КАБІНЕТ ЕКОЛОГІЇ

ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИБУХ

ТА ЙОГО

НАСЛІДКИ

Підготувала

Студентка 1курсу

Міжнародних відносин

Міцюк Ірина

Русланівна

2009 рік

Цей загальновживаний термін означає явище прискореного збільшення кількості землян у XX ст. Власне, в усі часи люди прагнули відтворити себе у нащадках і піклуватися про них. Наші предки тільки тому й вижили, що робили це досить успішно.

У такій поведінці немає нічого незвичайного, і як тільки у певному місці і в певний час складалися сприятливі для людей умови (як правило, розширювалася база ресурсів живлення), щоразу відбувалося експоненціальне збільшення кількості населення. Надлишкове мігрувало, для решти встановлювався (тут свою роль "відігравали" війни та епідемії) певний стан рівноваги.

На сьогоднішній день більшість вчених вважають, що вид Homo sapiens з’явився біля 50 тис. років тому в районі Великих рифових розломів у Східній Африці. 35-40 тис. років тому на Землі налічувалося близько 1 млн. представників цього виду. З того часу чисельність населення виросла в багато тисяч разів. Для досягнення чисельності 1 млрд. людям потрібен був час "від Адама і Єви" до, приблизно, 1800 р. Як показує діаграма на рисунку наступний мільярд додався за 130 років. Це означає, що річний приріст через війни, голодування та епідемії був майже наполовину менший 1 %. І це при тому, що жінки всіх країн світу народжували по 5-10 дітей, щоправда, багато з них помирало в ранньому віці.

Все змінилося у перші десятиріччя XX ст. Хоч блок фашистських країн і розв'язав серію найкривавіших в історії людства війн, а комуністичні диктатори доклали чималих зусиль для знищення мільйонів "непридатних" для життя у "світлому майбутньому", кількість землян почала швидко збільшуватися. Характер змін населення Землі починаючи з середини XX ст. принципово змінився (рис. 19). П'ятий мільярд з'явився мало не за десять років! Якщо врахувати тих, хто помер, то у середньому в 70-х роках XX ст. щосекунди народжувалося п'ять дітей.

Рис 19 Демографічний вибух — експоненціальне розмноження землян

Чи передбачали фахівці це експоненціальне зростання, яке було офіційно назване "демографічним вибухом"? Це спромоглися зробити лише кілька скептиків. Більшість учених всіх спеціальностей після закінчення війни 1939-1945 pp. були оптимістами. Фахівці ООН і ЮНЕСКО у 1948 р. вважали, що для появи третього мільярда необхідно 60-70 років.

Життя швидко довело, що вони більше фантазували, аніж прогнозували.

Спостерігається певна аналогія у природі помилковості прогнозів часу здійснення наукових відкриттів і досягнення певного рівня чисельності землян. У першому випадку несвідомо чи у пошуках певних вигод фахівці видавали бажане за зовсім близьку дійсність (з погляду психології це пояснюється підсвідомим наміром "полегшити" і прискорити настання жаданої події). У другому випадку бажане також видавалося за найімовірніший варіант розвитку подій. Автори прогнозів походили з розвинених країн і мали вищу освіту. Вони міркували цілком логічно, але використовували власну систему координат, європейський чи американський варіант шкали пріоритетів потреб людини. Ці люди прекрасно знали якщо не закони синергетики (ця наука якраз формувалася), то висновки англійських економістів Т. Мальтуса (1766-1834) і Д. Рікардо (1772-1823) про правило надмірного збільшення людності до того стану, коли наявних природних ресурсів буде недостатньо, щоб забезпечити ними населення, і, отже, збільшиться кількість бідних і голодних. Вони вважали, що батьки можуть забезпечити 2-3 дитини.

Зовсім іншими були пріоритети більшості населення Землі. На момент початку "демографічного вибуху" люди переважно проживали у селах і вели традиційне господарство — без багатоколісних тракторів, збалансованих мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин. Якщо поставити себе на місце сімейної пари у таких умовах, врахувати тисячолітні релігійні та соціальні традиції заборони переривання вагітності та сприяння великим сім'ям, уявити характер та інтенсивність щоденної безперервної фізичної праці, значно більшу імовірність дитини померти, аніж вижити, екстраполювати таке життя на свою старість з фізичною неміччю і повною неможливістю самотужки виробляти засоби живлення (отже, цілковиту залежність від підтримки синів і доньок), то стане зрозуміло, що надзавданням було забезпечити появу цих самих синів і доньок.

