському Союзі.
Рис. 20. Демографічна динаміка в Україні за 35 років
Кількість населення України у 1992 р. зменшилася на 100 тис. осіб. Рекордсменами з вимирання стали Чернігівська (0,7%), Сумська (0,53 %), Донецька, Харківська, Полтавська, Луганська і Черкаська (0,5 %-0,4 %) області. Позитивний баланс мають лише найзахід-ніші області України. Немає ознак виправлення ситуації. За даними статистики, під кінець 1996 р. населення України зменшилося до 50,7 млн, а річне його скорочення за рік становило третину мільйона осіб. Хоч частина політиків звично проголошує: "Нас 50 мільйонів!", насправді ж населення України нині ледь перевищує 48 млн осіб (до того ж невизначена кількість їх перебуває на заробітках в інших країнах).
Повнішу інформацію про демографічну ситуацію в сучасній Україні дає рис. 21 — розподіл молодих українців у 2001 р.
А що буде далі?
Найгірші варіанти І і II відповідають подальшому скороченню населення України (І — прискорений процес, II — рівномірний). На щастя, останні дані свідчать про те, що нині, хоч смертність старих осіб лишається високою і загалом населення все ще скорочується, рівень народжень постійно підвищується і перебуває вже досить близько до тенденції III. Сподіватимемося, що поліпшення економічної ситуації в Україні прискорюватиметься (приріст ВНП остан-
Рис 21 Статево-вікова діаграма населення України (початок 2001 р.) і можливі варіанти її змін у майбутньому