У гонитві за "продукуванням" найнеобхіднішої частини робочої сили батьки навіть самі знищували "зайвих" доньок. Так робили кочівники Близького Сходу аж до появи мусульманства з його забороною вбивати маленьких дівчаток, а трохи більше двадцяти років тому така сама "демографія" відродилася в селах соціалістичного Китаю. Наприкінці 70-х років XX ст. для порятунку від голоду керівники компартії ліквідували колгоспи і роздали землю селянам (чому й досі намагаються завадити наші комуністи у складі Верховної Ради). Ті отримали право вільно використовувати надлишки продукції (торгувати на ринку, обмінювати тощо), яку за умови високого врожаю могли отримати на власній землі.

Оскільки на той час у Китаї вже діяв закон, згідно з яким кожна родина мала право народити лише одну дитину, то сім'ї, після тяжких роздумів, почали знищувати новонароджених доньок, слабкі руки яких у майбутньому ніяк не могли придатися для фізичної праці на полі. Якщо факт пологів не можна було приховати, батьки запевняли, що дитина народилася мертвою.

Експерти вважають, що хоч за два роки після повернення землі селянам сільськогосподарське виробництво у Китаї зросло майже удвічі, а в продажу окрім капусти з'явилися інші продукти в необмеженій кількості, у віддалених селах було знищено від 5 до 10 (20?) мільйонів дівчаток. Ситуацію було виправлено тотальним контролем за пологами.

Для зміни стратегічних підходів батьків до планування сім'ї, як виявилося, надто мало початків загальної письменності і закликів іноземних вчених до "поміркованості у відтворенні". Аналізуючи новітню історію багатьох країн, переконуємося: головним поштовхом для початку зменшення кількості пологів на одну жінку є її цілковита впевненість у тому, що ризик втратити дитину набагато менший від імовірності досягнення нею дорослого віку. Для усвідомлення більшістю людності аграрних країн цієї обставини, як виявилося, необхідно було від 30 до 50 років!

Для успішного здійснення планування сім'ї потрібне ще й матеріальне забезпечення у формі прийнятних для конкретного етносу засобів запобігання вагітності. Тут проблемою стало поширення необхідних для цього знань, а не виробництво медикаментів. Лише лічені країни, що розвиваються, з самого початку взяли щонайактивнішу участь у спробах загальмувати "демографічний вибух". Здебільшого, отримавши незалежність, країни були охоплені політичною нестабільністю, їхнє керівництво найчастіше вирішувало особисті питання, не дбаючи про демографічні проблеми.

Дві наддержави (СРСР і США) займалися перекуповуванням продажних клік у країнах "третього світу" для поповнення складу свого "ідеологічного табору", торгівлею зброєю, підштовхуючи своїх протеже до зведення застарілих рахунків, про джерела яких часто свідчили лише легенди.

Нині відомо, що значна частка вини у надзвичайних масштабах "демографічного вибуху" в екс-колоніях лежить на тих розвинених країнах, до сфери впливу яких входили ці місцевості. Так і не спромігшись забезпечити в них справді високий рівень освіченості, достатній для самоорганізації суспільства на раціональних засадах, порядна частина колоніальної адміністрації з найкращих гуманістичних міркувань зуміла таки ліквідувати основні причини надмірної (хоч і цілком природної) дитячої смертності! Не одиниці, а сотні мільйонів додаткових землян з'явилися завдяки такій швидкій і дешевій операції, як щеплення проти захворювання на віспу. Лише у 2-3 рази відрізнялася дитяча смертність у найглухіших куточках Африки чи Азії від її рівня у більшості республік колишнього Радянського Союзу.

Нині масштаби участі великої групи найрозвиненіших держав світу в розв'язанні демографічних проблем аграрних країн вочевидь недостатні. Експерти вважають, що така політика є стратегічною помилкою. Вона не тільки вкрай утруднить вирішення глобальних екологічних проблем, а й найближчим часом загрожуватиме початком розколу світу на "Північ" і "Південь", які ворогуватимуть через розподіл світових ресурсів.

Людність світу: стан і прогнози

Діаграми і таблиці чисельності населення в різних країнах світу з прогнозами щодо їх змін у майбутньому належать до найпопулярніших тем засобів масової інформації. Наведемо одну з них.

У першій частині результуючої довідки для відомої Конференції ООН з довкілля і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992) висвітлено стан людності світу. Вже у її вступній фразі наголошувалося, що чисельність населення Землі продовжує дуже швидко (аж на три особи щосекунди) збільшуватися (табл. 7).

Темпи і прогнози демографічних та економічних змін у найнаселеніших країнах світу

Країна	1968 р.			1987 р.	2025 р.
	Чисельність населення, млн осіб	Щорічний приріст, %		Чисельність населення, млн осіб	Чисельність населення, млн осіб
		населення	внп
Китай	730	1,5	0,3	1060	1490
Індія	524	2,5	1,8	803	1445
СРСР	238	1,3	5,8	283	—
США	201	1,4	3,4	243	300
Індонезія	113	2,4	0,8	172	256
Японія	101	1,0	9,9	122	129
Бразилія	88	3,0	1,6	147	246
Нігерія	63	2,4	-0,3	109	301
ФРН	60	1,0	3,4	62

Стверджувалося, що за 1990-2000 pp. кількість землян зросте більше, ніж за будь-яке попереднє десятиріччя. Експерти вважали, що

межа 6 млрд буде перейдена ще до початку нового тисячоліття (цього разу передбачення було точним — нас уже більше 6 млрд!). Вони також виокремили кілька найголовніших особливостей сучасного моменту демографічного вибуху:

• найвищі показники щорічного збільшення чисельності населення "забезпечують" найбідніші країни світу;

• спостерігаються перші чіткі ознаки сповільнення темпу "демографічного вибуху":

- зменшується кількість країн зі щорічним приростом понад 3 %;

- в Азії, на яку припадає переважна частина загального збільшення кількості населення, швидко скорочується кількість пологів на одну жінку;

- підвищується застосування сучасних способів запобігання вагітності в Африці, в екваторіальній зоні якої швидко збільшується відсоток населення, ураженого епідемією СНІДу.

Всі країни світу досить чітко поділилися на дві групи з істотно різною швидкістю збільшення людності: багаті розвинені країни з меншим від 1 % річним приростом (недавно до них долучився і Китай) і бідні, найрозвиненішою галуззю "виробництва" в яких часто є саме народження дітей (приріст 2,5-4 %).

З огляду на те, що таке співвідношення утримується певний час, то так звана вікова піраміда (розподіл людності за віком) набула на початок 90-х років вигляду, схожого з віковою пірамідою для о. Реюнь-йон (рис. 7). Аналізуючи її, легко дійти висновку, що ще досить далеко до справжньої стабілізації населення Землі. У недалекому майбутньому у "вік кохання" вступлять представники нового покоління чисельністю кілька мільярдів. Навіть якщо якимось чудом вони усвідомлять, що треба обмежитися не двома, а лише одним нащадком на сім'ю (Китай ось уже багато років з невеликим успіхом намагається досягти цього стану), то мине ще кілька десятиріч, доки людність Землі стабілізується.

Лишається великою загадкою, на якій позначці це трапиться. Видається цілком фантастичним прогноз, що кількість населення Нігерії досягне близько 1 млрд, на 2100 рік, але дотепер мали погану звичку справджуватися не оптимістичні, а найпесимістичніші прогнози збільшення кількості населення.

Практично не лишилося сумніву в тому, що у 2010 р. чисельність землян перевищить 7 млрд. Згідно з аналізом, для переходу слаборозвинених країн до європейської демографічної політики (досягнення темпу приросту 0,3-0,7 %) знадобиться 30-40 років, а за цей час населення Землі "за інерцією" збільшиться до 10 мільярдів.

Оскільки ця стадія означатиме не зупинення, а лише сповільнення збільшення чисельності планети і що зміна свідомості на нову з бажанням скорочувати всю популяцію (за умови добровільної відмови від повного задоволення прореакційних фізіологічних потреб) потребуватиме додаткових Z років, то максимальне значення людності Землі повинно досягти п'ятнадцяти мільярдів осіб.

Втім, не виключено, що легке і швидке опанування людьми термоядерного синтезу і маловідходних технологій разом з переходом на живлення переважно їстівними синьо-зеленими водоростями з полів в океанах розширить ресурсну базу людства так, що воно наприкінці третього тисячоліття сягне таки позначки 20 млрд!

Узагальнюючи, можна сказати, що авторський прогноз на майбутнє має такий вигляд, як показано у табл. 8.

Що ж стосується можливостей Землі забезпечити нормальними умовами існування такої кількості населення, то про це йтиметься далі.

Майбутнє населення Землі на момент початку зменшення його чисельності

Сценарій розвитку	Імовірність	Максимальна чисельність землян, млрд	Час досягнення максимальної чисельності землян
Негайне усвідомлення населенням слаборозвинених країн необхідності обмежитися однією дитиною у кожній сім'ї Повна відмова від багатодітності Загальне використання сучасних засобів контрацепції	Низька	8-10	2025-2040
Поступове запровадження контрацепції, усвідомлення необхідності обмежитись у сім'ї двома дітьми, пізніше — однією дитиною	Висока	13-15	2050-2070
Якісні зміни у розширенні ресурсів енергії І технологіях виробництв Швидке подолання СНІДу	Низька	18-20	2090-2099